5. Місце і роль філософії в системі культури

Філософія - це галузь духовної діяльності людини, в основі якого лежить критична рефлексія над самою духовною діяльністю, над її змістом, метою і формами, і, в кінцевому рахунку-над зясуванням суті самої людини як субєкта культури, або природного ставлення людини до світу.Як теоретичне зусилля думки філософія - це самосвідомість культури.

У центрі філософії стоїть питання про людину і його місце у світі, його місце в суспільстві, про сенс його життя. І головне призначення філософії - допомогти людині орієнтуватися в нескінченних складнощі життя, у вирішенні тих рівнянь з безліччю невідомих, які постійно виникають на життєвому шляху.

Поле діяльності філософії визначається тим, що вона є квінтесенція культури. Завдання цілісного осмислення із філософських позицій як природного, так і соціальної реальності через опозицію людини і світу залишається найважливішою і сьогодні, особливо у звязку з корінними змінами в усіх сферах нашого життя і потребами осмислення цих змін. Тільки філософії під силу задовольнити потреби мислячої людини у створенні цілісної картини світу, в осмисленні власного призначення в цьому світі.

5. Філософія , наука, релігія

Релігія --світосприйняття, істота вірою в Бога. Це не лише віра абосукупність поглядів. Релігія - це також відчуття пов'язаності, залежностіі що повинно бути по відношенню до таємної вищої сили, що дає опору ігідної поклоніння. Саме так розуміли релігію багато мудреці і філософи

- Зороастр, Лао-Цзи, Конфуцій, Будда, Сократ, Христос, Мухаммед. Чи нерозходиться з цим осмисленням релігії і те, що пропонують більшесучасні мислителі.

Дослідженням релігії займаються богослов, історик, філософ, але вони цероблять з різних сторін, Перший дбає про найбільш точному вираженні фактіврелігійної свідомості, даних шляхом одкровення, другий розглядаєступені релігійної свідомості, порівнює і класифікує різнірелігії. Філософ прагне осмислити феномен релігійності. Порівняльневивчення релігії почалося лише в XIX ст. Філософи намагаються виділитирелігійні форми свідомості, розкрити їх основні типи.

Судження мислителів:

«Є чотири підстави, в силу яких у умах людей утворюються поняття пробогів:

1. Віра в пророкування майбутнього. 2. Страх перед грізним явищем природи. 3. Достаток предметів, які служать для нашого існування. 4. Спостереження незмінного порядку в русі зоряного неба »(Клеа з Ассоса).

« Природна причина релігії - турбота про майбутнє »(Томас Гоббс).

« Релігія - це мистецтво одурманювати людей з метою відвернути їх думки від того зла, яке заподіюють їм у цьому світі влада імущі »(Поль Анрі Гольбах).

« Філософія тотожна з релігією »(Георг Гегель).

У позитивізмі був сформований висновок про те, що філософія це сурогат науки, що має право на існування в ті періоди, коли ще не склалося зріле наукове пізнання. На стадіях же розвиненої науки пізнавальні домагання філософії оголошуються неспроможними. Проголошується, що зріла наука - сама собі філософія, що саме їй посильно брати на себе іуспішно вирішувати заплутані філософські питання, розбурхує розуми протягомстоліть.

До всього іншого відмінністю філософського знання від інших є те, що філософія - єдина з наук пояснює що таке буття,яка його природа, співвідношення матеріального і духовного в буття.

Науково -філософський світогляд виконує пізнавальні функцій, родинніфункцій науки. Поряд з такими важливими функціями як узагальнення,інтеграція, синтез усіляких знань, відкриття найбільше загальнихзакономірностей, зв'язків, взаємодій основних підсистем буття, про які вже йшла мова, теоретична масштабність, логічність філософського розуму дозволяють йому здійснювати також функції прогнозу, формування гіпотез про загальні принципи, тенденції розвитку, а також первинних гіпотез про природу конкретних явищ, ще не опрацьованих спеціально-науковими методами.

На основі загальних принципів раціонального розуміння філософськадумка групує життєві, практичні спостереження різноманітних явищ,формує загальні припущення про їхню природу та можливі способи пізнання.

Отже, філософія і наука досить сильно взаємозалежні, у них єбагато спільного, але є й суттєві відмінності. Тому філософію не можнаоднозначно зараховувати до науки і навпаки не можна заперечити її науковість.

Філософія - окрема форма пізнання, що має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти й у тих областях наукового знання, коли теоретичнийпотенціал у цих областях або малий, або взагалі відсутній.