1. Предмет історії соціології та її періодизація. У найзагальнішому вигляді історія соціології – це розділ соціологічної науки в рамках якої розглядається процес її зародження,становлення,функціонування,розвиток. Оскільки будь-яка наука,в тому числі соціологічна,у своєму становленні і розвитку означає перш за все формування і функціонування напрямів ,течій і шкіл ,галузей і сфер,теорій ,концепцій ,парадигм і моделей ,тому розгляд історії соціології є в першу чергу виділенням і осмисленням цих напрямів ,шкіл,парадигм ,що визначають процес зміни соціологічного знання .Щоб відповісти на питання ,в чому полягає предмет історії соціології ,як розділу соціологічної науки ,потрібно хоча б у найзагальніших рисах представляти його в цілому. У залежності від того ,як ми розуміємо і що відносимо до предметної зони соціології ,можна говорити про «початок» історії соціології. Його ми будемо повязувати з появою власне соціологічної науки. Розуміння специфіки соціологічного знання і предмета соціології,як науки,визначеність і чіткість його трактування дозволяють виявити вихідні,початкові рубежі ,як її самої,так і історії соціології .Саме з цього питання досить довго тривають дебати.

Захарченко та Погорілий виділяють два періоди : протосоціологічний(античність,середні віки,новий час) та академічний (30ті рр..19 ст.-кін.19 ст.,кін. 19 ст.- поч. 20 ст.,поч..20-70ті рр.. 20 ст.,кін 20ст-сьогодення).

2. Основні періоди та етапи у розвитку історії соціології.

Згідно за періодизацією Давидова та його співробітників, періодизація історії соціології включає в себе етап протосоціології та чотири основні етапи офіційної ,або академічної історії цієї науки. Перший етап офіційної історії соціології розпочинається з появи кантівської програми перебудови наук про суспільство на «позитивних»,емпірично обґрунтованих засадах і триває приблизно до кінця 19 століття.У цей період інтенсивно розвивається емпіричні соціологічні дослідження,однак між ними і соціологічними теоріями відсутній систематичний зв'язок.Другий етап – розпочинається з кінця 19 ст. і триває до кін. 20 –х років нашого сторіччя.Його зміст пов'язаний насамперед з гострою кризою натуралістської соціології .Характерна риса цього періоду-інституалізація соціології .Третій етап – охоплює період кінця 20-70-х років нашого сторіччя – це час формування основних її сучасних теоретичних напрямів .Починаючи з 70- х років можна вести мову про новітній етап розвитку соціології.

3. Критерії періодизації та етапи розвитку соціології.

існують три види критеріїв періодизації : часові, просторові, змістовні.

Часовий- це критерій ,відповідно з яким визначається історичні етапи розвитку,виникнення ,утвердження соціології (тобто протягом 19-20 ст).

Просторовий – за допомогою цього критерію виділяють країни або континенти ,де найбільш активно розвивалась соціологія у той чи інший історичний період.

Змістовний критерії- означає виділення різних шкіл,напрямів,течій і найбільш яскравих представників з їх кагорти.Лише з’єднані воєдино три критерії періодизації історії соціології дають можливість прослідкувати трактування основних для цієї науки проблем : суспільства,соціальної структури ,особистості ,культури,соціальних інститутів .Це дозволяє створити цілісне уявлення про соціологічні науки в її зміні та розвитку.

Захарченко та Погорілий виділяють два періоди : протосоціологічний(античність,середні віки,новий час) та академічний (30ті рр..19 ст.-кін.19 ст.,кін. 19 ст.- поч. 20 ст.,поч..20-70ті рр.. 20 ст.,кін 20ст-сьогодення).

4. Місце історії соціології в системі соціологічного знання.

Історія та соціологія розв’язують дуже близькі пізнавальні завдання. Ця «спорідненість» яскраво виявляється у предметній сфері. Предмет соціології – соціальна діяльність людини, соціальні відносини та процеси, спільноти і суспільства як цілісні системи, їхні функції та структури. Соціологія вивчає стан та динаміку власного предмета, спираючись на соціальні факти та емпіричні дані, отримані за допомогою соціологічних, а також інших наукових підходів та методів. Історію цікавить соціальне буття людини в минулому. При цьому, як вірно зауважує Б.М.Миронов [8], соціологія та історія володіють можливостями на методологічному рівні доповнювати одна одну. історична соціологія забезпечує єдність аналізу минулого, сучасного й майбутнього часового континууму соціологічного теоретизування та емпіричних досліджень за допомогою включення історичного минулого до аналізу досліджуваних об’єктів [10, c.119]. Більш широко це можна трактувати, як соціологічний ретроспективний аналіз інститутів, структур, цінностей минулого; показ і доведення того, як аспекти минулого пов’язані з актуальними проблемами сучасності виступають складовими нашого життя; побудова теорій, концепцій соціології на емпіричній основі історичного (і сучасного) матеріалу; компаративні історико-соціологічні дослідження, в яких формуються, перевіряються, уточнюються теорії середнього рівня, метатеорії; історія сучасності як епохи, що спирається на соціологічне засвоєння минулого і реальні можливості прогнозування суспільного розвитку. Завдяки цьому історична соціологія все більше стає визнаним напрямом сучасної соціології, метою якого є дослідження історичних процесів розвитку суспільств, соціальних систем, інститутів та явищ, а також розроблення соціологічних теорій соціально-історичного розвитку та соціологічних методів аналізу історичної інформації

5.7.

Часовий критерій	Змістовний критерій	Просторовий/територіальний критерій, персоналії
Ранній класичний період	Позитивізм Натуралізм: соціальний дарвінізм расово-антропологічний напрям географічний напрям марксизм	Конт (Франція), Спенсер (Англія) Гумплович, Ратценховер (Австрія) Смолл, Самнер (США) Гобіно, Летурно (Франція) Бокль (Англія), Ратцель (Німеччина), Реклю (Франція) Маркс, Енгельс (Німеччина)
Пізній класичний період	Психологічний напрям: еволюціонізм психологія народів групова психологія інстинктивізм інтеракціонізм Класична німецька соціологія: формальна соціологія розуміюча соціологія Позитивізм і неопозитивізм	Уорд, Гіддінгс (США) Вундт (Німеччина) Тард, Лебон (Франція) Мак-Дугал (Англія) Кулі (США) Тьонніс, Зіммель (Німеччина) Вебер (Німеччина) Дюркгайм (Франція) Парето (Італія) Сорокін (Росія)