29 Шляхи виходу з екологічної кризи. Науков. –тех. Прогр. І екологія.

Екологічні проблеми сучасного суспільства не вичерпуються науково-екологічними або соціопрактичним аспектами, включаючи психологічні, а є більш широкими - філософсько-світоглядними. І йдеться про те, що ставлення людини до довкілля пов'язане з формуванням нових світоглядних орієнтацій і має виходити з самоцінності всього живого.

Очевидно, що людина розвивається відповідно зі своєю природою. І в умовах технологізації людської життєдіяльності внутрішні особистісні потреби змінюються такими їх типами, що по суті неадекватні природі і орієнтації духовного світу людини.

Проблема взаємовідносин в системі “Людина—Природа—Цивілізація” належить до вічних філософських проблем.

Екологічна проблема поставила суспільство перед вибором подальшого шляху розвитку: чи бути йому орієнтованим на безмежне зростання виробництва або цей ріст повинен бути погоджений з реальними можливостями природного середовища й людського організму, узгоджений не тільки з найближчими, але й з віддаленими цілями соціального розвитку.

У виникненні й розвитку екологічної кризи особлива, визначальна роль належить технічному прогресу. По суті справи виникнення перших знарядь праці й перших технологій привели до початку антропогенного тиску на природу й виникненню перших спровокованих людиною екологічних катаклізмів. З розвитком техногенної цивілізації відбувалося збільшення ризику екологічних криз та небезпека їх наслідків.

Шлях виходу названий: це перебудова передусім людської свідомості щодо природи, розробка принципово нових засад взаємодії Людини і Природи, принципово інший шлях розвитку цивілізації. А до такої перебудови не можна приступити без досить цілісної філософської концепції того, що ми називаємо місцем Людини у Всесвіті.

Джерело кризи - сама людина, що одночасно є й природною істотою, і носієм технологічного розвитку. Однак, незважаючи на таку "агресивність", саме технічний прогрес може бути запорукою виходу суспільства із екологічних криз. Створення нових технологій маловідходного, а потім і безвідхідного виробництва по замкнутому циклу дозволить забезпечити досить високий рівень життя не порушуючи при цьому тендітної екологічної рівноваги. Поступовий перехід до альтернативної енергетики збереже чисте повітря, припинить катастрофічне спалювання атмосферного кисню, усуне теплове забруднення атмосфери. І технічний прогрес, як дволикий Янус, має дві протилежні іпостасі в картині сьогодення й майбутнього суспільства. І тільки від колективного людського розуму, від продуманості й злагодженості керівних урядових дій, освітніх і громадських програм залежить, яким постане майбутнє.

35 . Матеріалістичне розуміння історії к.Маркса, його хиби та суперечності.

Матеріалістичне розуміння історії: до базису історії входить вся техніка виробництва і транспорту, ця техніка відповідно до наших поглядів визначає спосіб розподілу і обміну і тим самим, після розпаду родового ладу, поділ на класи, відносини панування, підкорення, державу, політику, право, релігію тощо. Сусп. буття визначає сусп. свідомість. Сусп. думка формує звичаї, а звичаї сусп. думку. Теоретична помилка Маркса в тому, що матеріальне виробництво відіграє свою роль, але не означає все в сусп-ві. В процесі розвитку існує взаємодія сусп. буття і сусп. свідомості. Вони є обоє визначальними, а не щось одне, як заявляє Маркс. Релігія не зазнала змін за тисячі років, хоча техніка змінилась. Маркс вперше зрозумів сусп. сутність людини, але абсолютизував це – його помилка.

Маркс формулює теорію матеріалістичного розуміння історії., проголошує неминучість комуністичних революцій в усіх країнах світу, висуває гасло „пролетарі всіх країн, єднайтеся”. До базису історії входить вся техніка виробництва і транспорт. Ця техніка, відповідно до наших поглядів. Визначає також і спосіб обміну, розподілу продуктів і, тим самим, після розпаду родового ладу, також і поділ на класи, відносини панування, підкорення, держави, політики тощо. „Ручний млин дає феодальне суспільство, паровий – капіталістичне”. Отже все в суспільстві визначається технікою виробництва – і соціальний лад, і політичний устрій, і духовне життя. „Суспільне буття визначає суспільну свідомість” , хоча насправді вони формують одне одного в однакові мірі. Теорія Маркса відображає інтереси німецької буржуазії і німецької нації.