34. Особливості кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років.

Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку. Серед непов­нолітніх в КК виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, новонароджені діти, діти, які не досягли 16-річного віку, тощо.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років (ч.1 ст.22).

Особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній (ч.2 ст.22) відповідальності лише:

- за умисне вбивство (ст. 115-117),

- посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, представника іноземної держави (ст. 112, 348, 379, 400, 443),

- умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, частина третя статей

345, 346, 350, 377, 398),

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122, ч. 2 ст. 345, 346, 350, 377, 398),

- диверсію (ст. 113),

- бандитизм (ст. 257),

- терористичний акт (ст. 258),

- захоплення заручників (статті 147 і 349),

- зґвалтування (ст. 152),

- насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153),

- крадіжку (ст. 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308),

- розбій (ст. 187, частина третя статей 262, 308),

- вимагання (статті 189, 262, 308),

- хуліганство (ст. 296) інше

Підстава кримінальної відповідальності неповнолітніх та її принципи такі ж, які діють стосовно повнолітніх осіб. У розділі XV Загальної частини КК зосереджені лише норми, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності і покарання непов­нолітніх:

1) встановлюють більш широкі, ніж щодо повнолітніх, умови звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема із застосуванням примусових заходів виховно­го характеру;

2) містять обмеження щодо суворості видів і розмірів покарань та інших заходів кримінально-правового характеру;

3) передбачають більш м'які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;

4) регламентують вимоги щодо погашен­ня і зняття судимості.

Якщо ж ті чи інші питання не регламентовано статтями розділу XV Загальної час­тини, то при розгляді справ неповнолітніх слід керуватися положеннями, викладеними в інших розділах Загальної та Особливої частин КК.

35. Просте вбивство (ч.1 ст.115 кк)

Родовий об’єкт –життя та здоров’я особи.

Безпосередній об’єкт - життя особи.

Ст. 115 ч. 1 Умисне вбивство.

Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 115, характеризується: 1) діян­ням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді незворотної смерті потерпілого; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками; 4) факу­льтативними ознаками (місце, час, спосіб, знаряддя, засоби, обстановка вчинення вбивства).

Суспільно небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності.

Причинний зв'язок між вказаними вище діянням і наслідками має бути необхід­ним-смерть потерпілого є закономірним результатом умисного діяння винної особи, а не третіх осіб або будь-яких зовнішніх факторів.

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, тобто вважається закінченим з моменту настання незворотної смерті потерпілого.

Суб'єктом цього вбивства є осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Мотив і мета злочину та емоційний стан суб'єкта підлягають з'ясуванню, оскільки у ряді випадків вони впливають на кваліфікацію умисного вбивства. Ч. 2 ст. 115 перед­бачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6), з хуліганських мотивів (п. 7), у зв'язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов'язку (п. 8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинен­ня (п. 9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), та умисного вбивства матір'ю своєї новона­родженої дитини (ст. 117).

36. Вбивство через необережність (ст.119 КК).

Родовий об’єкт –життя та здоров’я особи.

Безпосередній об’єкт - життя особи.

Об’єктивна сторона.

„Вбивство, вчинене через необережність”

Об'єктивна сторона цього вбивства характеризується: 1) діянням — посяганям на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.

За особливостями конструкції – це злочин матеріальний, тобто вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

Суб'єкт - фізична, осудна особа, якій виповнилось 16 років.

Кваліфікуючі ознаки:

- ч.2 ст. 119 КК: вбивство через необережність двох і більше осіб.

Суб'єктивна сторона - характеризується необережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості;