2 Оцінка ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показ­никами тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (n_а) — це показник кількості оборотів ак­тивів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:

n_а=В/К_а, разів (14.5)

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за пев­ний період;

К_а — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (t_a) становитиме:

t_а=Д_к/n_а, днів (14.6)

де Д_к — кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (t_тмз) виражаєть­ся кількістю оборотів за певний період:

t_тмз=С_р/М₃, разів (14.7)

де С — повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

М_з— середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покуп­цями продукції підприємства (t_одз) обчислюється за формулою:

, днів (14.8)

де 3_д — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Д_к— кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік — 360, квартал — 90);

V_пр — обсяг продажу про­дукції за розрахунковий період.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості поста­чальникам (t_окз) визначається співвідношенням:

, днів (14.9)

де 3_к — величина кредиторської заборгованості постачальни­кам;

М — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив­ним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів.

3 Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами.

Коефіцієнт автономії (k_а) :

k_а=К_в/К₆, (14.10)

де К_в — власний капітал підприємства;

К_б— підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Якщо k_a < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k_зб):

k_зб=К_в/К₃, (14.11)

де К_з — боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Нормальною вважають ситуацію, коли k_зб 1.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають че­рез відношення заборгованості до власного капіталу. Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від­ношення К₃/К_в) веде до зростання рентабельності власного капі­талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.