- •Дія нормативно-правових актів
- •Поняття та межі дії нормативно-правових актів
- •Дія нормативно-правових актів у часі
- •Набрання чинності та припинення дії нормативно-правових актів
- •Способи, що визначають початковий момент дії акта
- •Визначення моменту завершення дії акта
- •Пряма, зворотна, переживаюча дія нормативно-правових актів у часі
- •Дія нормативно-правових актів у просторі
- •Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі
- •Пріоритет міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, перед внутрішнім законодавством
- •Дія нормативних актів за колом осіб
- •Депутатський імунітет, дипломатичний імунітет
- •Система права і система законодавства
- •Поняття та риси системи права
- •Єдність і узгодженість, диференціація (поділ), об’єктивність системи права
- •Співвідношення понять «правова система», «система права», «система законодавств»
- •Структура системи права
- •Норма права, інститут права як структурні елементи системи права
- •Поняття та риси галузі права
- •Класифікація галузей права
- •Вітчизняні галузі права
- •Предмет і метод правового регулювання як критерій поділу системи права на галузі та інститути, їх структура
- •Поняття і структура правової системи
- •Типологія правових систем
- •Романо-германський тип правової системи. Місце нормативних актів у системі джерел (форм) права.
- •Англо-американський тип правової системи
- •Змішаний тип правової системи, що виник на основі романо-германської та англо-американської
- •Релігійно-традиційний тип правової системи
- •Приватне та публічне право
- •Поняття та ознаки системи законодавства
- •Співвідношення системи законодавства і системи права
- •Систематизація правових актів
- •Інкорпорація, кодифікація – їх види
- •Зводи, збірники нормативних актів
- •Реалізація права Правові відносини
- •Поняття та ознаки правовідносин як способу реалізації норм права
- •Зміст правових відносин
- •Структура правовідносин
- •Поняття суб’єкта правових відносин
- •Види суб'єктів права, учасників правовідносин
- •Правосуб’єктність (правоздатність, дієздатність, деліктоздатність) у механізмі правового регулювання
- •Види дієздатності
- •Правоздатність суб’єктів правових відносин – громадян, державних органів, юридичних осіб, держави в цілому
- •Правовий статус, компетенція
- •Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб’єктивності
- •Суб’єктивне право і юридичний обов’язок
- •Поняття та характерні риси об’єкта правовідносин
- •Юридичний факт як підстава виникнення, зміни та припинення правових відносин.
- •Класифікація юридичних фактів
- •Фактичний склад
- •Правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі юридичні факти.
- •Види правових відносин
- •Реалізація норм права. Правозастосування
- •Поняття механізму правового регулювання
- •Форми та методи реалізації норм права
- •Застосування норм права
- •Стадії правозастосування:
- •6) Виконання прийнятого рішення. Вимоги законності обгрунтованості й доцільності в процесі правозастосовної діяльності
- •Акти застосування норм права
- •Класифікація актів застосування норм права: за суб’єктом прийняття, юридичною формою
- •Прогалини в праві
- •Аналогія закону
- •Аналогія права
- •Тлумачення норм права План
- •Поняття тлумачення норм права та його значення для правового регулювання
- •Способи (методи) тлумачення норм права: граматичний (філологічний, текстовий), логічний, історичний, систематичний, телеологічний та ін.
- •Тлумачення норм права за суб’єктами
- •Доктринальне тлумачення правових норм
- •Професійне і буденне тлумачення норм права
- •Тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне), поширювальне та обмежувальне
- •Значення тлумачення для прийняття юридичних рішень
- •Нормативне та казуальне тлумачення норм права
- •Інтерпретаційно-правові акти
- •Процесуальне право План
- •Юридичний процес – елемент процесуально-правового механізму
- •Практичне значення процесуальної діяльності
- •Взаємозв’язок процесуального та матеріального права
- •Види юридичного процесу
- •Процесуальні документи
- •Правозастосувальні акти
- •Види актів застосування
- •Принципи юридичного процесу
- •Поняття дисципліни та її види
- •Поняття законності
- •Законність і демократія як дві сторони здійснення державної влади
- •Функції та принципи законності
- •Вимоги законності
- •Гарантії законності
- •Поняття та ознаки правопорядку
- •Зміст і структура правопорядку
- •Функції та принципи правопорядку
- •Види правопорядку
- •Громадський порядок, його нормативна основа
- •Спільні та відмінні риси громадського порядку і правопорядку
- •Юридичні гарантії законності і правопорядку
- •Правова свідомість, правова культура та правове виховання План
- •Право, правова свідомість і духовне життя суспільства
- •Структура правосвідомості
- •Функції правосвідомості (когнітивна, правоутворююча, регулююча)
- •Джерела формування правосвідомості
- •Види правосвідомості
- •Індивідуальна, групова, суспільна правосвідомість
- •Професійна правосвідомість юриста
- •Правова культура: поняття і структура
- •Правова культура суспільства
- •Шляхи формування правової культури3
- •Елементи поведінки правової культури
- •Значення правової культури у зміцненні законності та правопорядку, побудові правової держави4
- •Правовий нігілізм та форми його проявлення
- •Відомчо-адміністративний нігілізм на державному рівні
- •Масовий (побутовий) нігілізм
- •Поняття, зміст і форми правового виховання
- •Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність План
- •Поняття та ознаки правомірної поведінки, її соціальна природа та правова кваліфікація
- •Зміст правомірної поведінки
- •Види правомірної поведінки
- •Соціально-активна і соціально-пасивна поведінка
- •Звичайна, конформістська, маргінальна поведінка
- •Співвідношення між правомірною і протиправною поведінкою
- •Правопорушення – поняття та юридичні ознаки
- •Склад правопорушення
- •Суб’єкти правопорушення
- •Стан неосудності
- •Суб’єктивна сторона правопорушення
- •Умисел та необережність
- •Інтелектуальні та вольові ознаки суб’єктивної сторони правопорушень
- •Мотиви та цілі вчинення правопорушень
- •Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушень
- •Види правопорушень
- •Юридична відповідальність: поняття та основні ознаки
- •Цілі, функції і принципи юридичної відповідальності
- •Види юридичної відповідальності
- •Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Відмінність юридичної відповідальності від інших заходів державного примусу
- •Питання на іспит з Теорії Держави і Права
- •Дія нормативно-правових актів у часі.
- •Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •Дія нормативних актів за колом осіб.
- •4 Скуратівський а., Взаємозв'язок правової культури і соціального буття в процесі суспільної трансформації. Журнал «Право України», 2004, 1 № 1
Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі
Просторове (територіальне) дія нормативних актів ґрунтується на таких принципах як територіальний принцип і екстериторіальний принцип.
Територіальний принцип припускає дія нормативного акту даного суб'єкта правотворчості в межах державних або адміністративних кордонів даної держави. Іншими словами, нормативний акт діє або на всій території держави, або на певній її частині.
Поняття «територія держави» визначається нормами міжнародного й внутрішньодержавного права. Так, територія українських дипломатичних представництв за рубежем ставиться до території Української держави.
Відповідно до Закону України «Про державний кордон України» під територією України розуміється не тільки її, у межах державного кордону, сухопутний, водний простір, повітряний простір над ними, надра, але й військові, невоєнні кораблі, що перебувають під прапором України, наприклад, у відкритому морі, а також повітряні суду, що перебувають поза межами держави під його розпізнавальними знаками.
Екстериторіальний принцип припускає дія нормативного акту даного суб'єкта правотворчества за межами території його юрисдикції.
Наприклад, допускається використання іноземного законодавства по деяких спадкоємних справах, при судовому розгляді споровши, що випливають із певних зовнішньоторговельних контрактів (арбітражне застереження яких передбачає саме такий порядок судового розгляду).
Можливість застосування законодавства однієї країни на території іншої країни
Бувають випадки, повязані з міжнародно-правовими відносинами, коли законодавство однієї держави може вплинути (бути використане) субєктами іншої держави. Наприклад ст.5 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 27 березня 2007 року, містить положення щодо застосування національного законодавства:
«У всіх випадках, що не урегульовані цією Угодою, перевізники і водії автомобілів однієї Договірної Сторони при перебуванні на території держави іншої Договірної Сторони дотримуються її чинного законодавства, яке застосовуватиметься до них на недискримінаційних умовах».
Згідно із ст.2 ЗУ «Правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Тож, законодавство однієї держави може поширюватися на іншу, шляхом визначення цього в нормативно-правових актах за територіальним принципом – місцезнаходженням громадян конкретної держави.
Пріоритет міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, перед внутрішнім законодавством
У національне законодавство України про міжнародні договори входять такі нормативно-правові акти:
Конституція України від 28 червня 1996 року;
Закон України від 22 грудня 1993 року «Про міжнародні договори»;
Закон України від 10 грудня 1991 року «Про дію міжнародних договорів на території України»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. №422 «Про затвердження Положення про порядок укладання, виконання і денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру» та ін.
У статті 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Слід зазначити, що, виходячи з конституційних положень, міжнародні договори однозначно є частиною національного законодавства України. Це витікає і з Закону України від 10 грудня 1991 року «Про дію міжнародних договорів на території України», відповідно до якого укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Проте з зазначених положень не можна зробити висновок про те, чи володіють норми міжнародного договору (тобто по суті норми міжнародного права) пріоритетом стосовно норм національного законодавства. Закладений у Конституції і Законі механізм їхньої імплементації (трансформація у формі прямої рецепції) включає їх.у національне законодавство та нівелює їхню пріоритетність.
Слід мати на увазі, що в поточному законодавстві України укладений інший механізм імплементації. Наприклад, у Законі України «Про внесення змін і доповнень у Закон України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 року, і інших закріплене положення про те, що якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що визначені дійсним Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.