- •1.Наукове поняття культури. Структура та функції
- •2.Періодизація розвитку української культури.
- •3.Комунікативна функція. Культура як інформаційний процес. Роль засобів масової комунікації у сучасній культурі.
- •4. Етнокультурні проблеми походження українського народу
- •5. Культурна спадщина кочових племен північного причорноморя
- •6. Особливості Трипільської культури
- •7. Зарубинецька та черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •8. Грецькі колонії Північного Причорномор’я
- •9. Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен
- •10.Особливості християнізації Київської Русі. Роль Кирила та Мефодія в історії українського християнства.
- •11. Писемність та освіта київської русі
- •12. Розвиток літератури і науки київської русі
- •13. Мистецтво та Архітектура княжої доби .
- •14. Літописи: апокрифічна та агіографічна література
- •15. Києво-печерська лавра та її роль у розвитку української культури
- •16 Поширення гуманістичних ідей на території України у XVI–XVII ст.
- •17. Полемічна культура України XVI—XVII ст.
- •18. Пересо́пницьке єва́нгеліє
- •19. Причини виникнення братського руху в україні
- •20. Діяльність культурно освітніх осеретків кінця 16-початку 17ст.
- •21. Початок книгодрукування на Україні . Іван Федоров
- •22. Петро Могила
15. Києво-печерська лавра та її роль у розвитку української культури
Православний монастир, заснований 1051 року монахами Антонієм та Феодосієм в печерах (див. Печери Києво-Печерської Лаври) біля літньої князівської резиденції Берестове поруч з Києвом. У ХІ сторіччі монастир стає центром поширення й утвердження християнства у Київській Русі.
У ХІІ сторіччі монастир отримав статус «лаври» - головного великого монастиря. У XVIII сторіччі Лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні. Їй належало 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл та хуторів, понад 70 тисяч кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних заводи, 6 гут (скляних заводів), понад 160 винокурень, стільки ж млинів, близько 200 шинків, 2 кінських заводи. Крім того Лаврі були підпорядковані кілька дрібних монастирів та так звані пустині (Китаївська, Голосіївська, Преображенська) з їхніми угіддями та кріпаками в Україні, Росії та Білорусі. У 1786 році указом Катерини ІІ майно всіх монастирів в Україні перейшло до казни.
У свій час Лавра відігравала важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літопису та житійної літератури. Тут перекладалися на церковнослов`янську мову та переписувалися твори іноземних авторів. В Лаврі працювали літописці Нестор, Никон, Сильвестр. У ХІІІ сторіччі тут був складений «Києво-Печерський патерик» - важливе джерело з історії Київської Русі. У XVI-XVII сторіччях Лавра - один з центрів боротьби проти окатоличування українського народу та проти уніатства.
У 1615 році засновано друкарню Києво-Печерської Лаври, 1631 року відкрито школу (засновник - Петро Могила), що сприяло поширенню освіти в Україні. В них працювали видатні діячі української культури та освіти П.Беринда, А.Кальнофойський, З.Копистенський, І.Гізель та інші, відомі українські майстри гравюри О. і Л.Тарасевичі, І.Щирський, І.Мігура, Ілія, А.Казачковський, Г.Левицький, художники Аліпій, І.Максимович, І.Їжакевич.
Лавра здійснювала широкі будівельні роботи ще з ХІ сторіччя (Успенський собор, Троїцька Надбрамна церква). Наприкінці ХІІ сторіччя навколо Лаври було зведено оборонні стіни (1240 року зруйновані татаро-монгольськими ордами). У 1698-1701 роках паралельно ним було споруджено нові фортечні стіни з бійницями та вежами. У XVII-XVIII сторіччях збудовані Всіхсвятська церква над Економічними воротами, ансамблі Ближніх та Дальніх печер, келії соборних старців, клирошан, будинки Лаврської економії, друкарні та інші. У 1731-1744 роках споруджено Велику Лаврську Дзвіницю (висота - 96 метрів). У першй половині ХІХ сторіччя збудовано кілька будівель у стилі класицизму. До кінця ХІХ сторіччя в Лаврі склався архітектурний ансамбль, який увібрав в себе кращі традиції давньоруської та української архітектури. Високого розвитку в Лаврі досягли образотворче та ювелірне мистецтво. У 70-х роках ХІ сторіччя засновано Лаврську іконописну майстерню та мозаїчну майстерню.
На території Лаври поховано низку видатних релігійних, військових та державних діячів, митців (докладніше див. Некрополь Києво-Печерської Лаври).
За постановою Уряду УРСР 1926 року територія Лаври була оголошена історико-культурним заповідником. У 1988 році, на честь 1000-ліття Хрещення Русі, частину території заповідника було повернуто церкві. Після майже двадцять років відновлення монастирського життя Лавра займає зараз всю територію Ближніх та Дальніх печер, а також використовує для богослужінь Трапезну палату з церквою, а для визначних подій - Успенський собор.