1. Міжнародні фінансові центри.

ьогодні світовий фінансовий ринок ще визначають як вели-чезні міжнародні фінансові центри, що мобілізують і перерозпо-діляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів.

Міжнародний фінансовий центр — це місце зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом.

Існують певні стадії розвитку міжнародного фінансового центру, а саме:

• перша стадія — розвиток місцевого ринку;

• друга стадія — перетворення в регіональний фінансовий центр;

• третя стадія — розвиток регіонального фінансового центру до стадії міжнародного фінансового ринку.

Для того щоб місцевий ринок зміг перетворитися у розвину-тий міжнародний фінансовий центр, необхідно, щоб країна воло-діла всіма необхідними елементами підтримання як своїх, так і міжнародних операцій.

До найважливіших елементів існування міжнародного фінан-сового центру, якими має володіти країна, належать:

• стійка фінансова система та стабільна валюта;

• наявність інституцій, що забезпечують раціональне функціонування фінансових ринків;

• гнучка система фінансових інструментів, що забезпечують кредиторам та позичальникам різноманітність варіантів щодо за-трат, ризиків, прибутків, строків, ліквідності та контролю;

• відповідна структура й достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру в міжнародних позичальників та кредиторів;

• людський капітал, що вільно володіє спеціальними фінансо-вими знаннями, як результат систематичного навчання і перепід-готовки;

• здатність спрямовувати іноземний капітал через активні, всеохопні й мобільні ринки, тобто існування комплексних ринків, як довгострокових, так і короткострокових, які надають позича-льникам та інвесторам великі можливості;

• економічна свобода: фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення та інвестування;

• найсучасніша технологія передавання інформації та засоби зв’язку, що дозволяють ефективно здійснювати безготівкові роз-рахунки та готівкові платежі.

Найбільш активно перелив фінансових ресурсів здійснюється у таких міжнародних фінансових центрах світу, як Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цю-ріх, Женева, Люксембург — в Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії.

У міжнародні фінансові центри перетворилися деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бер-мудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови. По-ява фінансових центрів на периферії світового господарства (Ба-гамські острови, Сінгапур, Гонконг, Панама, Бахрейн та ін.) обумовлена певною мірою нижчими податковими й операційни-ми витратами, незначним державним втручанням та ліберальним валютним законодавством. У майбутньому міжнародними фінан-совими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Кейптаун, Сан-Паулу, Шанхай та ін.

Якщо взяти до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, то до нових фінансових центрів можна віднести ринки Чехії, Угорщи-ни, Польщі, Росії — в Європі; Індії, Індонезії, Південної Кореї, Таїланду, Тайваню, Філіппін, Китаю з Гонконгом — в Азії, Пів-денно-Африканської республіки — в Африці, Аргентини, Брази-лії, Венесуели, Мексики, Чилі — у Латинський Америці.

Але сьогодні тільки Лондон, Нью-Йорк, Токіо відповідають таким основним показникам та стандартам міжнародного фінан-сового центру, як:

• широкий спектр інструментів фінансового ринку;

• всесвітня участь у внутрішніх та іноземних секторах ринку;

• ефективні міжнародні системи зв’язку.