4.Охарактеризуйте основні джерела суперечностей між інтересами..

Соціальний клас — широка верства суспільства, що має певний спільний економічний, культурний, чи політичний статус; великі групи людей, чия позиція в суспільстві визначається через їх економічний (господарський) стан.

Соціáльна грýпа — сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.

Виходячи с визначення (особливо з визначення соціального класу), можна стверджувати, що джерела суперечностей можна класифікувати як:

- Культурні (у кожного соціального класу свої погляди на культуру і на все, що з нею пов’язано, нижчі класи взагалі або частково позбавлені культурного збагачення, тому просто не можуть мати однакові погляди)

- Економічні (кожен клас має різне економічне забезпечення, зважаючи на це виникають суперечності між класами: нижчі класи живуть «від зарплати до зарплати», вищі можуть дозволити собі набагато більше)

- Політичні ( ці суперечності залежать від економічних, тому що для того, щоб потрапити в політику потрібні гроші, а у нижчих класів цих грошей не вистачає, тому вищі класи мають диспут та певні можливості впливу на політику, а нижчі цього шансу майже не мають).

5.Назвіть основні елементи соціальної структури укр….

Розглядаючи соціально-класову модель українського суспільства на перший план виходить постійне збільшення прірви між невеликою заможною частиною населення і основною масою громадян, матеріальний рівень забезпеченості якого, а також ступінь владних повноважень і володіння владою в країні, просто неможливо порівняти із попереднім соціальним прошарком. Виникли нові класові утворення (підприємці, комерсанти, фермери, тощо). Змінився статус і раніше існуючих груп. Особливо різко погіршився стан працівників висококваліфікованої розумової і фізичної праці, середні верстви внаслідок зубожіння перемістилися у нижчий клас.

Слід зазначити, що процес трансформації соціальної структури українського суспільства триває й сьогодні, оскільки знаходиться в динаміці. Для цього процесу характерна криза самоідентифікації громадян, яким після різкої зміни соціально-економічних умов і втрати колишніх (радянських) орієнтирів визначення свого соціального статусу, достатньо складно визначити своє положення в суспільстві. Також сучасне українське суспільство виражається нечіткістю, розпливчістю меж соціальних груп, відсутністю внутрішньої єдності.

У суспільстві перехідного типу весь простір соціальної стратифікації визначається практично одним показником, а саме матеріальним (капітал, доходи, власність) при різкому зменшенні ролі інших ( не менш важливих ) критеріїв соціальної диференціації. Ось чому стратифікаційні процеси, що відбуваються сьогодні, сприяють не інтеграції суспільства, посиленню солідарності, а збільшенню поляризації і соціальної нерівності, аномії.

Правлячою політичною й економічною силою в нашій країні є олігархія. За сучасних умов олігархія в Україні набуває інституційного статусу.

До початку загальної трансформації соціальної структури в нашій країні існувала широка база середнього класу. Але в результаті зміни соціально-економічної системи більша частина цих людей опинилася у стані нищого класу. Проте зараз спостерігається утворення різноманітних маргінальних соціальних груп ( офісні працівники, менеджери середнього и нищого рівня, малі підприємці та інші ) матеріальний рівень яких є достатньо прийнятним і їх в принципі важко віднести до нижчого класу.

Нищі щаблі, на жаль, становлять основу українського суспільства. Зараз цю мастабну прошарку частіше називають робітничим класом. По своїй сути вона дуже різноманітна, до неї можуть входити представники інтелегенції, тобто люди з достатньо високим рівнем освіти, не кваліфіковані робітники фізичної праці, безробітні, шороке коло громадян “соціального дна” ті інші. Слід враховувати високий рівень низьхідної мобільності сучасного суспільства ( не тільки українського), що дозволяє постійно попонювати цей прошарок.

Взагалі такий умовний розподіл є суб'єктивним, оскільки розглядає структуру суспільства з точки зору лише єкономічного критерія. Варто врахувати самооцінку соціального і матеріального стану, соціальне самопочуття індивидів, їх фактичне суб'єктивне сприйняття свого положення в суспільстві. Проте суспільтство, що перебуває у снані структурних перетворень, важко розглядати з об'єктивних позицій багатофакторності.