Лінгвістичне забезпечення

Лінгвістичне забезпечення САПР являє собою цілісну сукупність формальних мов опису інформації та алгоритмів її обробки в процесі автоматизованого проектування.

Алфавіт , морфологія , синтаксис та семантика дають вичерпну характеристику будь – якої формальної мови.

Алфавіт – сукупність знаків та символів.

Морфологія – правила побудови слів.

Синтаксис – правила побудови текстів.

Семантика – зміст слова.

Лінгвістичне забезпечення поділяється на 2 частини:

• базову

• керуючу , зв'язок між якими здійснюється за допомогою спеціальних мовних процесорів.

Базове програмне забезпечення є мовною основою програмного забезпечення САПР і складається із діючих мов програмування , за допомогою яких реалізується обчислювальні та інші процедури , алгоритми проектування.

Керуюче лінгвістичне забезпечення складається із спеціалізованих , проблемно – орієнтованих мов , які описують узагальнений алгоритм проектування у термінах проектних операцій , процедур та задач.

Мова опису об’єкта служить для задання властивостей об’єкта, що проектується. З її допомогою передбачено перегляд таких характеристик, як числові параметри об’єкта проектування; зміст складових частин в підсистемах, а останніх – в системах ; процеси, що протікають в об’єкті проектування тощо.

Мова опису завдання призначена для задання впорядкованої послідовності дій, направлених на рішення задач проектування. З її допомогою відбувається моделювання функціонування об’єкта проектування; пошук оптимальних проектних рішень; формування цих рішень в необхідному вигляді.

Мови пакетного режиму ( чи пасивні мови) орієнтовані на автоматичне рішення повністю формалізованих задач проектування. В склад цих мов входять засоби формулювання задач проектування, достатні для їх однозначного рішення і прийнятний час.

Мови діалогового режиму (діалогові мови) використовуються, якщо задачі тих чи інших фрагментів узагальненого алгоритму проектування не піддаються повній формалізації.

В залежності від розподілу функцій керування проектуванням, розрізняють 3 основних вида людино-машинного спілкування.

«Ведуча - ЕОМ». Тут система задає проектувальнику послідовність можливих дій, з яких необхідно вибрати один варіант; може вимагати від проектувальника конкретизації завдання.

«Ведучий-проектувальник». Тут користувач на спеціальній мові задає для ЕОМ послідовність операцій і процедур обробки інформації, що вказується. Цей вид проектування вимагає від проектувальника чіткого знання алгоритму проектування і можливостей комплексу САПР, що використовується.

«Рівні партнери» . Тут реалізується двохстороннє керування алгоритмом проектування , в якому, в залежності від ситуації, прийняття рішень про наступний хід проектування здійснює чи людина, чи ЕОМ. Цей вид спілкування є найбільш ефективний з точки зору досягнення діалогового проектування.

Діалогові мови, орієнтовані на взаємодію по принципу «Ведуча - ЕОМ», найбільше поширення набули в так званих мовах «запит-відповідь» .

Мова «запит-відповідь» має важливі переваги, що забезпечують їх широке поширення:

• Простота і наочність взаємодії;

• Відсутність необхідності попередньої підготовки проектувальника для ведення діалогу.

Ще більш широкими можливостями організації діалогу володіють директивні мови, що реалізують взаємодію по принципу «Ведучий-проектувальник» . Основною синтаксичною одиницею таких мов є директива, яка являє собою керуючу пропозицію фіксованої структури. Кожна директива дозволяє задати певну дію по керуванню процесом проектування.

Пасивні і діалогові мови, призначені для опису графічної інформації називаються графічними мовами.

Графічні мови призначені для задавання об’єктів проектування в вигляді схем, креслень, графіків, рисунків.