Матеріальне забезпечення

1 об.434 (447А, 437А).

2 Два троси для кріплення колоди до гусениці, укладені в ящику ЗІП на правій надгусеничній полиці.

3 Ключі 17х19, 22х24, укладені в ящику для інструменту механіка-водія.

4 Ганчірка, укладена в відділенні управління.

5 Ключ від люків машини, укладений на башті.

6 Колода, закріплена на штатному місці.

Оцінка за часом виконання

“Відмінно” “Добре” “Задовільно”

2 хв 45 с 3 хв 3 хв 30 с

Порядок виконання нормативу

№ п/п	Послідовність операцій, які виконуються	Інструмент	Розподіл обов’язків
			Перший номер	Другий номер

1	2	3	4	5
1	Вишикуватись перед машиною і доповісти про готовність до виконання нормативу: “До виконання нормативу готові !”		+	+
2	По команді керівника заняття: “До виконання нормативу приступити” - піднятися на машину		+	+
3	Зайняти місце механіка-водія, кришку люка застопорити		+
4	Відкрити ящик ЗІП на правій надгусеничній полиці, дістати з нього два троси для кріплення колоди до гусениці. Кришку ящика ЗІП зачинити на всі защіпки. Ключ від кришок люків машини укласти на башту	Ключ від кришок люків машини		+
5	Відкрити ящик з інструментом механіка-водія, дістати з нього ключі 17х19 і 22х24	Ключі 17х19, 22х24	+
6	Зіскочити з машини, захопити з собою троси і забігти до носу машини. Троси укласти на лобову броню машини	Троси для кріплення колоди		+
7	Вискочити з відділення управління, зіскочити з машини, забігти до машини ззаду і почати, використовуючи ключі, послабляти стрічки кріплення колоди	Ключі 17х19, 22х24	+
8	Звільнити від торсіона правий передній щиток і підняти його в верхнє положення. Звільнити від торсіона лівий передній щиток і підняти його в верхнє положення			+
9	Взяти трос для кріплення колоди і закріпити на лівій гусеничній стрічці під направляючим колесом, перед першим опорним котком. (Трос просувається через щілини між траками зовнішньої половини гусеничної стрічки)	Трос для кріплення колоди до гусеничних стрічок		+
10	Перейти на правий бік машини і виконати те ж саме по кріпленню троса до гусеничної стрічки на правому боці			+
11	Забігти до корми машини і вивільнити з буксирного крюка коуш буксирного троса. Коуш буксирного троса укласти на дах силового відділення			+
12	Послабити стрічки кріплення колоди, звільнити колоду від стрічок та перенести колоду до носу машини	Ключі 17х19, 22х24	+	+
13	Укласти колоду перед машиною. Послідовно, пересуваючи колоду в лівий і правий бік, просунути колоду в петлі тросів, попередньо перекрутивши петлі так, щоб петлі тросів перехрещувались	Колода, троси для кріплення колоди до гусеничних стрічок	+	+
14	Піднятися на машину, зайняти місце механіка-водія. Протерти ключі, укласти їх в ящик для інструменту механіка-водія. Кришку ящика закрити	Ганчірка	+
15	Забігти до корми машини, опустити коуш троса і закріпити його до заднього буксирного крюка			+
16	Розстопорити кришку люка, вискочити з відділення управління, люк прикрити кришкою, зіскочити з машини		+
17	Вишикуватись перед машиною і доповісти про виконання нормативу “ГОТОВО ! ”		+	+

5.Порядок підготовки системи управління вогнем танка до роботи.

навідникові:

- переконатися, що тумблери ВИЧИСЛ., ПРЕОБР., ДАЛЬНОМ. і МЗ пульта навідника вимкнені;

- переконатися, що рукоятка включення приводу ВН стабілізатора на ручному підйомному механізмі гармати стоїть в положенні РУЧН.;

- переконатися, що рукоятка арретира прицілу-далекоміра знаходиться в положенні ЗАСТОПОРЕНО;

- переконатися, що біля датчика вітру немає сторонніх предметів, що заважають відкриттю заслінок датчика;

- розстопорити башту і гармату від кріплення по-похідному;

- перевірити можливість повороту башти і підйому гармати уручну;

- перевірити на лівому розподільному щитку положення АЗР, які повинні бути у включеному положенні (окрім АЗР «Эл. спуск», який включається безпосередньо перед стрільбою);

- заздалегідь відрегулювати сидіння по висоті, встановити налобник прицілу-далекоміра так, щоб при упорі в налобник голови з надітим шлемофоном зіниця правого ока поєднувалася з вихідною зіницею окуляра, при цьому повинне бути видне все поле зору;

- встановити знімну огорожу гармати;

- маховичком ручного введення дальності встановити за прицільною шкалою основного типа снаряда, завантаженого в танк, дальність прямого пострілу;

- включити світлофільтр при роботі на сильно освітленій місцевості або при загрозі застосування супротивником лазерних пристроїв;

- включити підсвічування шкал і сіток у полі зору прицілу-дальномера за допомогою тумблера ОСВЕЩ. при роботі у сутінках;

- включити тумблери ОБІГРІВ ГОЛОВКИ і ОБІГРІВ ОКУЛЯРА при запітнінні захисного скла і окуляра прицілу-далекоміра, після відпотівання вказані тумблери вимкнути;

- переконатися в тому, що рукоятка ВИБІР ЦІЛІ знаходиться в положенні 1, рукоятка ПЕРЕВІРКА - РОБОТА в положенні РОБОТА і тумблер Дмін (0,5-1) - в положенні 1;

- встановити за допомогою кільця діоптрійного наведення окуляра прицілу-далекоміра якнайкращу видимість поля зору;

- встановити необхідне збільшення поля зору за допомогою рукоятки;

командирові:

- перевірити на правому розподільному щитку АЗР, які повинні бути включені;

- встановити знімну огорожу;

- встановити тумблер П-КА СТОП пульта ПЗ у вимкнене положення;

- відкрити кришку ТБВ;

- встановити за допомогою потенціометра поправку на знос каналу ствола гармати, визначену приладом ПКИ-26, згідно інструкції по експлуатації приладу. За відсутності відомостей про знос допускається прийняти знос за наслідками останніх вимірювань, а за відсутності цих відомостей - прийняти знос, рівний 0;

- встановити температуру заряду за допомогою потенціометра Т3°С.

Температура заряду визначається таким чином: при знаходженні пострілів в танку тривалий час (більше доби) температуру заряду можна прийняти рівній температурі повітря в танку. Якщо стрільба передбачається безпосередньо після завантаження пострілів в танк, то температуру зарядів визначають до завантаження в штабелі з пострілами. При цьому для виміру термометр треба покласти так, щоб він стикався з однією з гільз в середині штабелю. Для забезпечення однакової температури зарядів пострілів до завантаження необхідно укласти їх в окопи або ніші і ретельно укрити від нагріву сонцем і втрати тепла вночі. Укриття всіх пострілів повинне бути однаковим;

- встановити температуру і атмосферний тиск за допомогою потенціометрів Тв° З і Н на підставі бюлетеня метеозведення;

- впевнитися, що потенціометр ΔVоп ('%) знаходиться в нульовому положенні (нульові положення потенціометрів поправок на відхилення умов стрілянини відмічені червоними крапками);

- переконатися, що перемикач для ручного введення дальності знаходиться в положенні АВТ.;

- переконатися, що тумблер ДАТЧИК КРЕНУ включений;

- закрити кришку ТБВ;

механікові-водієві:

- включити вимикач батарей;

- закрити і застопорити свій люк;

- пустити двигун.

Білет № 20

1. Оборона позиції відділення, порядок її обладнання.

Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи, а опорний пункт танкового взводу — з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів. Спостережний (командно-спостережний) пункт командира механізованого взводу розташовується в ході бою на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень — до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Машини механізованого взводу на автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

2.Призначення, характеристика, загальна будова кулемета НСВТ.

12,7 мм кулемет НСВТ(Нікітін, Соколов, Волков - танковий), є потужною автоматичною зброєю та призначений:

- для боротьби з легкоброньованими цілями та вогневими засобами;

- для знищення живої сили противника;

- для ураження повітряних цілей

На танках та інших бойових машинах кулемет НСВТ встановлюється на зенітно-кулеметній установці, та стрільба з нього ведеться по наземним та повітряним цілям.

Тактико-технічні дані 12,7мм кулемета НСВТ:

Калібр 12,7 мм

Максимальна дальність польоту кулі Б-32 6000 м

Прицільна дальність 2000 м

Дальність дійсного вогню:

- по легкоброньованим ціля 800 м

- по відкритій живій силі, вогневим засобам та повітрянним цілям 1500 м

Темп стрільби 700-800п/хв

Бойова швидкострільність 80-100 п/хв

Початкова швидкість кулі 845 м/сек

Довжина кулемета 1560 мм

Довжина кулемета з електроспуском 1610 мм

Вага кулемета 25 кг

Вага ствола 9 кг

Маса патрона 123-137 г

Маса кулі 44,3-49, г

Вага спорядженої стрічки з 50 патронами 11,1 кг

Для стрільби з кулемета застосовуються 12,7мм набої з, бронебійно-запалювальними кулями Б-32, бронебійно-запалювально-трасуючими кулями БЗТ-44 та запалювальною кулею миттєвої дії МДЗ.

Патрони з кулями Б-32 та БЗТ-44 приміняться для враження броньованих цілей, а також для запалювання пального, яке знаходиться за пробиваємою бронею або в товстонній тарі. Крім того можуть використовуються для цілевказівки та корректування вогню.

Патрони з кулею МДЗ приміняться для враження неброньованих цілей, а також для запалювання пального та знищення живої сили противника;

Кулі Б-32 пробивають броню товщиною 20 мм на дальностях до 350 мм.

Кулі БЗТ-44 пробивають броню товщиною 15 мм на дальностях до 300мм. Дальність горіння трассера БЗТ-44 не менше 1500м.

Стрільба з кулемета ведеться короткими чергами 4 – 6 пострілів і довгими – 10-15 пострілів безперервно.

Подача патронів у приймач під час стрільби проводиться з металевої стрічки , вкладеної в коробку. Ємність стрічки – 150 (75) набоїв.

Загальна будова кулемета НСВТ

Кулемет НСВТ складається з наступних основних частин та механізмів:

- ствола;

- ствольної коробки;

- основи приймача;

- затворної рами з затвором;

- зворотнього механізму з буферним пристроєм;

- кришки приймача з відбивачем;

- спускового механізму;

- газового циліндра;

- рукоятки перезаряджання;

- електроспуска.

В комплект кулемета входить: коробки з стрічками, запасний ствол, приладдя, запасні частини.

3.Призначення та загальна будова ГРМ двигуна БТР-80.

-для відкривання та закривання впускних та випускних клапанів у відповідності зпорядком роботи циліндрів.

Загальна будова:

-газорозподільний вал (п ять корінних шийок, шіснадцять кулачків, шестерня приводу ГРМ);

-штовхачі;

-направляючі штовхачів;

-штанги;

-коромисла;

-регулювальні гвинти;

-тарілка клапана;

-внутрішні та зовнішні пружини;

-сухарі;

-направляючі клапанів;

-впускні та випускнні клапани.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання одночасно усім складом відділення.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком, за мною—ВПЕРЕД”.

5. Порядок ввімкнення та вимкнення системи управління вогнем танку.

- включити на пульті навідника тумблери ПРЕОБР., ДАЛЬНОМ ВИЧИСЛ., при цьому на пульті навідника повинні зажевріти сигнальні лампи ПРЕОБР., ДАЛЬНОМ, ВИЧИСЛ.;

- встановити рукоятку арретира на прицілі-далекомірі в положення РАССТОПОРЕНО не раніше чим через 3 хв, при цьому повинні включатися привід ГН стабілізатора і зажевріти сигнальна лампа РАССТОП. на прицілі-далекомірі;

- встановити рукоятку на ручному підйомному механізмі гармати в положення СТАБ., при цьому повинен включитися привід ВН стабілізатора.

Білет № 21

1.Бойовий порядок взводу, роти в обороні.

Бойовий порядок механізованого взводу в залежності від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин.

Група управління і вогневої підтримки призначена для управління підрозділами і вогнем у ході бою, нанесення ураження живій силі і броньованим машинам противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникли.

Група бойових машин призначена для підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості і активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

У разі побудови бойового порядку взводу в дві лінії в опорних пунктах взводів, які розташовані на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може обладнатися в глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані 100—200 м за траншеєю.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Розташування танків повинне забезпечувати під час стрільби безпеку механізованих підрозділів, які діють попереду.

Бойова машина піхоти без десанту (танк) може виділятися для дій у вогневій засаді або в складі бронегрупи батальйону (роти).

Придане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої (танкової) роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засідках.

Протитанкове відділення роти придається, як правило, механізованим взводам по обслугам. Іноді воно в повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділами забезпечення.

У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, входить бронегрупа та вогневі засідки.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, які потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів. В її склад можуть входити декілька танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило, без десанту), які виділені із підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), які призначені для дій у складі бронегрупи, із зайняттям оборони можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. У встановлений командиром час вони зосереджуються в районі, який забезпечує надійні захисні та маскувальні властивості (у ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або зайняття оборони у своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи, як правило, призначаються: в батальйоні - один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті - один із заступників командирів взводів.

Вогнева засідка виставляється з метою нанесення противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), який посилений саперами.

Підрозділ, який виділений у вогневу засідку, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засідки вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), у проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни населених пунктів, узлісся і чагарники.

2.Призначення, характеристика, будова, та розміщення ТПН-1-49-23 (ТПН-3-49). Поле зору приладу ТПН-1-49-23. Органи управління, комплектність.

Нічний приціл ТПН 1-49-23 призначений для спостереження за полем бою, виявлення і розпізнання цілей, забезпечення прицільної стрільби із танкової гармати і спареного з нею кулемета в темний час доби (ніч, сутінки).

Нічний приціл є пасивно-активним електронно-оптичним приладом, який має залежну від гармати стабілізацію поля зору у вертикальній площині.

Приціл забезпечує:

- роботу в режимах пасивному і активному;

- кругове (при обертанні башти) спостереження за полем бою з|| оглядом в площині вертикального наведення від - 5 до +14°;

- прицілювання;

-вимір кутів при цілевказанні;

- ручну установку кута прицілювання при стрільбі із гармати;

- ручну установку кута прицілювання при стрільбі кулемета.

Нічний приціл працює спільно із інфрачервоним прожектором Л-4А і стабілізатором струму СТ-17,5 між собою кабелем.

Характеристика

Марка ТПН-3-49 ТПН-1-49-23

Збільшення,крат. 5,5 5,3

Поле зору 6040 60

Дальність бачення,м

В активному режимі до 1300 до 1000

Пасивному режимі до 800

Джерело живлення ІЧ освітлювач Л-4А з ІЧ-фільтром

Вага,кг 16,6

В комплект прицілу входить: високовольтний блок живлення, головка прицілу (запасна), освітлювач, захисна кришка освітлювача.

Будова нічного прицілу

Нічний приціл є монокулярний перископний електронно-оптичний прилад, що складається з наступних основних частин:

- головки, в якій змонтовано верхнє дзеркало і ричага гойдання дзеркала;

- корпусу, в якому знаходяться об'єктив, механізм приводу верхнього дзеркала, нижній відбивач і ЭОП;

- окуляра 6, призначеного для розгляду зображення, що отримується на екрані ЭОП;

- механізму приводу гойдання верхнього дзеркала, що складається з ричажного приспособлення, розміщеного в корпусі і головці прицілу та паралелограмного приводу;

- механізмів вивіряння нічного прицілу у напрямку до висоти, призначених для виробництва внутрішнього вивіряння при узгодженні нульового положення лінії візування прицілу з віссю каналу стовбура гармати.

Головка нічного прицілу виконана знімною і у разі пошкодження може бути замінена запасною.

Механізм приводу головного дзеркала служить для зв'язку дзеркала прицілу з гарматою машини і забезпечує їх синхронне (узгоджене) гойдання у вертикальній площині.

Механізм вивіряння по висоті знаходиться на важелі паралелограмного приводу і забезпечує необхідний поворот головного дзеркала щодо цього важеля і, отже, щодо осі каналу стовбура гармати.

За допомогою механізму вивіряння по напряму забезпечується переміщення в горизонтальній площині ЭОП з прицільною сіткою.

Блок живлення є електричний пристрій, що перетворює напругу бортової мережі машини у високу напругу постійного струму, яка подається до ЭОП прицілу. На кришці блоку розташовані: вимикач прицілу, запобіжник і введення для високовольтного кабелю і низьковольтного дроту.

Освітлювач є світлооптичним пристроєм, що складається з параболічного дзеркального відбивача і електричної лампи розжарювання ПЖ 27 ВХ200 Вт, розміщених в корпусі освітлювача, і ИК-фильтра, встановленого в його рамі.

Органи управління нічного прицілу розташовані на його передній і нижніх стінках.

На передній стінці прицілу змонтований окуляр із кільцем на оправі, яким навідник проводить діоптрійну установку окуляра.

Рукоятка служить для зміни діаметру діафрагми об'єктиву. При її повороті по стрілці ДІАФРАГМА ВІДКРИТА оптичний потік, падаючий на фотокатод ЭОП (ЭОУ), зростає і яскравість зображення збільшується.

Вимикачі ОБІГРІВ ГОЛОВКИ і ОБІГРІВ ОКУЛЯРА призначені для включення обігріву відповідно вхідного захисного скла головки і окуляра. При їх включенні спалахують сигнальні лампи. Запасний освітлювач із лампою дозволяє швидку заміну лампи проекційної системи, що перегоріла (разом з патроном). На лицьовій стороні прицілу і на його головці розташовані|патрони осушення, що запобігають деталі усередині приладу від запотівання.

Сигнальні лампи, закриті склом ПАСИВ, і АКТИВ., вказують режим, в якому включений приціл.

Гвинт черв'ячного механізму з надписом ВИВІРЯННЯ і двома горизонтальними стрілками, спрямованими одна вправо, інша вліво, служить для вивіряння нульової лінії прицілювання по напряму.

Вимикач із надписом ВКЛ. дозволяє відключати фотодіод і підсилювач струму светлозахисного пристрою. В результаті виключається автоматичний захист прицілу від дії світлової перешкоди

Кронштейн із гвинтом-баранчиком служить для установки налобника і кріплення його в одному з двох положень, які дають можливість вести спостереження через окуляр правим і лівим оком. Ключ використовується для вивіряння нульової лінії прицілювання.

Гвинт черв'ячного механізми забезпечує вивіряння нульової лінії прицілювання з приводом верхнього дзеркала, що дозволяє нахиляти його при нерухомому важелі паралелограма нічного прицілу.

З правого боку приладу розташована рукоятка для включення живлення прицілу і приводу шторки. Біля рукоятки зроблені надписи ШТОРКА ВІДКРИТА і ПРИЛАД ВКЛЮЧЕНИЙ. Рукоятка ЯСКРАВІСТЬ МАРКИ призначена для регулювання яскравості прицільних марок, що світяться, дистанційних шкал і індексів. Важіль паралелограма нічного прицілу працює в інематичному ланцюзі передачі кутів, гармати на верхнє дзеркало нічного прицілу, для цього він зв'язаний механізмом, важеля, з верхнім дзеркалом ТПН1-49-23, а тягою з'єднується із гарматою. Стопор важеля паралелограма служить для фіксації прицілу при транспортуванні поза танком, а також для стопоріння при від'єднанні його тяги.

З лівого боку приладу видно рукоятка перемикання дистанційних шкал в ОДНЕ з трьох фиксованих положень. Кожне положення дозволяє вводити дальністьстрільбіи одним з трьох типів боєприпасів гармати, а також при стрільбі| із спареного кулемета: Б+ПУЛ., К+ПУЛ. і Про + ПУЛ. Співісний із рукояткою перемикання дистанційних шкал встановлена рукоятка введення дальності

При обертанні рукоятки прицільну марку і індекс переміщаються в полі зору вгору або вниз щодо нерухомих дистанційних шкал.

Рукоятка на нижній стінці корпусу прицілу служить для включення прицілу в режим пасивного або активного спостереження. Для цього вона шестернями пов'язана з віссю барабана, в якому закріплені ЭОП (ЭОУ) і їх блоки живлення

На лівій стінці прицілу є кнопка для перевірки працездатності підсилювача струму і відхиляючих катушок светлозахистного пристрою. Якщо ці елементи светло захисту справні, то при натисненні на кнопку видимість в прицілі пропадає.

Електричний зв'язок прицілу із бортовою мережою танка і ланцюгами стрільби здійснюється кабелем, який підключається до роз'єму на корпусі прицілу.

Поле зору нічного прицілу

3. Система живлення двигуна БТР-80 паливом.

Призначена для зберігання, очищення та подачі палива в циліндри двигуна.

Загальна будова:

-паливний насос високого тиску;

-всережимний регулятор;

-муфта випередження подачі палива;

-форсунки;

-паливні баки (2х150);

-ручні паливопідкачуючі насоси (2шт);

-паливні крани (2шт);

-фільтр грубого очищення палива;

-фільтр тонкого очищення палива;

-трубопроводи;

-датчик та покажчик кількості палива.

4.Обслужити фільтр грубої очистки палива.

ОПЕРАЦІЙНА КАРТА

Роботи які виконуються при проведенні КО на Т-64

Інструмент та обладнання: Торцевий ключ 27х41 мм , відро, щуп, лійка..

Зміст операції ( переходу)

Інструмент та обладнання

Технічні вимоги та вказівки по їхньому виконанню

1	2	3
1. Перевірити рівень охолодної рідини (ОР), при необхідності дозаправити систему.	Торцевий ключ 27х41 мм , відро, щуп, лейка.	При опущеному до поверхні ОР щупа верхній торець заправної горловини повинний знаходитися: при температурі ОР більше 50 ^0С між позначеннями 1 і 2. при температурі ОР менше 50 ^0С між позначеннями 2 і 3 на щупі.
2. Перевірити рівень оливи та мастила в баках систем мастила: двигуна трансмісії	Торцевий ключ 27х41 мм , відро, щуп, лейка.	Рівень оливи: 82 л (мін 20 л) Рівень мастила: 38-40 л (мін 21 л)
3. Перевірити положення ручок АЗР, розміщених під кришками на щитку м/в та на лівому і правих щитках башти.		Усі АЗР повинні бути включені.
4. Перевірити електричні ланцюги пиропатронів балонів ППО.		На пульті П-11-5 при вмик. вимикачі батарей лампи 1Б, 2Б, 3Б повинні горіти в півнакала.
5. Перевірити справність зовнішнього і внутрішнього освітлення і сигналізації.		Перевірити умиканням усі габаритні світильники (до пуску двигуна) у режимі м. світло.
6. Перевірити наявність внутрішнього зв'язку між членами екіпажа по ТПУ, самопрослухування, прийом і модуляцію радіостанції.		Внутрішній зв'язок повинний бути перебірлива.
7. Відчинити вентилі балонів повітряної системи.		Тиск у балонах повітряної системи повинно бути 135-165 кгс/см2
8. Підготувати двигун до пуску, пустити, прогріти і перевірити роботу на всіх оборотах.		Переконатися в роботі контрольно - вимірювальних приладів і перевірити зарядку акумуляторних батарей. Показання приладів повинні бути в допустимих технічних умовах.
9. Перевірити зовнішнім оглядом наявність заглушок на трубах ПУ системи 902А.		У випадку втрати встановити заглушки з індивідуального ЗІП.
10. Підготовити апаратуру виробу 9К112-1 та 1А33 до ТО		Згідно вимог ТУ
11. Перевірити рівень робочої рідини в приводах ГН та ВН стабілізатора	Зовнішнім оглядом	Для приводу ГН рівень рідини повинен бути не нижче нижньої риски на оглядовому шкалі поповнюючого бачка. Рівень рідини в приводі ВН перевірити по положенню планки що живить пристрій, що знаходиться лівіше риски -50 град.
12. Перевірити працездатність цепів наведення, виміру та вводу дальності, відпрацювання вводу кутів прицілювання та бокового упередження, стрільби, цілевказання та аварійного повороту башти.		Згідно вимог ТУ
13. Перевірити нульове положення світової плями вбудованого коліматора відносно центральної марки	Апаратура вбудованого контролю	Згідно вимог ТУ
14. Перевірити виріб 9С461-1	Апаратура вбудованого контролю	Згідно вимог ТУ
15. Перевірити підйом стволу		Згідно вимог ТУ
16. Перевірити цепі стрільби	Апаратура вбудованого контролю	Згідно вимог ТУ
17 Виключити апаратуру машини		Важіль переключення підйомного механізму встановити в положення РУЧ.

5. Порядок огляду та підготовки ТБО до роботи.

- відкрити кришку обчислювача;

- встановити за допомогою потенціометра Δd мм на балістичному обчислювачу величину зносу канала ствола, яку записано в формулярі танка при останній перевірці;

При відсутності відомості про знос канала ствола допускається прийняти знос за 0.

- встановити температуру заряда за допомогою потенціометра Т⁰_з на ТБО.

Температуру заряда при довгостроковому зберіганні пострілів в танку(більше 8 год. ) можно приймати рівною температури повітря в танку. Якщо стрільба буде вестися безпосередньо після загрузки пострілів в танк, то температуру зарядів визначають до загрузки в ш табелі з пострілами. При цьому термометр для заміру необхідно покласти таким чином, щоб він торкався з однією з гільз в середині штабеля. Для забезпечення одинакової температури зарядів пострілів до загрузки їх необхідно укласти в окопі ретельно вкрити від нагріву сонцем та охолодження вночі. Укриття всіх пострілів повинно бути одинаковим. Якщо після загрузки пострілів в танк пройшло менше 8 годин, то температура заряда визначається за допомогою графіка таблиці, приклеєної до стінки башти справа від командира, при цьому необхідно знати температуру заряда до загрузки, кількість годин, що пройшло після загрузки, та температуру заряда в танку.

- встановити температуру та атмосферний тиск за допомогою потенціометрівТ⁰_а, і Н які вказані в бюлетеня метеоданих;.

- впевнитися, що потенціометр Δvоп знаходиться в нульовому положенні (нульове положення потенціометра поправок на відхилення умов стрільби відмічено червоними крапками);

- впевнитися, що перемикач ручного ввода дальностей у обчислювач знаходиться в положенні АВТ.

- впевнитися, що тумблер ДАТЧИК КРЕНА на обчислювачі включений;

- закрити кришку обчислювача.

Білет № 22

1. Система опорних пунктів та вогневих позицій роти в обороні.

Система опорних пунктів (бойових позицій) і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взводів), які об'єднані в район оборони батальйону (ротний опорний пункт); вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій готується в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

Позиція бойової охорони створюється з метою недопущення раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону, як правило, висилається посилений взвод від батальйону першого ешелону, якому призначається позиція до 500 м по фронту на віддаленні до 2 км, яка готується до кругової оборони. Перед позицією взводу і на флангах влаштовуються загородження.

Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

2. Призначення, характеристика, будова, та розміщення ТКН-3В. Поле зору приладу ТКН-3В. Органи управління, комплектність.

Прилад ТКН-3В командира танка призначений для розвідки цілей на поле бою, орієнтування на місцевості, цілевказання підготовки початкових даних для стрільби, оцінки результатів стрільби і коректування вогню вдень і вночі. Він є комбінованим електронно-оптичним приладом, який складається з оптичної денної і активної електронно-оптичною нічної гілок спостереження.

Прилад ТКН-3 забезпечує:

- кругове (при обертанні башти) спостереження за полем бою з поворотом корпусу приладу у вертикальній площині від + 8° до -8°;

- вимірювання кутів при цілевказанні і коректуванні стрільби;

- вимірювання дальності до цілей за допомогою далекомірної шкали вдень і окомірною вночі;

- управління наведенням гармати на ціль в горизонтальній площині незалежно від навідника (цілевказання).

Характеристика

Марка ТКН-3В

Збільшення, крат.

Денні вітка 5

Нічна вітка 4,2

Поле зору, град.

Денна 10

Нічна 8

Дальність бачення, вночі, 300-400

Джерело живлення Освітлювач ОУ-3ГКУз ІЧ фільтром

Вага, кг 12,5

Комплект ТКН-3В складається з комбінованого приладу спостереження з вбудованим блоком живлення

Будова приладу спостереження ТКН-3В

- головки; - корпусу; - високовольтного блоку живлення; - оптичної системи; - електронно-оптичної системи; - механізму шторки; - механізму діафрагми; - вузла поворотного дзеркала;

- блоку окулярів; - налобника; - рукоятка приладу

Головка складається з корпусу, в якому закріплена головна призма, і кріпиться д до корпусу приладу.

Зовні головка приладу закрита захисним ковпаком. Захисне скло ковпака має електрообігрів, який включається вимикачем .

Корпус приладу призначений для розміщення і кріплення електронно-оптичної системи, електричної частини і всіх інших механізмів, вузлів і деталей приладу.

У верхній частині приладу є циліндрова поверхня, яка використовується для ущільнення приладу в кришці люка.

На верхній частині корпусу кріпиться кришказ механізмом шторки. Упор обмежує кут прокачування приладу по вертикалі.

На бічних поверхнях корпусу закріплені планки із отворами б для цапф.

На правій планці є паз в для стопорення приладу, коли ним не користуються, і важіль для з'єднання приладу із тягою освітлювача.

На лівій стінці корпусу встановлені кнопка утримання і патрон осушення.

Механізм шторки призначений для часткового або повного закриття фотокатода ЕОП непрозорим екраном (шторкою). Шторкою управляють за допомогою рукоятки. Положення рукоятки шторки позначене надписами ОТКР. і ЗАКР. на кришці.

Шторку закривають повністю, коли приладом не користуються. Часткове закриття шторки застосовують, коли в полі зору попадають джерела світла, що засвічують зображення. При частковому закритті верхня частина поля зору буде затемнена.

Діафрагма призначена для зменшення освітленості на фотокатоде ЕОП. Управляється діафрагма рукояткою.

Вузол поворотного дзеркала призначений для включення приладу в денний або нічний режим роботи поворотом рукоятки в положення Д (денний) або Н (нічний).

Високовольтний блок живлення призначений для перетворення низької напруги бортової мережі у високу напругу, необхідне для роботи ЭОП.

Підключається блок живлення до бортової мережі через роз'єм вимикачем.

Блок окулярів зібраний на плато окулярів. Окуляри можуть бути зведені або розведені, чим досягається їх установка по базі очей. Положення окулярів фіксуються поворотом рукоятки. За допомогою діоптрійних кілець здійснюється установка окулярів.

На окуляри встановлюються знімні наочники. При необхідності замість них надягають обігрівачі окулярів (знаходяться в ЗІП приладу) і підключаються до гнізда, розташованого на корпусі приладу за налобником.

Налобник призначений для фіксації положення очей командира біля окулярів приладу.

Рукоятки і призначені для наведення приладу по вертикалі (за рахунок повороту в цапфах) і по горизонту (разом з люком командира). У верхніх частинах рукояток встановлені кнопка включення освітлювача і кнопка включення режиму цілевказання.

Освітлювач ОУ-ЗГА2 є джерелом інфрачервоних променів, встановлений шарнірно в кронштейні, закріпленому на захисному ковпаку головки приладу, і сполучений тягою з важелем приладу, що забезпечує поворот освітлювача у вертикальній площині синхронно з приладом.

Сітка складається з кутомірної і далекомірної шкал.

Кутомірна шкала складається з центрального перехрестя, по сторонах якого нанесено великі і маленькі штрихи. Відстань між штрихами 0-04, відстань між великими штрихами 0-08 (тисячних).

Далекомірна шкала складається з суцільної горизонтальної і пунктирною ліній. Відстань між окремими тосками цих ліній по вертикалі відповідає дальності до цілі, яка має висоту 2,7 м. Значення дальності (у гектаметрах) до цілі, зображення якої розміщується в тому або іншому місці між лініями, вказане над вертикальними штрихами далекомірної шкали.

Вимірювання кутів між місцевими предметами та визначення кутових розмірів у вертикальній та горизонтальній площинах приладом ТКН-ЗБ здійснюється за допомогою сітки шкал, яка розташована у правому окулярі приладу.

Для виміру кутових розмірів цілей (місцевих предметів) або кутів між предметами та цілями необхідно навести вертикальну (горизонтальну) шкалу приладу так, щоб центральний штрих вертикальної (горизонтальної) шкали точно співпав з однією з границь цілі (першим предметом), потім зафіксувати той штрих, що знаходиться проти другої границі цілі (другого предмета чи цілі), пам’ятаючи, що ціна малого поділу шкал дорівнює 4, а великого 8 тисячним, визначити величину кутового розміру цілі чи кута між предметами.

а- кут між вершиною і основою дерева дорівнює 0-16;

б – кут між серединою амбразури і розривом снаряда дорівнює 0-20

Для визначення відстані до цілей, що мають висоту 2,7 м, за допомогою далекомірної шкали необхідно навести шкалу так, щоб основа цілі збіглася з нижньою суцільною лінією шкали, а верхній обріз цілі збігся з верхньою пунктирною кривою лінією, та зняти відлік проти того вертикального штриха, що збігається з верхнім обрізом цілі.

Визначення відстані до цілі висотою 2,7 м

за допомогою далекомірної шкали (відстань до танка 800 м)

Наводка зброї. Види наведення зброї і їх характеристика.

При стрільбі по цілях, що роблять фланговий або косий рух, наводка здійснюється методом вичікування або методом супроводу цілі.

Наводка методом вичікування цілі полягає в тому, що навідник виводить обрану прицільну марку вперед по ходу цілі на три-чотири фігури і утримує її по висоті на рівні обраної точки прицілювання до того моменту, поки точка прицілювання не підійде до прицільної марки. При з’єднанні точки прицілювання з обраною прицільною маркою проводиться постріл з гармати (черга з кулемета).

Наводка методом вичікування застосовується, як правило, при стрільбі з вимкнутим стабілізатором або з включеним стабілізатором з танків, які не мають пристрою (механізму) відпрацювання бокового попередження.

Наводка методом супроводу цілі застосовується при стрільбі з танків в автоматичному режимі при наявності пристрою бокового попередження і відпрацьовування його гарматою за умови, що ціль протягом 5–6 с робить прямолінійний рух з однаковою швидкістю.

У цьому випадку навіднику необхідно після виміру дальності протягом 3 с утримувати прицільну марку (центральний косинець) на рухомій цілі. Цього часу досить для того, щоб був відпрацьований необхідний кут бокового попередження гармати або кулемета за допомогою автоматизованих приладів наведення. Постріл з гармати (черга з кулемета) у цьому випадку відбувається при з’єднанні прицільної марки (центрального косинця) з обраною точкою прицілювання на цілі.

При стрільбі з танків, що не мають пристрою відпрацювання бокового попередження, наводка методом супроводу цілі здійснюється таким чином: навідник, узявши необхідне попередження на рух цілі вибором відповідної прицільної марки, переміщає лінію прицілювання відповідно до кутового переміщення цілі і робить постріл (чергу) при найбільш правильному положенні прицільної марки відносно точки прицілювання.

Цілі, по яким веде вогонь танк прямою, напівпрямою і непрямою наводкою.

Технічні можливості комплексів озброєння танків дозволяють екіпажам вести вогонь із застосуванням різних видів наведення і способів стрільби. Ведення вогню з танків може здійснюватися прямим, напівпрямим і непрямим наведенням.

Види наведення:

Пряме наведення – застосовується при стрільбі по цілях, котрі спостерігаються з танка, на дальностях, що забезпечуються шкалами прицілів або балістичним обчислювачем системи управління вогнем (СУВ). При цьому точка прицілювання суміщається з вибраною точкою на цілі чи в безпосередній близькості від неї.

Вогонь прямим наведенням є основним для танків і застосовується у всіх видах бою.

Напівпряме (змішане) наведення - застосовується по цілях, які спосте-рігаються з танка, коли дальності до цілей перевищують нарізку дистанційних шкал оптичних приладів. В цьому випадку горизонтальне наведення здійснюється за допомогою прицілу, а вертикальне за допомогою таблиць стрільби та бокового рівня.

Непряме наведення - застосовується по цілях, які не спостерігаються з танка: в умовах обмеженої видимості (туман, снігопад, ніч) чи з закритих вогневих позицій. При цьому горизонтальне наведення виконується за допомогою азимутального покажчика (баштового кутоміра), а вертикальне за допомогою таблиць стрільби і бокового рівня.

Вогонь прямим наведенням є основним для танків, він застосовується в усіх видах бою і ведеться з місця, з зупинок, з коротких зупинок, а також з ходу.

Вогонь напівпрямим (змішаним) і непрямим наведенням ведеться тільки з місця.

Місце, яке займає танк (підрозділ) для ведення вогню з зупинки або з місця, називається вогневою позицією.

2. Система живлення двигуна БТР-80 повітрям.

Призначена для очищення та подачі повітря в циліндри двигуна.

Загальна будова:

-повітряочисник з двома ступенями очищення;

-ежектор видалення пилу з пилезбірника;

-індикатор засміченості повітряочисника;

-клапан захисту двигуна від попадання води при русі на плаву;

-турбокомпресори (2 шт.);

-повітряводи.

4. В ролі командира відділен­ня подати команду на одночасне пересування відділення.

“Відділення, я напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною—ВПЕРЕД”.

5. Порядок закриття лотка на защіпку з бронебійно - підкаліберним снарядом.

- укласти в лоток заряд і просунути його назад до упору в дно лотка;

- відсунути назад снаряд і укласти його в сектор нижнього напівлотка.

Бронебійно-підкаліберний снаряд укладається в передній напівлоток впритул своїм заднім торцем у вертикальну стінку виступу на основанні переднього напівлотка. Положення укладання по діаметру довільне. Після закриття лотка на защіпку снаряд утримується від осьового зсуву тільки за рахунок сил тертя, що виникають між поверхнею циліндра снаряда, що згорає, і гумовими амортизаторами захоплень.

Білет № 23

1.Вогневе ураження противника. Система вогню роти в обороні.

Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє.

Загальне вогневе ураження організується і здійснюється старшим начальником.

Безпосереднє вогневе ураження здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань в обмежений термін. Воно погоджується з діями підрозділів і проводиться під час вогневої заборони висування і розгортання військ противника, вогневого відбиття атаки, а під час знищення противника, який вклинився в глибину оборони, у ході підготовки і підтримки контратаки.

Основними об'єктами ураження є загальновійськові підрозділи противника на маршрутах висування, рубежах розгортання, вогневі засоби, які їх підтримують, пункти управління підрозділами та зброєю, засоби протиповітряної оборони, інші важливі цілі. До виконання завдань безпосереднього вогневого ураження залучаються штатні і придані вогневі засоби батальйону (роти), у тому числі і ті, що виконують вогневі завдання стрільбою прямою наводкою.

Вогнева заборона висування і розгортання здійснюється при зайнятті противником вихідного положення для наступу і починається з виявленням початку висування його підрозділів або досягненням встановленого рубежу, а при переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення - з початком його вогневої підготовки атаки, але не пізніше початку висування танків з районів (позицій) очікування і продовжується до переходу в атаку. Вона має на меті затримати і дезорганізувати розгортання противника, порушити управління його підрозділами і зброєю, завдати втрат підрозділам його першого ешелону, знизити ефективність проведення ним вогневого супроводження.

Вогневе відбиття атаки підрозділами, які обороняються, починається з переходом противника в атаку і проводиться до завершення бою за утримання району оборони з метою заборони його прориву. Воно здійснюється з максимальним використанням можливостей артилерії та інших вогневих засобів шляхом нанесення противнику ударів і ведення усіх видів вогню, насамперед по танках, які атакують, і підтримуючих їх вогневих засобах, елементах систем управління підрозділами і зброєю, резервах та інших важливих об'єктах.

Вогневе ураження противника, який вклинився в оборону, проводиться з метою знищення його підрозділів, які прорвалися, рейдових загонів, повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних формувань. Під час проведення контратак вогневе ураження противника здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки і вогнева підтримка контратаки, які проводяться відповідно до загальних принципів вогневого ураження противника в наступі.

В оборонному бою під час вогневого ураження противника артилерія застосовує наступні види вогню:

вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки протитанкових керованих ракет), який ведеться самостійно з закритої вогневої позиції, а також прямою наводкою, у тому числі високоточними боєприпасами;

зосереджений вогонь (ЗВ) - вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями по одній цілі;

нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на декількох (глибокий НЗВ) рубежах перед фронтом противника, який атакує;

рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) - суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний НЗВ) або одночасно на двох (подвійний НЗВ) рубежах на шляху руху танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів) противника, яка послідовно переноситься на інші призначені рубежі по мірі виходу основної маси танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів), які атакують, із зони вогню.

Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами й у глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, в першу чергу, танків і інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткий термін на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих засобів, засобів протиповітряної оборони у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність і уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне розташування вогневих засобів недопустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Крім того, під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулеметної зброї з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) у місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів, крім основних, підготовляються запасні вогневі позиції, а для тих, які несуть чергування, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) - тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і бойові машини піхоти, засоби протиповітряної оборони. В обороні підрозділи протиповітряної оборони займають стартові (вогневі) позиції в бойових порядках батальйону (роти), ведуть розвідку та знищення повітряного противника черговими силами, а з початком активних бойових дій противника – всіма засобами.

Готовність системи вогню визначається зайняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

2.Наведення зброї. Види наведення зброї і їх характеристика.

При стрільбі по цілях, що роблять фланговий або косий рух, наводка здійснюється методом вичікування або методом супроводу цілі.

Наводка методом вичікування цілі полягає в тому, що навідник виводить обрану прицільну марку вперед по ходу цілі на три-чотири фігури і утримує її по висоті на рівні обраної точки прицілювання до того моменту, поки точка прицілювання не підійде до прицільної марки. При з’єднанні точки прицілювання з обраною прицільною маркою проводиться постріл з гармати (черга з кулемета).

Наводка методом вичікування застосовується, як правило, при стрільбі з вимкнутим стабілізатором або з включеним стабілізатором з танків, які не мають пристрою (механізму) відпрацювання бокового попередження.

Наводка методом супроводу цілі застосовується при стрільбі з танків в автоматичному режимі при наявності пристрою бокового попередження і відпрацьовування його гарматою за умови, що ціль протягом 5–6 с робить прямолінійний рух з однаковою швидкістю.

У цьому випадку навіднику необхідно після виміру дальності протягом 3 с утримувати прицільну марку (центральний косинець) на рухомій цілі. Цього часу досить для того, щоб був відпрацьований необхідний кут бокового попередження гармати або кулемета за допомогою автоматизованих приладів наведення. Постріл з гармати (черга з кулемета) у цьому випадку відбувається при з’єднанні прицільної марки (центрального косинця) з обраною точкою прицілювання на цілі.

При стрільбі з танків, що не мають пристрою відпрацювання бокового попередження, наводка методом супроводу цілі здійснюється таким чином: навідник, узявши необхідне попередження на рух цілі вибором відповідної прицільної марки, переміщає лінію прицілювання відповідно до кутового переміщення цілі і робить постріл (чергу) при найбільш правильному положенні прицільної марки відносно точки прицілювання.

При стрільбі по цілі, що рухається фронтально, спочатку здійснюється горизонтальне наведення, а потім вертикальне. Вертикальне наведення в цьому випадку може здійснюватися так само, як по нерухомій цілі при стрільбі на рівнинній місцевості, або методом вичікування чи супроводження цілі, якщо вона рухається похилою місцевістю.

При стрільбі з ходу з увімкненим стабілізатором, коли напрямок на ціль не змінюється і коливання танка малі або загасають, обрана прицільна марка підводиться найкоротшим шляхом до точки прицілювання, при цьому відразу ж проводиться постріл.

При незатухаючих коливаннях спочатку здійснюється наводка по висоті, а потім – горизонтальна. Постріл, проводиться в момент підходу обраної прицільної марки до контуру цілі.

При стрільбі з ходу з вимкнутим стабілізатором необхідно:

- наводити поле зору прицілу на ціль так, щоб при вертикальних коливаннях обрана прицільна марка своєю вершиною перетинала ціль;

- утримувати цю прицільну марку у напрямку проти цілі;

- правильно визначати необхідну величину попередження на запізнювання пострілу з урахуванням коливань танка і натискати на кнопку електроспуску (важіль спускового механізму) з таким розрахунком, щоб постріл відбувся у момент підходу прицільної марки до контуру цілі;

- постріли по можливості робити при загасанні коливань.

При стрільбі напівпрямою наводкою спочатку роблять горизонтальне наведення на ціль, тобто з’єднують за напрямком обрану прицільну марку поля зору прицілу з точкою прицілювання. Потім відповідно до отриманої команди встановлюють шкали бокового рівня у відповідне положення і за допомогою піднімального механізму гармати виводять бульбашку рівня на середину. У процесі вертикального наведення необхідно стежити за тим, щоб не збилося горизонтальне наведення.

При стрільбі непрямою наводкою спочатку роблять горизонтальне наведення повертають башту доти, поки стрілки азимутального покажчика (покажчика баштового кутоміра) з’єднаються з відповідними розподілами, потім роблять вертикальне наведення за допомогою бокового рівня так само, як і при стрільбі напівпрямою наводкою.

1.Пряме наведення – застосовується при стрільбі по цілях, котрі спостерігаються з танка, на дальностях, що забезпечуються шкалами прицілів або балістичним обчислювачем системи управління вогнем (СУВ).

При цьому точка прицілювання суміщається з вибраною точкою на цілі чи в безпосередній близькості від неї.

Вогонь прямим наведенням є основним для танків і застосовується у всіх видах бою.

2. Напівпряме (змішане) наведення - застосовується по цілях, які спосте-рігаються з танка, коли дальності до цілей перевищують нарізку дистанційних шкал оптичних приладів. В цьому випадку горизонтальне наведення здійснюється за допомогою прицілу, а вертикальне за допомогою таблиць стрільби та бокового рівня.

3. Непряме наведення - застосовується по цілях, які не спостерігаються з танка: в умовах обмеженої видимості (туман, снігопад, ніч) чи з закритих вогневих позицій. При цьому горизонтальне наведення виконується за допомогою азимутального покажчика (баштового кутоміра), а вертикальне за допомогою таблиць стрільби і бокового рівня.

3.Система змащення двигуна БТР-80.

Призначена для зберігання , очищення та подачі масла до тертьових поверхонь з метою зменшення їх зносу та відведення надлишкового тепла.

Загальна будова:

-масляний піддон;

-масляний насос (двохсекційний, шестеренчастий);

-масляний радіатор;

-теплообмінник;

-фільтр грубого очищення масла;

-фільтр відцентрового очищення масла;

-трубопроводи;

-прилади контролю.

4.Підготувати та перевірити працездатність водовідкачувальних засобів при підготовці танка до подолання водної перешкоди.

Перевірити на функціонування шляхом включення на щитку механіка-водія

носового та кормового відкачуючих насосів прослухати їх роботу по звуку.

5.Порядок закриття лотка на защіпку з осколково-фугасним снарядом.

- укласти в лоток снаряд і просунути його вперед в казенник гармати;

- укласти в лоток заряд і просунути його назад до упору в дно лотка;

- відсунути назад снаряд і укласти його в сектор нижнього напівлотка.

Осколково-фугасний необхідно укладати хвостовою частиною стабілізатора на виступ основання переднього напівлотка так, щоб одна пара лопастей стабілізатора розташовувалася горизонтально. При цьому після закривання лотка на защіпку снаряди утримуються від осьових переміщень упором і сектором, розташованим на захопленнях переднього (нижнього) напівлотка.

Білет № 24

1. Система інженерних загороджень роти в обороні.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові і протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (мінування) об'єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до замислу бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюються приданим інженерно-саперним підрозділом і спеціально призначеними загальновійськовими підрозділами.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування інженерних загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

2. Способи ведення вогню з танка та їх характеристика.

Спосіб ураження цілі (вирішення вогневої задачі) вогнем одного танка встановлюється командиром танка, а в окремих випадках безпосередньо навідником і включає:

- вибір виду зброї, типу боєприпасів і установки підривника;

- визначення дальності й моменту відкриття вогню;

- вибір способу стрільби.

Вогонь з ходу – основний спосіб ведення вогню з танків під час атаки і контратаки. При стрільбі з ходу найкращим чином використовується вогнева потужність і рухомість танків, а також зменшується можливість бути ураженим вогнем противника.

Вогонь з коротких зупинок застосовується в наступі, коли вогонь з ходу через велику дальність до цілі та її малі розміри, коливання корпусу танка малоефективний, чи коли технічний стан комплексу озброєння не дозволяє вести вогонь з ходу.

При веденні вогню з коротких зупинок підготовка пострілу (заряджання зброї, визначення вихідних установок прицілу) здійснюється під час руху, а для ведення вогню танк робить зупинки тривалістю до 10 с вдень (до 12 с вночі).

На короткій зупинці проводиться один постріл з гармати чи кілька черг з кулемета. З гармати ціль уражується з однієї чи з декількох коротких зупинок, а з кулемета, як правило, з однієї. Коротка зупинка проводиться за командою навідника “Коротка”, яка надається по мірі готовності до ведення вогню.

Після пострілу з гармати, механік-водій самостійно поновлює рух танка, чи за командою навідника (командира танку), якщо вогонь вівся з кулемета.

Вогонь з зупинки застосовується в наступі чи при контратаках і ведеться до ураження цілі. Для ведення вогню з зупинки командир танка вибирає місце для вогневої позиції з розрахунком забезпечення маскування корпусу танка і подає команду механіку-водію на її заняття. Рух танка поновлюється після виконання вогневої задачі за командою командира танка.

Вогонь з місця. Застосовується в засідках, в обороні при відбитті контратак танків противника. При стрільбі з місця вогневі задачі виконуються з однієї вогневої позиції.

Вогнева позиція вибирається так, щоб забезпечити найкращі умови для ведення вогню в зазначеному напрямку (секторі), а також маскування та укриття танка.

При наявності часу, на вогневій позиції для танка обладнується окоп, визначаються дані для стрільби, складається картка чи таблиця вогню. З дозволу старшого командира дані для стрільби можуть уточнюватись окремими пострілами з гармати (чергами з кулемета).

3.Система охолодження двигуна БТР-80.

Призначена для охолодження деталей двигуна що дотикаються гарячих газів та підтримання температури цих деталей в необхідних межах.

Тип системи: рідинна,високотемпературна, закритого типу,з примусовою циркуляцією ОР

Загальна будова:

-водяний насос;

-водяний радіатор;

-теплообмінник;

-термостати (2шт.);

-сорочка охолодження;

-пароповітряний клапан;

-розширювальний бачок;

-вентилятор з гідромуфтою приводу;

-термоклапан включення гідромуфти;

-датчик та покажчик термометра.

4.В ролі командира відділен­ня подати команду на відхід.

Рух цепу взводу (відділення) назад проводиться тими ж способами, що і вперед, за командою “Взвод (відділення), відійти на такий-то рубіж, справа (зліва або справа і зліва) по одному (по групах, відділеннях) — НАЗАД”,

5. Порядок закриття лотка на защіпку з кумулятивним снарядом.

- укласти в лоток снаряд і просунути його вперед в казенник гармати;

- укласти в лоток заряд і просунути його назад до упору в дно лотка;

- відсунути назад снаряд і укласти його в сектор нижнього напівлотка.

Кумулятивний снаряди необхідно укладати хвостовою частиною стабілізатора на виступ основання переднього напівлотка так, щоб одна пара лопастей стабілізатора розташовувалася горизонтально. При цьому після закривання лотка на защіпку снаряди утримуються від осьових переміщень упором і сектором, розташованим на захопленнях переднього (нижнього) напівлотка.

Білет № 25

1. Інженерне обладнання опорного пункту взводу.

Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи, а опорний пункт танкового взводу — з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів. Спостережний (командно-спостережний) пункт командира механізованого взводу розташовується в ході бою на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень — до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Машини механізованого взводу на автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

В опорному пункті танкового взводу обладнуються основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції для танків і приданих вогневих засобів, вогневі позиції для танка, що кочує, а при посиленні механізованим відділенням - і його позиція. На основних вогневих позиціях відриваються окопи та обладнується бліндаж на екіпаж.

Танк в обороні займає вогневу позицію. Вона вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися: спостереження за противником і стрільба на дальність ефективного вогню з гармати і кулемета; ефективне застосування комплексу керованого озброєння; вогнева взаємодія із сусідніми танками і можливість спільного зосередження вогню перед переднім краєм оборони і на флангах опорного пункту; безпека механізованих підрозділів, які займають оборону попереду. Командир танкового взводу керує діями підлеглих з танка.

2. Виявлення, вибір цілі та цілевказівка.

Для своєчасного виявлення цілей і стрільби по них екіпаж танка в бою постійно веде розвідку цілей спостереженням. Спостереження з танка повинне бути круговим, сектори спостереження призначаються членам екіпажу залежно від наявності і розміщення приладів спостереження.

Кожному члену екіпажа призначається сектор або зона спостереження. При діях танка в обороні, засаді сектор спостереження кожного члену екіпажу може розбиватися на зони: ближню – до 500 – 600 м; середню – від 600 до 1500 м; далеку – понад 1500 м. При цьому спостереження ведеться спочатку в ближній, потім у середній і далекій зонах. При діях танка в наступі спостереження може бути організоване таким способом. Механік-водій і заряджаючий ведуть спостереження у напрямку руху і праворуч і здійснюють розвідку цілей на глибину до 600 – 800 м, навідник – у напрямку атаки на глибину від 600 – 800 м до 1500 – 2000 м, командир танка – кругове спостереження з концентруванням особливої уваги в напрямку атаки на глибину понад 1500 – 2000 м, де можуть знаходитися небезпечні для танка цілі (установки ПТУР і ін.).

При виявленні одночасно декількох цілей черговість їх ураження (вибір цілі) визначається на основі їхньої оцінки за ступенем важливості, небезпеки, уразливості й видалення. У першу чергу уражаються найбільш важливі й небезпечні на даний момент цілі, а з однаково важливих і небезпечних та ціль, що розташована ближче і найбільш уразлива, з таким розрахунком, щоб можна було вразити її в найкоротший термін і з найменшою витратою боєприпасів.

Члени екіпажу негайно доповідають командиру танка про помічені цілі, який в свою чергу доповідає про найбільш важливі і небезпечні – командиру взводу. При виявленні одночасно декількох цілей доповідають в першу чергу про найбільш важливі й небезпечні для танка. Доповідь про виявлені цілі здійснюється у формі цілевказівки.

Цілевказівка містить певну послідовність дій, вона повинна бути короткою, чіткою, точною і зрозумілою, що забезпечує швидке виявлення цілі. У ній вказуються: напрямок на ціль; місце розташування цілі щодо орієнтирів, місцевих і інших предметів; найменування цілі і її ознаки; дальність до цілі в метрах.

Цілевказівка в танку здійснюється таким чином:

- наведенням зброї в напрямку цілі;

- від орієнтирів (місцевих предметів);

- від напрямку руху (за азимутальним покажчиком або баштовим кутоміром).

Цілевказівка в підрозділах здійснюється таким чином:

- від орієнтирів (місцевих предметів);

- трасуючими снарядами (кулями);

- розривами снарядів.

Механізовані підрозділи можуть давати цілевказівки танкам трасуючими кулями і сигнальними ракетами, що випускаються в напрямку цілі.

Спосіб цілевказівки вибирається в залежності від конкретних умов обстановки так, щоб забезпечувалося найбільш швидке відшукання цілі. При необхідності способи цілевказівки можуть комбінуватися.

Цілевказівка наведенням зброї в напрямку цілі здійснюється командиром танка за допомогою системи командирської цілевказівки. Одночасно з наведенням зброї на ціль командир танка ставить вогневу задачу або подає команду на відкриття вогню.

Приклад команди командира танка: “Бронебійним, танк в окопі, 1200, з ходу, вогонь”.

При цілевказівці від напрямку руху (за азимутальним покажчиком або баштовим кутоміром) навідник суміщає центральний косинець прицілу з ціллю і, прочитавши установку азимутального покажчика (баштового кутоміра), доповідає напрямок на ціль, її найменування і дальність до неї.

При цілевказівці трасуючими снарядами (кулями) або розривами снарядів по цілі проводиться прицільний постріл з гармати (довга черга з кулемета).

2. Призначення та загальна будова ходової частини БТР-80.

Ходова частина призначена для помякшення поштовхів та ударів що виникають під час руху машини по нерівностях дороги.

Загальна будова:

Колеса та шини (13.00-18);

Підвіска: верхній та нижній важелі, буфери стискання та віддачі, торсіони,

гідравлічні амортизатори

Муфта регулювання дорожного просвіту (закрутки торсіонів).

2. Перевірити технічний стан акумуляторної батареї 12СТ-85Р, знятої з машини.

Перевірка стану акумуляторних батарей, знятих з машини

Перевірка технічного стану акумуляторних батарей поза машиною здійснюється у наступній послідовності:

зовнішнім оглядом;

перевірка наявності саморозряду;

перевірка рівня електроліту;

визначення густини електроліту;

вимірювання ЕРС акумуляторів;

вимірювання напруги акумуляторів.

1. Зовнішнім оглядом переконатися у справності корпусу, моноблоків, пристроїв для перенесення АБ, вивідних клем (полюсів), міжакумуляторних з’єднань і відсутності дефектів у мастиці (міхури, тріщини, відшаровування).

Виявлені несправності усуваються.

Рис. 1. Зовнішній огляд батарей

2. Перевірка наявності саморозряду. Підвищеним вважається саморозряд, який перевищує 2% номінальної ємності на добу. Для виявлення витоку струму використовується переносний вольтметр типу М-45, одним кінцем проводу якого торкаються до поверхні мастики або корпусу, а спеціальний вивід притискують до міжакумуляторного з’єднання. Відхилення стрілки від «0» показує витікання струму, що викликає підвищений саморозряд батареї. Для попередження і усунення саморозряду акумуляторної батареї необхідно застосовувати тільки акумуляторну кислоту, що відповідає вимогам ДСТУ, чисту дистильовану воду, своєчасно усувати тріщини в мастиці, утримувати поверхню батарей чистою і сухою.

Рис. 2. Перевірка на наявність саморозряду

3. Перевірка рівня електроліту. Рівень електроліту перевіряється за допомогою скляної трубки діаметром 5…6 мм з поділками (рис. 3). Зануривши трубку до електроліту до упору у запобіжний щиток, потрібно затиснути пальцем верхній кінець, потім трохи підняти її: висота стовпчика у трубці відповідає рівню електроліту в акумуляторі.

Рівень електроліту в акумуляторних батареях повинен бути 10…12 мм над запобіжним щитком.

Рис. 3. Перевірка рівня електроліту

Перевіряється рівень електроліту у кожному акумуляторі і доводиться до експлуатаційної норми доливанням дистильованої води (але не електроліту!).

Взимку, щоб уникнути замерзання води, рекомендується доливати її безпосередньо перед виїздом або при працюючому двигуні.

4. Визначення густини електроліту. Густина електроліту залежить від температури. При підвищенні температури на 1 ºС густина електроліту зменшується, а при зниженні температури на 1 ºС, навпаки, збільшується на 0,0007 г/см³. На кожні 15 ºС зміни температури густина змінюється приблизно на 0,01 г/см³. Вихідною вважається температура 25 ºС. Тому при вимірюванні густини електроліту потрібно враховувати його температуру і за необхідності вносити поправку до показань ареометра, користуючись даними табл. 2.

Рис. 4. Вимірювання густини електроліту ареометром: 1 – скляний циліндр; 2 – гумова груша; 3 – гумова пробка; 4 – забірна трубка; 5 – денсиметр (поплавець); 6 – мензурка.

Таблиця 2

Величина поправок для показань ареометра

(денсиметра) залежно від температури електроліту

Температура електроліту при вимірюванні його густини, ºС	Поправка до показань ареометра, г/см^3
від – 55 до – 41	– 0,05
від – 40 до – 26	– 0,04
від – 25 до – 11	– 0,03
від – 10 до 4	– 0,02
від 5 до 19	– 0,01
від 20 до 30	0,00
від 31 до 45	+ 0,01
від 45 до 60	+ 0,02

Примітка. При температурі електроліту вище 30 ºС величина поправки додається до фактичного показання ареометра. При температурі електроліту нижче 20 ºС величина поправки віднімається від фактичного показання ареометра. Коли температура електроліту при вимірюванні густини знаходиться в межах 20…30 ºС поправка на температуру не вводиться.

Ступінь розрядженості батарей при експлуатації взимку допускається не більше 25%, а влітку – не більше ніж на 50%.

Для визначення ступеню розрідженості акумулятора потрібно пам’ятати, що зниженні густини електроліту, приведеного до 25⁰С, на 0,01 г/см³ відповідає розрядженості акумуляторної батареї приблизно на 6%.