2.7. Управління інноваційною діяльністю підприємства

Впровадження усіх запланованих інвестиційних проектів здійснюється згідно з планом. Їх реалізація дає потужний поштовх для ефективного розвитку Центрального ГЗК. Щорічно однією з пріоритетних для комбінату завдань є питання спорудження дамби навколо хвостосховища. З кожним роком сума коштів, передбачених для реалізації цього проекту, зростає. Актуальним залишається перенесення підземно-дробильного комплексу Глеюватського кар'єру, реалізацію якого заплановано здійснити у 2011 році. Це дозволить розробляти поклади руди, на яких він нині розташований. Важливим є і будівництво всередині шахти ім. Орджонікідзе нового дробильно-бункерного комплексу, яке вже реалізується повним ходом. Завдяки впровадженню даного інвестиційного проекту з'явиться унікальна можливість розвинути потенціал шахти. Крім цього, у 2011 році в рамках інвестиційної програми заплановано придбання 7 великовантажних автомобілів БелАЗ, 3 екскаватора і понад десятка думпкарів.

Серед інноваційних проектів ПАТ «ЦГЗК» виділяють потужний проект енергозбереження. З метою його реалізації на підприємстві вже впроваджена автоматизована система технічного обліку стисненого повітря на фабриці огрудкування. Це дозволило не тільки зменшити його використання, а й зменшити енергетичні витрати для його виробництва в цеху технічного енергозабезпечення. Шляхом об'єднання зони попереднього нагріву і зони сушки № 1 ковпака обпалювальної машини ОК-324 вдалося збільшити її продуктивність і зменшити питомі норми електричної енергії. Не менший економічний ефект на фабриці огрудкування був досягнутий і від перерозподілу подачі первинного повітря з температурою +270 С на інжекційні грілки шляхом відбору певної його частини з газоходу димососа Д-1. За рахунок цього істотно знизилося споживання електроенергії та природного газу. Це дозволило також вивести вентилятор ВДН-1 з систем подачі первинного повітря інжекційній грілки.

Розділ 3: розробка організаційно-економічних заходів. Спрямованих на підвищення ефективності управління ресурсами

Розробляючи організаційно-економічні заходи, спрямовані на підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві розглянемо методи, за допомогою яких проводиться удосконалення діяльності в цілому. Фінансова модель удосконалення визначає порядок і схему розрахунків усіх показників бюджетних форм, прийнятих на підприємстві. Для кожного конкретного підприємства система удосконалення ефективності діяльності організована по-своєму, і навряд чи можна знайти два підприємства з однаковою системою проведення планових показників. При розробленні фінансової моделі планових показників необхідно враховувати основні обмежуючі фактори, що впливають на бізнес підприємства. Розрахунок бюджету має починатися з обліку обмежуючих факторів. Наприклад, якщо, у першу чергу, розвиток бізнесу обмежує місткість ринку, то розрахунок вдосконалення має починатися з вдосконалення бюджету продажів. Якщо обмежуючим фактором є виробничі потужності, тобто склалася ситуація, коли все, що підприємство виробляє, воно реалізує і потужності завантажено на 100 %, розрахунок удосконалення слід починати з оптимізації витрат виробництва. Якщо розвиток бізнесу в першу чергу обмежує брак сировини і матеріалів, тобто склалася ситуація, коли все, що підприємство виробляє, воно реалізує, але потужності недовантажені через брак сировини, то розрахунок бюджету слід починати з бюджету постачання.

Особливість комплексного удосконалення діяльності підприємства — попередня побудова процесної моделі діяльності підприємства, з подальшою прив'язкою функціональних бюджетів, що формуються, до результатів (виходів бізнес-процесів). Ця модель буде суто індивідуальною, що враховує особливості виробничо-фінансової діяльності кожного підприємства.

Універсальна модель так само, як і комплексна, охоплює все підприємство, однак є простішою з погляду розроблення і функціонування. Першим кроком у розробленні показників удосконалення діяльності є визначення переліку статей бюджету доходів та витрат, а також формування фінансової структури виходячи з обсягу фінансових повноважень підрозділів підприємства (управління доходами, витратами, прибутком тощо). Потім відбувається зіставлення статей зведених бюджетів і бюджетів центру фінансової відповідальності, тобто створюються операційні бюджети доходів та витрат щодо кожного центру відповідальності. Моделі вдосконалення окремих галузей господарської діяльності є найбільш простими, їхня мета — надати керівництву підприємства інформацію про актуальні для контролю сфери діяльності підприємства. Такі моделі можуть містити від одного до декількох натуральних чи натурально-вартісних бюджетів. Для комерційних і виробничих підприємств такими бюджетами традиційно є бюджети продажів і виробництва.

Удосконалення фінансових потоків, мабуть, найбільш поширеною в Україні. Це зумовлено такими її перевагами:

• висока швидкість упровадження, за рахунок невеликої кількості бюджетів і зв'язків між ними;

• як наслідок, відносно низька вартість упровадження;

• ця модель особливо підходить для зростаючої української економіки, коли управління ліквідністю більш актуальне, ніж управління рентабельністю або вартістю;

• бюджетування грошових потоків не залежить від облікової політики підприємства.

Таким чином, по співвідношенню ціна/результат цю модель можна рекомендувати до застосування в умовах ринку, що розвивається, коли на перше місце виходить ліквідність, а прибутковість не вимагає оперативного контролю.

Модель удосконалення товарно-матеріальних потоків є складнішою, ніж попередні моделі. Однак саме ця модель дозволяє керувати найважливішим для підприємства показником — прибутковістю, рентабельністю основної діяльності.

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства мною виявлено такі слабкі його сторони:

1. Середній термін оплати кредиторської заборгованості хоча і зменшився на 787 днів за останній рік, проте цей показник є досить низьким – станом на 2010 рік, середній термін погашення заборгованості складає 1627 днів. Отже, другим завданням підприємства є погашення заборгованості та зміцнення фінансових позицій підприємства на ринку.

2. За даними аналізу підприємство відчуває гостру нестачу товарів та запасів для здійснення нормального рівня виробництва. Про це свідчить від’ємне значення показника забезпечення матеріальних оборотних фондів власними джерелами фінансування ( станом на 2010 рік -0,01) та коефіцієнт мобільності, що станом на 2010 рік складає -0,002. Отже, підприємству необхідно переглянути структуру оборотних коштів та збільшити запаси товарів та сировини.

Аналіз експорту та його ефективності показав:

1. Рентабельність експорту концентрату в 2010 році є нижчою середньої рентабельності на 0,03. Таким чином, основним завданням є збільшення рентабельності продукції на наступні звітні періоди.

2. Зазначимо, що у 2010 році спостерігається збільшення частки витрат на збут та інших операційних витрат у загальних витратах до 5,2% та 10,9% відповідно. Тому другим напрямком вдосконалення ефективності показників зовнішньоекономічної діяльності є зменшення цих витрат, що в свою чергу приведе до збільшення рентабельності.

Розробляючи показники покращення ефективності діяльності зупинимося на збільшенні рентабельності продукції шляхом оптимізації фінансових потоків на підприємстві. Вдосконалення управління грошовими токами підприємства здійснюється шляхом визначення шляхів, що оптимізують їх. Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості об’ємів додатного і від’ємного їх видів. Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку проявляються у зниженні ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, зростанні простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини і матеріалів, збільшенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати, зростанні тривалості фінансового циклу, а в кінцевому рахунку – у зниженні рентабельності використання власного капіталу і активів підприємства. Негативні наслідки надлишкового грошового потоку проявляються у втраті реальної вартості тимчасово незадіяних грошових засобів від інфляції, втраті потенціального прибутку від частини грошових активів, що не використовуються у сфері короткострокового їх інвестування.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності – короткострокового чи довгострокового. Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткочасному періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення – стримання платіжного обороту». Суть цієї системи заключається у розробці на підприємстві організаційних заходів по пришвидшенню залучення грошових засобів і стримуванню їх виплат. Вона вирішує проблему збалансованості об’єму дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді, але одночасно створює ряд проблем дефіцитності цього потоку в наступний період.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку пов’язані з забезпеченням зростання його інвестиційної активності:

• Збільшення об’єму розширеного відновлення операційних позаоборотних активів;

• Прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і прочатку їх реалізації;

• Здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства.

Проте для складання планових моделей оптимізації грошових потоків, необхідно проаналізувати їх теперішній стан. Проаналізуємо організаційно-інформаційну модель даного аналізу. Джерелами інформаційного забезпечення аналізу слугують планово-нормативна, звітна, облікова та позаоблікова документація. Облікова документація – використовується для аналізу роботи окремих виробничіх підрозділів, дільниць, працівників. Без ведення такої документації неможливо виявити недоліки в роботі та відпрацювати конкретні заходи для подальшого вдосконалення виробництва, підвищення продуктивності праці, раціоналізації управління господарською діяльністю. Прикладом облікової документації слугують форми бухгалтерського, оперативного та статистичного обліку, журнали робіт, інші первинні документи.

Таблиця 3.1

Облікова документація

Назва інформації	Джерело інформації
Залишки запасів	Баланс (форма №1), а саме рядки 100-140
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Баланс, рядок 160
Грошові кошти та їх еквіваленти	Баланс, рядок 230
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Баланс, рядок 530
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Звіт про фінансові результати (форма №2), рядок 010

Продовження таблиці 3.1

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	Звіт про фінансові результати, рядок 035
Валовий прибуток (збиток)	Звіт про фінансові результати, рядок 050-055
Витрати	Звіт про фінансові результати, рядки 070-090
Фінансові результати від операційної діяльності	Звіт про фінансові результати, рядок 100-105
Фінансові результати від звичайної діяльності	Звіт про фінансові результати, рядок 190-195
Чистий прибуток (збиток)	Звіт про фінансові результати, рядок 220-225
Грошові кошти від операційної діяльності	Звіт про рух грошових коштів (форма №3), рядок 120

Результати аналізу фінансових результатів підприємства повинні бути узгоджені загальною оцінкою фінансового стану підприємства, яке в більшій мірі залежить не від розміру прибутку, а від здатності підприємства вчасно погашати свої борги, тобто від ліквідності активів.

Остання залежить від реального грошового обороту підприємства, що супроводжується потоком грошових платежів і розрахунків, що проходять через розрахунковий та інші рахунки підприємства.

Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому і узгодженому контролі за рухом прибутку оборотного капіталу і грошових засобів.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу взаємозв’язку прибутку, руху оборотного капіталу і грошових засобів являється баланс (ф№1), додаток до балансу (ф№2), звіт про фінансові результати та їх використання (ф№3). Особливістю формування інформації в цих звітах являється метод нарахувань, а не касовий метод. Це означає, що отримані прибутки чи нанесені затрати можуть не відповідати реальному притоку чи відтоку грошових засобів на підприємстві. В звіті можуть бути вказана достатня величина прибутку і тоді оцінка рентабельності буде високою, хоча в цей же час підприємство може відчувати гостру недостачу грошових засобів для свого функціонування. І навпаки прибуток може бути незначним, а фінансовий стан підприємства достатньо задовільним.

Для оптимізації управління грошовими потоками підприємства застосовують економічний аналіз. Даний аналіз проведемо в декілька етапів:

1-й етап. Аналіз обсягу та динаміки грошових потоків, метою проведення якого є визначення загальних обсягів грошових потоків, основних тенденцій та пропорцій їх розвитку.

2-й етап. Аналіз джерел формування грошових коштів, що передбачає вивчення структури позитивного грошового потоку за видами діяльності, ранжирування джерел надходження грошових коштів, визначення місця (вагомості) кожного з них у грошовому забезпеченні функціонування підприємства.

3-й етап. Аналіз напрямів використання грошових коштів, об'єктом якого є вихідний грошовий потік підприємства. Оцінка структури вихідного грошового потоку за видами діяльності та ранжирування окремих напрямів використання дозволяє визначити найбільш "грошомісткі" з них та, відповідно, зосередити увагу на процесі їх формування, можливих резервах скорочення, ефективного розподілу в часі. Так, на підприємстві доцільно проаналізувати вихідний грошовий потік від операційної діяльності за видами виплат, що його формують. Результати такого аналізу надають цінну інформацію для прийняття оперативних рішень та прогнозування перспективного стану вихідного грошового потоку.

4-й етап. Аналіз рівномірності грошових потоків, метою якого є ідентифікація та оцінка основних видів грошових потоків за ступенем регулярності здійснення, виявлення факторів коливань грошових потоків, наявності та причин затримок у надходженні грошових коштів та відкладенні запланованих видатків.

Показники рівномірності грошових потоків, що розраховуються в межах цього етапу аналізу, характеризують рівномірність надходження та витрачання грошових коштів протягом періоду, що дозволяє оцінити їх розподіл в часі. Розрахунок даних показників базується на класифікації грошових потоків з точки зору регулярності.

Для аналізу рівня рівномірності грошових потоків застосовують наступні показники:

• Середньоквадратичне відхилення надходження грошових коштів .

σ ПГП = (3.1)

де ПГП (с) - середній за період обсяг позитивного грошового потоку; ПГП - обсяг позитивного грошового потоку за період.

Даний показник характеризує діапазон коливань позитивного грошового потоку, тобто визначає, наскільки рівномірно надходять грошові кошти протягом періоду, що досліджується.

• Середньоквадратичне відхилення витрачання грошових коштів, яке характеризує діапазон коливання вихідного грошового потоку:

σ ВГП = (3.2)

• Коефіцієнт варіації надходження грошових коштів, що показує ступінь нерівномірності позитивного грошового потоку.

Квп = σ ПГП / ПГП (с) ·100 (3.3)

• Коефіцієнт варіації вихідного грошового потоку, який визначає ступінь нерівномірності витрачання грошових коштів:

• Коефіцієнт рівномірності надходження грошових коштів, який характеризує ступінь рівномірності надходження грошових коштів:

Квв = σ ВГП / ВГП (с) ·100 (3.4)

• Коефіцієнт рівномірності витрачання грошових коштів, що вказує на ступінь рівномірності та ритмічності вихідного грошового потоку:

К_р = 100 – К_в (3.5)