Пункція і катетеризація артерій

Показання до застосування. З діагностичною метою (забір артеріальної крові для дослідження), вимірювання тиску, для введення лікарських речовин, артеріографія.

Техніка виконання. Пункцію артерій необхідно виконувати в умовах перев'язувальної або операційної. Хворого необхідно укласти. Шкіра в місці ін'єкції повинна бути поголена, оброблена розчином йоду і спиртом. Місце пункції обкладають стерильними серветками. Пунктирувати артерію потрібно через суху шкіру.

При пункції стегнової артерії ногу випрямляють в тазостегновому суглобі і ротують назовні; для пункції пахвинної артерії руку відводять за голову і згинають в ліктьовому суглобі; плечову артерію можна пунктирувати при відведеній від тулуба руці на 80—90° і розігнутою в ліктьовому суглобі, внутрішня поверхня її обернена вгору; у ліктьовому згині артерія добре визначається, якщо під лікоть підкласти подушечку і відтягнути китицю вниз; при пункції сонної артерії під лопатки підкладають валик, голову хворого закидають і повертають убік.

Заздалегідь пальпують артерію і фіксують її пальцями лівої руки. Між пальцями проколюють шкіру і голку під кутом 60—70° вводять в артерію, з просвіту голки виходить яскраво-червона кров, голка рухається синхронно з пульсовою повною. Для пункції артерій користуються звичайними голками з короткими зрізами. Переконавшись в тому, що голка знаходиться в просвіті судини приступають до введення лікарських речовин. Лікарські речовини вводять за допомогою шприців різної ємкості. Після введення розчинів в артерію і витягання голки місце проколу слід притиснути стерильними марлевими серветками на 3—4 хвилини.

Пункція плевральної порожнини

Показання до застосування. Пункцію виконують з діагностичною і лікувальною метою для визначення характеру, кількості вмісту плевральної порожнини, аспірації його, розпрямлення легені. Її застосовують при ексудативному плевриті, емпіємі плеври, пневмотораксі, гемотораксі, для біопсії при пухлинах плеври, іноді легені, при поверхнево розташованих абсцесах легені, для введення лікарських речовин в плевральну порожнину. При гемотораксі необхідно провести пробу Ревілуа-Грегуара — якщо кров, отримана з плевральної порожнини, утворює згустки, то це свідчить про кровотечу, що продовжується.

Техніка виконання. Для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію слід проводити в II межребер’ї по середній ключичній лінії (у положенні хворого сидячи) або в V — VI межребер’ї по середній пахвовій лінії (у положенні хворого лежачи на здоровому боці з відведеною за голову рукою). При гідро- і гемотораксі пункцію можна виконувати в VII — IX межребер’ї по задній пахвинній або лопатковій лінії. Якщо хворого не можна посадити, то місце для пункції вибирається ближче до задньої пахвинної лінії, причому необхідно пам'ятати, що приведений принцип справедливий лише стосовно вільного пневмо- і гідротораксу.

У зв'язку з тим, що часто доводиться зустрічатися з обмеженим пневмотораксом, гемотораксом, емпіємою плеври, місце для пункції краще вибирати на підставі клінічних (місце укорочення перкуторного звуку) і рентгенологічних даних.

Перед виконанням пункції, в області проколу тонкою голкою проводять інфільтрацію шкіри і підшкірної клітковини 0,5% розчином новокаїну за типом «лимонної кірки», далі лівою рукою фіксують шкіру, зволікають її по ребру донизу, а правою — проводять вкол голки безпосередньо над верхнім краєм ребра. Голку завдовжки 6—10 см (залежно від товщини підшкірно-жирової клітковини, характеру ексудату) проводять на глибину 3—4 см строго по цьому краю ребра, по дорозі анестезуючи міжреберні м'язи. Якщо голка упреться в ребро, її злегка підтягають на себе і разом з шкірою піднімають вгору до верхнього краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол парієнтальної плеври. При виконанні пункції слід користуватися спеціальною голкою з «краником» або перехідною гумовою трубочкою, сполученою з голкою. Наявність прозорої скляної трубки, розташованої по ходу гумової трубки, дозволяє спостерігати за надходженням вмісту з плевральної порожнини ще до попадання його в шприц. Ця нескладна «система» дозволяє уникнути попадання повітря в плевральну порожнину, у вени легенів, з яких воно може потрапити в мозкові або коронарні артерії. Після аспірації порції плеврального вмісту, гумову трубку пережимають, шприц від'єднують і спорожнюють, потім його знову під'єднують до трубки, затискач розкривають і проводять аспірацію з плевральної порожнини. При великій кількості рідини, газів в плевральній порожнині аспірацію можна провести за допомогою відсмоктування через банки Боброва з використанням 2-х ампульної системи, змонтованої за принципом сполучених посудин. Отриману з плевральної порожнини рідину, зливають і стерильну пробірку для бактеріологічного аналізу, а також, залежно від показань, проводять цитологічне, біохімічне дослідження і т.п.