20. Нормування запасів незавершеного виробництва

Незавершене виробництво - один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу). Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Послідовність і темпи зростання витрат у різних виробництвах різні. Вони залежать від особливостей продукції, що виробляється, технології та організації виробництва. Що більше витрат припадає на перші дні циклу, то вищим є коефіцієнт зростання витрат і більшим - норматив оборотних коштів. Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять до виробництва із самого початку виробничого циклу. До наступних витрат відносять усі інші витрати - заробітну плату, амортизаційні відрахування, електроенергію тощо. Якщо витрати на виготовлення одиниці продукції за днями виробничого циклу розподіляються нерівномірно, коефіцієнт зростання витрат (К) визначається як середньозважений показник. Витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди. До них належать витрати, зв'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються із фонду розвитку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірничих розробок, гірничо-підготовчих, розкривних та інших робіт. Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з розподілом по роках, а також на плановий рік по кварталах.

21. Основні засоби визначення характеристик, склад, облік

Основні засоби – це матеріально-речові цінності, що використовуються як засоби праці протягом тривалого часу і мірою зносу частинами переносять свою вартість на вартість вироблених товарів, наданих послуг, виконаних робіт.

Згідно П(С)БО № 7 до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або до здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У бухгалтерському обліку основні засоби класифікуються за дев'ятьма групами:

земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будівлі, споруди і передавальні пристрої; машини та устаткування; транспортні засобі; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і виробнича худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

У податковому обліку прийнятий інший порядок класифікації основних засобів, які поділяють на чотири групи:

група 1 – будівлі, споруди(квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення земель;

група 2 – автомобільний транспорт, електромеханічні прилади та інструменти;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації.

Структура показує наскільки ефективно підприємство розпоряджається фінансовими ресурсами для формування основних засобів.

Основні засоби функціонують тривалий час і частинами переносять свою вартість на вартість продукції (робіт, послуг), тому спостерігається зміна їх майнової вартості.

Показники стану та ефективності використання основних засобів об’єднуються у групи:

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, відносяться: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства.

До показників якісного стану основних засобів відносяться коефіцієнти зносу, придатності, оновлення, вибуття і приросту.

До показників ефективності використання основних засобів відносяться: фондовіддача, рентабельність основних засобів, абсолютна сума прибутку на одну гривню основних засобів.