2.5. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення і погіршення якості атмосферного повітря

Нормативи збору за забруднення атмосферного повітря встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин. Органи Міністерством екології та охорони навколишнього природного середовища України разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників збору та подають його до органів державної податкової служби. Нормативи збору встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу їх небезпеки.

Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; громадяни, які здійснюють на території України викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Об’єктами обчислення збору є:

• для стаціонарних джерел забруднення – обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря;

• для пересувних джерел забруднення – обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Розміри збору за забруднення справляються за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Нормативи збору за викиди основних забруднюючих речовин стаціонарними джерелами встановлюються на основі їх гранично допустимої концентрації, відносної оцінки економічного збитку від шкідливої дії викидів і затверджуються Міністерством екології та охорони навколишнього природного середовища України за погодженням із Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України (додаток ).

Нормативи збору за викиди забруднюючих речовин, для яких не має затвердженої середньодобової гранично допустимої концентрації, слід застосовувати залежно від установленого класу небезпечності даної забруднюючої речовини, згідно з табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Нормативи збору, який справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від класу небезпечності

Клас небезпечності	Норматив збору, грн. /т
І	572
II	131
III	19,5
IV	4,5

Для забруднюючих речовин, на які не встановлено класів небезпечності, нормативи збору застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу згідно з табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Нормативи збору, який справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, залежно від встановлених орієнтовно безпечних рівнів впливу

Орієнтовно-небезпечні рівні впливу сполук, мг/м	Норматив збору, грн. /т
< 0,0001	24078
0,0001 - 0,001	2063
0,001 - 0,01	285
0,01 - 0,1	80
> 0,10	3

Для забруднюючих речовин, на які не встановлено класів небезпечності та орієнтовно безпечних рівнів впливу, норматив збору встановлюється за викид забруднюючої речовини І класу небезпечності.

Ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення визначаються органами Міністерством екології та охорони навколишнього природного середовища України для платників збору на підставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів терміном на п’ять років на підставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів. Для пересувних джерел забруднення ліміти викидів забруднюючих речовин не встановлюються.

Порядок обчислення збору регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 “Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору.” Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Суми збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення (П_вс) визначається за формулою:

де М_лі – обсяг викиду і-ої забруднюючої речовини в тоннах у межах ліміту;

М_пі – обсяг понадлімітного викиду (різниця між: обсягом фактичного викиду і ліміту) і-ої забруднюючої речовини в т;

Н_бі – норматив збору за тонну і-ої забруднюючої речовини, у гривнях (грн/т);

К_нас – коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту;

К_ф – коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту;

К_п – коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин – 5.

Значення коефіцієнтів, що враховують територіальні соціально-екологічні особливості, К_нас і К_ф наведено в табл. 3.4 і 3.5 відповідно.

Таблиця 3.4

Коефіцієнт, який встановлюються залежно від чисельності жителів населеного пункту

Чисельність населення, тис. чоловік	Коефіцієнт Кнас
До 100	1,00
100,1-250	1,20
250,1-500	1,35
500,1-1000	1,55
понад 1000	1,80

Таблиця 3.5

Коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського населеного пункту

Тип населеного пункту	Коефіцієнт Кф
Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з перевагою аграрно-промислових функцій (районні центри, міста районного значення, селища та села)	1,0
Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і транспортних функцій (республіканський* та обласні центри, міста державного республіканського*, обласного значення)**	1,25
Населені пункти, віднесені до курортних з перевагою рекреаційних функцій	1,65

* Автономної Республіки Крим.

** Якщо населений пункт одночасно має промислове значення та віднесений до курортних, застосовується коефіцієнт 1,65.

Нормативи збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 1 березня 1999р. обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду. Нормативи збору встановлюються в залежності від виду пального та транспорту (автомобільного, залізничного, морського та річкового).

Нормативи збору плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин автомобільним транспортом вказані в табл. 3.6.

Таблиця 3.6

Нормативи збору плати за викиди автомобільним транспортом

Вид пального	Норматив збору, грн./т
Дизельне паливо	4,5
Бензин:
етилований	6
не етилований	4,5
Зріджений нафтовий газ	6
Стиснений природний газ	3

Збір, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, відноситься на валові витрати виробництва та обігу. Суми збору обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду і коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 3.4 і 3.5.

Нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин морськими та річковими суднами вказані в табл.3.7

Таблиця 3.7

Нормативи плати за викиди морськими та річковими суднами

Вид пального	Норматив збору, грн./т
Бензин	9
Дизельне паливо	6
Мазут	4,5

Нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин залізничним транспортом вказані в табл.3.8.

Таблиця 3.8

Нормативи плати за викиди залізничним транспортом

Вид пального	Норматив збору, грн./т
Дизельне паливо	4,5

Суми збору (Пвп), який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення визначається за формулою:

де М_і – кількість використаного пального і-го виду, у тонах;

Н_бі – норматив збору за тонну і-го виду пального, у гривнях.

Контрольні запитання

Як сплачують за лімітні та понадлімітні викиди в атмосферне повітря?

Як розраховують розмір платежу за викиди в атмосферу?