2 Питання

Педагогічний досвід і численні дослідження показують, що стійкі інтереси у більшості школярів виявляються у віці 14—15 років. З цього віку і доцільно починати диференціацію навчання фізиці (8-10 класи). В даний час склалися три такі форми: 1) факультативні заняття (курси по вибору учнів); 2) класи з поглибленим вивченням фізики; 4) спеціалізовані школи (фізико-математичні, фізичні і ін.) при деяких університетах.

Класи з поглибленим вивченням фізики

Більш довершена форма диференціації навчання по інтересах — класи і школи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих учбових предметів.

Головна відмінність курсу фізики підвищеного рівня від звичайного полягає не в об'ємі, а в глибині трактування даних явищ. Незначне розширення програми можливе, але воно повинне бути обґрунтоване цілями загального розвитку школярів і їх допрофесійної підготовки.

Специфічні ж особливості вивчення поглибленого курсу фізики існують; їх обумовлює кінець кінцем те, що в класи підбираються учні з яскраво вираженим інтересом до фізики і техніки. Основні з цих особливостей такі:

а) дається глибше і повніше, чим зазвичай, трактування основних понять, законів і теорій; чітко визначаються межі, в межах яких «працюють» ті або інші фізичні моделі і теорії, концепції і поняття;

б) оскільки поглиблене вивчення фізики починається з IX класу, то в програму цього курсу вводиться узагальнюючий розділ, присвячений механіці; його мета — нагадати школярам її основні поняття і закони, необхідні для розуміння подальшого матеріалу;

в) щоб підвищити науковий і виховний рівень курсу фізики, в ньому посилена роль фізичного експерименту, що проводиться школярами самостійно, перевага віддається роботам дослідницького характеру (у вигляді експериментальних завдань);

г) завдяки хорошому знанню учнів математики проводиться повніше ознайомлення їх на уроках фізики з математичним методом і посилений дедуктивний характер викладу тем.

Профільне вивчення

Існують профільні класи ( в ліцеях, гімназіях) по вивченню фізики. В них на вивчення фізики відводиться більше годин на тиждень, існують факультативні заняття (по бажанню), на яких розглядаються додаткові теми.

3 Питання

Тема «Вимірювання питомої теплоємності твердого тіла»

Мета:навчитися визначати питому теплоємність речовини калориметричним способом

Обладнання: склянка з водою, калориметр,термометр, ваги з набором гир, вимірювальний циліндр (мензурка), металевий циліндр на нитці, посудина (одна на клас) з металевими циліндрами й льодом, що тане

РЕКОМЕНДАЦИИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

1. Відміряйте за допомогою мензурки 100 мл води і виміряйте її температуру .

2. Опустіть у калориметр металевий циліндр, вийнятий з посудини з льодом.

3. Через кілька хвилин, після встановлення тепло

виміряйте температуру води в калориметрі t_к.

4. Обітріть циліндр і виміряйте його масу т_ш.

5. Обчисліть питому теплоємність с_м металу, з якої зроблений циліндр (тепловими втратами можна знехтувати:

Т ут с_в й т_в—питома теплоємність і маса води, температури води й металевого циліндра ( 0 °С )

6. Використовуючи отримане значення питомої теплоємності за таблицею визначте речовину, з якої виготовлений циліндр

7. Запишіть висновок: що ви вимірювали і який отримали результат.

30 білет