Дефіцит державного бюджету, його чинники, види та методи балансування. Державний борг та його вплив на національну економіку.
Стан державного бюджету визначає багато чинників: обсяги ВВП, заходи дискреційної фіскальної політики, циклічні коливання, зміна рівня цін та процентних ставок, політичні впливи та ін.
Бюджетний дефіцит має місце, коли в межах фінансового року сума видатків з державного бюджету перевищує надходження: DEF = G - Т.
Концепція бюджету повної зайнятості дозволяє відділити ефект впливу на бюджет дискреційної фіскальної політики від дії циклічних коливань і всіх інших впливів. Дефіцит (або надлишок) бюджету, який виявиться у бюджеті повної зайнятості, називається структурним дефіцитом.
Види:
Фактичний
бюджетний дефіцит,
виміряний за рівноважного обсягу
виробництва (У') , визначається як:
= G - Т = G - (t*
).
Структурний
дефіцит,
виміряний для потенційного обсягу
випуску (
)
визначається як:
= G - Т = G - (t*
)
.
Циклічний
дефіцит
визначається як різниця між фактичним
і структурним дефіцитом:
=
-
= G –t*(У'
-
)
.
Розроблені три концепції балансування державного бюджету.
Концепція щорічного балансування (рікардіанська) гpунтується на тому, що держава повинна обмежувати свої видатки доходами і щороку повертати борги.
Концепція циклічного балансування бюджету передбачає балансування бюджету з врахуванням фаз циклу: дефіцити бюджету , утворені стимулювальною фіскальною політикою під час спаду, повинні балансуватися надлишками бюджету, що утворились за рахунок стримувальної фіскальної політики під час піднесення.
Концепція функціональних фінансів виходить з того, що головним завданням уряду є стабілізація економіки, а не балансування бюджету.
Стійкі бюджетні дефіцити призводять до утворення державного боргу. Абсолютна величина боргу країни не є показовою величиною. Основним показником заборгованості є процентне відношення борг/ВВП.
Найбільш поширеними способами стабілізації чи зменшення рівня боргу є:
скорочення дефіциту державного бюджету,
фінансування боргу шляхом емісії грошей,
невиконання зобов'язань з оплати процентів з боргу.
Скорочення дефіциту державного бюджету вимагає від уряду непопулярних заходів - скорочення видатків або підвищення податків.
Скорочення видатків призводить до виникнення немонетизованого боргу - держава припиняє оплату своїх замовлень, виплати зарплати держслужбовцям або соціальних трансфертів. Монетизований борг створюється в результаті кредитних стосунків держави з банками, коли уряд фінансує дефіцит бюджету шляхом запозичень, випускаючи облігації державної позики.
Фінансування дефіциту через випуск державних цінних паперів (утворення внутрішнього боргу) може зменшити заощадження, відтак обмежити інвестиції і скоротити запас капіталу в економії, а також підвищити ставку проценту, спричинити" ефект витіснення" приватних інвестицій і переміщення частини державних цінних паперів за кордон. Довіра до державних цінних паперів втрачається. Уряд змушений покривати борг за рахунок валютних резервів, а коли і вони виснажуються, то вдатись до емісійного фінансування боргу, що неминуче викликає інфляцію.