75. Програма санаційного аудиту

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури са-нації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фі-нансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційно-го аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:

• опитування (анкетування) співробітників;

• факторний аналіз відхилень;

• аналіз сильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);

• розробка сценаріїв;

• портфельний аналіз;

• метод ланцюгових підстановок;

• нуль-базис бюджетування;

• вартісний аналіз;

• трендовий аналіз.

Як бачимо, методи санаційного аудиту загалом збігаються з мето-дами контролінгу (див. розд. 2). Перш ніж проводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, яка визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. До програми потрібно включити завдання аудиту з кожного напрямку, щоб вона допомагала контролювати виконувану роботу.

Готуючи зазначену програму, аудитор може передбачати за-лучення для виконання певних завдань інших аудиторів, консу-льтантів та експертів з окремих питань.

Наведемо перелік питань, які доцільно включити до такої про-грами.

1. Вивчення наявної санаційної концепції (плану санації) та збір необхідної інформації.

2. Оцінювання відбитих у плані санації вихідних даних про підприємство:

а) аналіз виробничо-господарської діяльності;

б) аудит фінансового стану підприємства;

в) дослідження ситуації підприємства на ринку факторів ви-робництва та збуту готової продукції.

3. Перевірка правильності визначення причин кризи та силь-них і слабких сторін підприємства.

4. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

5. Правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції.

6. Оцінка ефективності санації.

7. Оцінка ризиків.

8. Оформлення висновку про результати аудиту.

Програма аудиту має переглядатися, якщо у процесі її вико-нання виявляються додаткові істотні обставини та факти.

74. Джерела проведення фінансової санації на підприємствах

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямована на відновлення платоспроможності і ліквідності підприємства. 1. Реструктуризація активів включає санаційні заходи: мобілізація прихованих резервів шляхом реалізації окремих об'єктів основних і оборотних коштів, що не пов'язані з процесами виробництва і реалізації або в результаті індексації балансової вартості основних фондів (збільшується стаття "Статутний капітал" або "Додатковий капітал").

Приховані резерви:

o використання поворотного лізингу шляхом продажу основних фондів і одночасне їхнє залучення через оперативний або фінансовий лізинг;

o здача в оренду основних фондів;

o оптимізація структури розміщення оборотного капіталу, наприклад, шляхом зменшення запасів ировини і матеріалів, незавершеного виробництва;

o продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій);

o використання давальницької сировини - спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства при якому сировина і матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак, виготовлена продукція є власністю постачальника сировини (підприємство одержує частину готової продукції або грошові кошти відповідно до договору);

o рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг - продаж дебіторської заборгованості факторинговій компанії або банку;

- облік або дисконт векселів;

- форфейтинг - кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу у експортера векселів і інших боргових вимог, акцептованих імпортером.

2. Зменшення витрат включає санаційні заходи:

- заморожування інвестиційних вкладень;

- зниження валових витрат.

3. Збільшення виручки від реалізації шляхом активізації збутової маркетингової політики.