3. Взаємозв’язок окремих економ. теорій з туризму(меркантилістська теорія, теорія абсолютних переваг, теорія порівняльних переваг).В середині століття рівність товарів трактувалось з теолого-етичної точки зору, тому тільки у майбутньому, коли ідеологи буржуазії у боротьбі проти феодалізму стали розробляти економічну науку та звернулися до аналізу виробництва, теорія товару поступово отримала свій подальший розвиток. Меркантилістська теорія не могла дати вірного рішення проблемі. Меркантилісти вважали джерелом багатства не виробництво, а лише процес оберту грошей. Родоначальник буржуазної класичної політичної економіки Вільям Петі вперше встановив, що вартість товарів визначається порівняною кількістю затраченої на них праці. Фізіократи на відміну від меркантилістів стверджували, що джерелом багатства являється сільське господарство, в якому створюється “чистий продукт”. Визнаючи лише сільськогосподарську працю творцем “чистого прибутку” фізіократи по суті вважали, що вартість зростає з землі. Буржуазна класична теорія отримала своє завершення у працях Адама Сміта та Рікардо. Сміт висунув положення, що у будь-якій галузі виробництва, будь-яка праця створює вартість. А.Сміт висунув нову теорію світової торгівлі, обґрунтувавши необхідність лібералізації імпорту та послаблення митних обмежень. Похід Сміта отримав назву “принцип абсолютної переваги”. Він складається в тому, що кожна сторона повинна спеціалізуватися на виробництві товарів, середні витримки яких менше, чим середні витримки в інших країнах. Абсолютна перевага по тому чи іншому товару визначається відповідними ресурсами. Експортуючи частину таких товарів, країна на отримані гроші купує товари, виробництво яких їй виходить дорожче та у випуску яких має абсолютну перевагу інша країна. Сміт довів, що така торгівля буде вигідною для усіх учасників. Однак, деякі країни не мають абсолютних переваг ні по одному товару, тобто їх витримки на одиницю будь-якого товару вище чим в інших країнах. Але вони також приймають участь у зовнішній торгівлі. Д.Рікардо сформулював принцип порівняльної переваги. Він полягає в тому, що країна повинна спеціалізуватись на випуску товарів, виробництво яких відносно більш вигідне у співвідношенні з виробництвом таких самих товарів в інших країнах. Навіть тоді, коли країна не має абсолютних переваг, торгівля залишається вигідною для обох сторін. Виходячи з цих теорій, можемо провести аналогію у сфері туризму, т.я. туризм не являється особливим елементом економіки. Якщо на виробництво тої чи іншої туристичної послуги в даній країні затрачується менше ресурсів, то це вигідно для подальшої реалізації.

1. Предмет ЭТ.

П ЭТ явл эк отнош, кот возник и развиваются в сфере т-ма в процессе произ-ва, распред и потребл тур услуг. Потребление сост на 80% из услуг и на 20% из тов. ЭТ представ собой учебную дисциплину, кот исслед отраслевые аспекты эк. отнош в сфере т-ма. Экономика турбизнеса рассматр т-м как сложный соц-эк механизм со множеством собственников и субъектов деят-ти.

Эк-ка — это управление хоз-ом. Понятие эк-ка имеет 2 смысл знач: 1) хоз жизнь, сост хоз-ва в стране или в рег; 2) наука о хоз-ве и способах его ведения.

Для познания сост хоз-ва страны или рег сущ целый блок эк наук: 1 блок - это общеэк науки; макроэк, микроэк, гос регулирование эк; 2 блок - специальн или функциональн эк науки, они изучают закономерности раз-ия отдельн звеньев хоз сист: фины, банке дело, налогооблож, менеджмент, маркетинг; 3 блок — это конкретные эк, кот изучают отдельн сферы хоз-ва гос-ва: эк пром, эк трансп-а, эка строит-ва, эк сел/хоз, эк т-ма. В Укр. сущ. единый классификатор видов эк дея-ти, он создан вместо классификатора отраслей нар хоз-ва, кот сущ во времена план эк; 4 блок — это инф-аналитич эк науки: статистика, эк кибернетика, информатика; 5 блок – ист-эк науки, кот изуч диалектику раз-ия эк гос-ва: ист нар хоз-ва, ист эк мысли. ЭТ изучает стратегию и тактику хоз.дея-ти в сфере т-ма и охват все звенья произ-ва, продвижения и потребл тур услуг. Цель ЭТ — это удовлетвор потребн туристов в усл ограни тур рес, др словами, цель заключ в том, как лучше привлечь большее кол-о туристов и получ при этом прибыль при необх-ти сохранить рес-ы. ЭТ изучается на микро и на макро ур.

2. Принципи і проблеми економіки туризму.Представляється очевидним, що глибоке, серйозне вивчення проблем економіки туризму не можливе без вирішення питання про методологію її дослідження. Загально відомо, що сучасна загальна економічна теорія є методологічною основою цілого комплексу наук: галузевих, функціональних.Разом з тим загальновідомо, що в методології самої економічної теорії звичайно виділяють декілька головних підходів. Суб’єктивістський підхід відрізняється тим, що при аналізі економічного явища в якості вихідного пункту береться господарський суб’єкт, який діє на навколишнє середовище. В цьому випадку об’єктом економічного аналізу стає поведінка суб’єкта економіки. Звідси теоретична економіка розглядається як наука про людську діяльність, що визначається межами потреб. Важливими категоріями в цьому випадку стають “потреба”, “корисність”. Сама ж економіка стає “ теорією вибору”, який здійснює господарський суб’єкт. Неопозитивістсько-економічний підхід витікає з детального вивчення самих явищ та їх оцінок. Головним при цьому стає технічний апарат дослідження. Результатом дослідження виступають різного роду “економічні моделі”. Такий підхід, наприклад, визначив поділ економіки на макроекономіку та мікроекономіку.Раціоналістичний підхід витікає з відкриття раціоналістичних законів цивілізації, так названих, “природних законів”. Тут потребується дослідження економічної системи в цілому, економічних законів, що регулюють дану систему, вивчення економічної “анатомії” суспільства. У цьому випадку метою економічної теорії стає не вивчення поведінки людини, фірми, держави, а вивчення законів, що регулюють виробництво, розподіл, обмін та споживання суспільного продукту. Причому основна увага при цьому підході приділяється, як правило, вартості, ціні, економічним законам.Діалектико-матеріалістичний підхід виходить з об’єктивного аналізу, що характеризує внутрішні зв’язки явищ, які існують в реальності та в їх розвитку. У марксистській школі довгий час цей підхід вважався єдиним вірним способом вирішення наукових проблем. Окрім економічної теорії(методологічної основи) економіка туризму користується методами – сукупністю прийомів дослідження у науці та відтворення їх у системі її категорій та законів. Багато з них також добре відомі. Це методи: наукової абстракції, аналізу ті синтезу, індукції та дедукції, історичний та логічний. В силу того, що економічним процесам та явищам у туризмі притаманні кількісна та якісна визначеність, то, звичайно, і економіка туризму широко використовує математичні та статистичні прийоми та засоби дослідження. Також, розумним, необхідним та можливим є економічні експерименти у туризмі.

21. Типология туристов как потребителей услуг

Человек – главный участник туристического процесса и он как потребитель должен быть главным объектом внимания со стороны туристической индустрии. Существуют различные варианты типологий туристов. Выделяем признак и затем делим туристов на отдельные группы. Признаки: 1.Доминирующие потребности и мотивы

1) Туристы авантюристы;

1. Туристы, путешествующие с культурно-познавательной целью;

2. Деловые туристы;

3. Туристы, путешествующие с целью рекреации, спорта и развлечений и т.д.

2. Ориентация туристов как покупателей туристического продукта

1. Экономные туристы – высокая чувствительность к ценам, качеству и ассортименту услуг;

2. Апатичные туристы – важны вид и качество туристического продукта, цены не являются решающим фактором;

3. Персонифицированные;

4. Этичные

3. Вид предъявляемого спроса

1. Люди с туристскими потребностями и желанием путешествовать;

2. Люди с высокой покупательской способностью, спрос которых направлен на элитные и самые престижные туры;

3. Люди с покупательским поведением, то есть остро реагируют на рекламу.

4. Психологический портрет туриста (Г. Ган)

1. S – тип: типичный отпускник, предпочитающий пассивный отдых на курортах, спокойствие, комфорт, избегает суеты;

2. F – тип: люди, которым свойственна тяга к постоянной перемене мест;

3. W₁ - тип, любитель лесных прогулок и походов;

4. W₂ – тип, скорее спортсмен чем любитель (альпинист, любители экстремального туризма, летчик любитель);

5. A – тип, любитель приключений (риск, новые ощущения, испытание своих сил, опасности);

B – тип, любознательные туристы, мотив – образование и осмотр достопримечательностей

11.Социально-экономические факторы, формирующие потребности людей в туруслугах

Потребность - это объективная нужда человека в чём-либо. В современной социально-экономической литературе существуют различные теории, авторы которых предпринимают попытки определить содержание и виды потребностей современного человека. Фрейдизм (учение австрийского психолога Зигмунда Фрейда) в потребностях видит 2 начала: - во-первых, сознательное - осознанное, умственное, рациональное, подчинённое разуму; - во-вторых, подсознательное – эмоциональное, подчинённое первичным биологическим влечениям и страстям. А.Маслоу (американский психолог) выделяет пять основных потребностей, выстраивая их в виде пирамиды. 1. физиологические потребности в пище, одежде, жилище;

2. потребности различных форм самосохранения и безопасности;

3. социальные потребности самых различных видов

4. потребности в уважении со стороны окружающих

5. потребности в личном самоутверждении и самореализации. Таким образом, туристические поездки относятся к трём высшим уровням, которые характеризуют социальные постребности людей. Эксперты Всемирной туристической организации имеют собственный взгляд на потребности людей в туризме и разработали концепцию, в которой выделяются шесть основных потребностей туристов:1 рекреация, досуг, отдых;посещение знакомых и родственников;деловые и профессиональные цели;лечение;религия и паломничество;прочие цели, которые не подлежат более детальной расшифровке, т.к. имеют малый процент в общей структуре.Современный человек, взятый в его экономической, социальной и эколого-природной среде проживания, явление крайне противоречивое. С одной стороны, современная наука и индустриальное производство делают его господином природы и общества. С другой стороны, этот же человек стал рабом современной науки, индустрии, машинного производства и информационной технологии, он оторван от природных сил, его породивших. Современный этап развития большинства стран мира характеризуется высоким уровнем развития промышленности и сельского хозяйства, неуклонным ростом производительности труда, повышением интенсивности труда, повсеместным внедрением механизации и автоматизации. Машина заменяет человека на многих производственных процессах и его деятельность всё больше сводится к выполнению соответствующих операций, которые монотонно повторяются каждый день. Таким образом, технический прогресс приводит к уменьшению чисто физического утомления при увеличении нервного напряжения. Физическое утомление относительно невелико и снимается в течение дня, а снятие нервного переутомления требует более продолжительного времени и современных форм организации отдыха. Для снятия такого утомления необходима радикальная смена обстановки. Вполне понятно желание человека полноценно отдохнуть, получить новые впечатления. Воспользоваться своим правом на отдых и восстановление сил человеку во многом помогают туристические поездки. Рассмотрим ФАКТОРЫ, которые способствуют формированию у людей потребности пользоваться туристическими услугами. 1.Рост численности населения, особенно городского. 2. Рост реальных доходов и соответственно покупательной возможности населения. 3. Изменение соотношения рабочего и свободного времени населения. 4. Развитие транспорта, транспортных средств и транспортной инфраструктуры; 5. Повышение культурного и образовательного уровня населения, что способствует развитию стремления к познанию, к использованию опыта других стран в своей профессиональной деятельности.