- •Предмет і медоди «історії економіки та економічної думки»
- •Періодизаціямекономічної історії.
- •Характеристика господарського розвитку за первісної доби.
- •5.Господарство Стародавньої Греції.
- •6. Економічний розвиток і занепад Античного Риму.
- •7. Становлення і розвиток феодальної системи господарства.
- •8. Мануфактурний період світової економіки (15-18 ст.)
- •12. Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації
- •13.Розвиток міжнародних економічних відносин на початку 20 ст.
- •14.Розвиток економіки країн світу у післявоєнний період.
- •15. Світова економічна криза 1929 -33 рр. І економічний розвиток країн у 30-х роках хх ст.
- •16. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки другої світової війни.
- •17. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини
- •18.Структурні зміни промислового виробництва різних країн другої пол.. 20 ст. Індустріалізація сільського господарства.
- •19.Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин після другої світової війни.Особливості розвитку міжнародної торгівлі.
- •20.Становлення країн,що розвивалися у 50-60 рр. 20 ст.
- •22. Сутність аграрної реформи 1848р. Соціально економічні зміни в українській промисловості.
- •23. Суть індустріалізації в Україні. Її найважливіші фактори (19 – поч..20 ст.)
- •24. Селянська реформа 1861р. Її прогресивне значення.
- •25. Характеристика економічного становища України в 1914-1921р.
- •26. Сутність Нової економічної політики.
- •27. Індустріалізація та колективізація урср.
- •28. Соціально – економічний стан Західної України в 20 – 30 рр. 20ст.
- •29. Перебудова та розвиток господарства України в повоєнні роки.
- •30. Характеристика економічного розвитку України на основі індустріалізації (50,60рр. 20ст.)
- •31. Зміна аграрної політики держави ( 1953-1955 рр.) її наслідки.
- •33. Участь Незалежної України в світовому господарстві. Зовнішньоекономічна політика України на сучасному етапі.
- •34. Економічна думка Стародавнього сходу та античного світу.
- •35. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм.
- •36. Ідеї меркантилізму в Росії та Україні.
- •37. Загальна характеристика класичної політичної економії.
- •38. Економічні ідеї фізіократів.
- •39. Економічні вчення а. Сміта і д. Рікардо.
- •40. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття. Завершення класичної традиції.
- •42.Історична школа.
- •43.Нова історична школа та «соціальний напрям».
- •47.Історичні умови і особливості формування економічної думки в Україні в кінці IXX- початку XX століття.
- •49.Сучасне кейнсіанство: моделі рівноваги, зростання та циклу.
- •50. Теорія «Соціального ринкового господарства» як теорія третього шляху розвитку суспільства.
15. Світова економічна криза 1929 -33 рр. І економічний розвиток країн у 30-х роках хх ст.
Економічна криза 1929-1933 рр. була світовою. Вона порушила економічні зв’язки, призвівши до значного скорочення промислового виробництва. В1929 році вона почалася в США, далі поширилася на Латинську Америку, Західну Європу, інші країни Азії та Африки. Першою ознакою кризи вважають різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929р. Насамперед, криза охопила важку індустрію. Все промислове виробництво, торгівля, національний доход знизилися вдвічі, відбувалося масове банкрутство
фірм, росло безробіття. Це була криза перевиробництва, щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходів щодо їх фізичного знищення. Спалювали пшеницю, каву, бавовну; молоко виливали в річки. Внутрішньою причиною кризи вважають відсутність державного контролю за промисловістю і сільським господарством. Тільки в 1932 році новообраний президент США Ф.Д.Рузвельт впровадив ефективну антикризову програму. Цей план приділяв увагу сфері торгівлі та кредиту. Одночасно зі скороченням обсягів виробництва підвищувалися ціни на виготовлену продукцію. За допомогою позик і державних субсидій були оздоровленні: банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства. Передбачалося ліквідувати безробіття за рахунок „повної зайнятості". У сфері сільського господарства „новий курс” був спрямований на припинення процесу розорення дрібних фермерів, планувалося підвищити ціни на їх продукцію, скорочуючи обсяги виробництва та площі посівів. Адміністрація Рузвельта вирішила важливу соціальну програму: була введена мінімальна заробітна плата, безробітним виплачували допомогу.
Всі ці заходи допомогли США вже в 1934р. подолати наслідки Великої депресії.
У Великобританії криза не була такою катастрофічною, однак занепад господарського життя теж був дуже відчутний. У 1931р. змінилася зовнішня позиція Великобританії у зв’язку зі створенням "стерлінгового блоку” 25 держав, до якого входили англійські колонії, домініони (крім Канади ), країни Скандинавії, Португалія, Голландія, Бразилія, Аргентина та інші.Вони намагалися ввезти до Великобританії якнайбільше своїх товарів, одночас закуповуючи в країні високоякісну готову машинну продукцію.
Завдяки цим заходам наприкінці 1933—на початку 1934р. з економічною кризою у Великобританії було покінчено. Франція відчула симптоми кризи в 1930 році. Спочатку її стримували значні державні субсидії, що витрачалися на відбудову зруйнованих війною департаментів. Безробіття не було таким значним.Велике значення для виходу Франції з кризи мали колонії, де вона могла збувати в обмін на дешеву сировину і сільськогосподарську продукцію свої промислові товари. Для Німеччини економічна криза була катастрофічною. Досягнувши за допомогою плану Дауеса в промисловості довоєнного рівня, країна знову опинилася в глибокій господарській розрусі. Уряди США, Великобританії, Франції та інших країн вирішили надати їй допомогу. Лише на початку 1934 року почалася помітна стабілізація економіки
Німеччини. Японія опинилася в епіцентрі світової кризи в середині 1929 р. Сама розвинена галузь – торгівля – зазнала значного удару. Експорт товарів скоротився більше ніж у 2 рази. Знизилось виробництво сільськогосподарської, промислової продукції, у тяжкому становищі опинились суднобудівна, текстильна, металургійна, машинобудівна галузі. Налічувалось до 10 млн. безробітних. Японський уряд вибрав вихід з кризи шляхом мілітаризації країни. Капітали вкладались в ті галузі промисловості, які були пов’язані з воєнною промисловістю.