27.Архітект і живопис.Козацьке бароко

Бароко –стилістичний напрям в европейському мистецтві XVI-XVIII сторіч, започаткований в Італії. для нього характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. Основні риси: підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. Поширення бароко в українських землях пояснюється особливостями української ментальності, появою нової еліти, тріумфальними перемогами початкового етапу Визвольної війни.

 В Україні під впливом козацтва, його визвольного руху та союзу з православною церквою народжується українське бароко. його рисою є використання традицій народного мистецтва та широка демократизація сюжетів, більша зваженість та поміркованість. В умовах Запорізької Січі воно поєднується з аскетизмом козацького життя, з військово-оборонними функціями споруд, набирає стриманої урочистості і під впливом здобутків давньоруської духовності, народних традицій і одержує назву „козацького бароко”.

Поява і розвиток бароко на українському грунті — це спроба української культури повномасштабно скористатись надбаннями західної цивілізації після виходу України з-під впливу візантійських канонів. Одночасно це була спроба вписати українські землі у рамки європейського історичного процесу.

Визначними пам’ятками архітектури були світські та церковні будівлі козацької столиці України – Чигирина та родинного маєтку Хмельницьких – хутора Суботова. Сьогодні залишилася церква Іллі в Суботові, де було поховано прах Богдана Хмельницького та загиблого в бою його сина Тимофія, деякі інші споруди. Багато хисту, старань докладали запорізькі будівничі до створення церков.

 До сьогоднішніх днів зберігся запорізький Троїцький собор у Самарі. Довгий час це була найбільша і найвища в Україні дерев’яна споруда, одна з найшановніших святинь Запоріжжя. Запорізька старшина фінансувала будівництво монастирів та церков за межами Запоріжжя. На Правобережній Україні бароко розвивалося на основі європейської традиції і було досить близьким до свого першоджерела. У європейському бароковому стилі виконані Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові. На Гетьманщині та Слобожанщині поширення здобуло козацьке бароко. Перлинами цього стилю стали Андріївська (архітектор Растреллі) і Покровська церкви у Києві, дзвіниці Києво-Печерської лаври та собору св. Софії (архітектор Иоганн Шедель), Троїцький храм у Чернігові, храм Воздвиженського монастиря у Полтаві. Найвизначнішою пам'яткою дерев'яної церковної архітектури XVIII ст. є запорізький собор у Новомосковську (Самарі), збудований народним майстром Якимом Погребняком. Прикметною рисою архітектури XVIII ст. став розвиток світського будівництва. Споруджувались магістрати, школи, колегії, військові канцелярії, друкарні, оборонні укріплення, палаци старшини тощо. Розбудовувалися й прикрашалися міста. Певні зміни приніс бароковий стиль і в живопис. основна увага митців звернута до релігійних сюжетів, все ж йшло творче переосмислення традиційної тематики під впливом гуманістичних ідей; застосовувались нові навики — світлотіньове моделювання, просторова перспектива; під впливом фламандської школи композиції стали більш динамічними, зображення реалістичними. Найвідомішими художниками були І.Руткович, В.Петранович. Розвитку набув і світський живопис. Провідними портретистами були Дмитро Левицький та Володимир Боровиковський. Помітного розвитку набуло барокове граверство, якому властива складна символіка, геральдичні знаки, алегорії, пишність та декоративність. Водночас із професійним в Україні розвивалося й народне малярство. Зразками цього живописного жанру були ікони народних майстрів, а також народні картини, наприклад, "Козак Мамай", які стали символом народного прагнення до волі.