1.2 Неповна інформація

Простежимо за наслідками неповної інформації на прикладі дуополії Курно. Припустимо, що кожен з дуополістів достовірно знає ринковий попит і функцію своїх витрат, а функцію витрат конкурента може передбачити лише з певною ймовірністю. Незважаючи на симетричне положення дуополістів, в описаній ситуації інформація розподілена асиметрично, так як кожен достовірно знає тільки свою функцію витрат.

Приймемо, що ринковий попит заданий функцією: P = 40 – q₁ - q₂; витрати першої фірми TC₁ = 6q₁; витрати другої фірми TC₂ = 5q₂. В момент прийняття рішення про обсяг свого випуску перша фірма вважає, що з імовірністю 60% витрати другої фірми TC₂ = 5q₂ і з імовірністю 40% TC₂ = 8q₂. У той же час друга фірма вважає, що з імовірністю 75% витрати першої фірми TC₁ = 6q₁ і з імовірністю 25% TC₁ = 10q₁. Кожен дуополістів знає, як оцінює його витрати конкурент. В цих умовах обсяг випуску, наприклад першої фірми, крім відомих функцій попиту і власних витрат, визначається не тільки ймовірністю її очікування високих чи низьких витрат у другої фірми, а й тим, з якою ймовірністю друга фірма оцінює можливість першої виробляти продукцію з тими чи іншими витратами. Перша фірма знає, що її конкурент буде планувати тим більший обсяг випуску, чим з більшою ймовірністю він приписує їй високі витрати. Тому перша фірма повинна планувати тим менший випуск, чим вище у другій фірми оцінка ймовірності існування високих витрат у конкурента.

Позначимо q_ін обсяг виробництва i-ї фірми, якщо вона має низькі витрати, і q_ів - якщо високі витрати. Тоді формула, за якою перша та друга фірма визначають свій прибуток, має вигляд:

π_1н = 0,6(40 – q_1н – q_2н)q_1н + 0,4(40 – q_1н – q_2в)q_1н – 6q_1н

π_2н = 0,75(40 – q_1н – q_2н)q_1н + 0,25(40 – q_1в – q_2н)q_1н – 6q_1н

Але цих рівнянь недостатньо. Незважаючи на те що у першої фірми низькі витрати, треба визначити її прибуток і при високих витратах цієї фірми, тому що друга фірма точно не знає, що у першої фірми низькі витрати. Передбачувана можливість існування високих витрат у першої фірми впливає на поведінку другої фірми, а через неї і на поведінку першої фірми, хоча остання достовірно знає, що у неї низькі витрати. З аналогічної причини треба визначити і прибуток другої фірми при її гіпотетичних високих витратах:

π_1н = 0,6(40 – q_1в – q_2н)q_1в + 0,4(40 – q_1в – q_2в)q_1в – 10q_1в

π_2н = 0,75(40 – q_1н – q_2в)q_1в + 0,25(40 – q_1в – q_2в)q_1в – 8q_1в

З умов максимізації функцій π_1н (q_1н), π_2н (q_2н), ​​π_1в (q_1в), π_2в (q_2в), виводяться наступні рівняння реакцій:

q_1н = 17 – 0,3q_2н – 0,2q_2в

q_2н = 17,5 – 0,375q_1н – 0,125q_2в

q_1в = 15 – 0,3q_2н – 0,2q_2в

q_2в = 16 – 0,375q_2н – 0,125q_2в

З спільного їх розв'язання отримуємо, що q_1н = 11,23; q_2н = 12,13; q_1в = 9,23; q_2в = 10,63. Це означає, що перша фірма зробить 11,23 од. продукції, а друга - 12,13 од.; тоді Р = 40 - 23,36 = 16,64; π₁ = 119,5; π₂ = 141,2. Для порівняння знайдемо ці ж показники в умовах повної інформації. Прибуток фірм визначається за формулами:

π_1н = (40 – q_1н – q_2н)q_1н – 6q_1н

π_2н = (40 – q_1н – q_2н)q_1н – 6q_1н

З відповідних їм рівнянь реакції знайдемо випуск:

Тоді Р = 17; π₁ = 121; π₂ = 144. Таким чином, збільшення «прозорості» фірм пішло б їм на користь.

Неповнота інформації у однієї сторони ринку може привести до його фіаско. Наприклад, покупці електричних лампочок виявили, що бувають хороші (довго не перегорають) і погані (швидко перегорають) екземпляри, незважаючи на їх однакові ціни і тотожний зовнішній вигляд. Враховуючи відмінності в споживчих властивостях, покупці згодні платити за хорошу лампочку 150, а за погану - 75 грош. од. Виробники лампочок готові продавати хороші екземпляри за 120, а погані - за 60 грош. од. Якщо б якість електричних лампочок можна було визначити в момент їх покупки, то виникло б два ринки: на одному продавалися б хороші лампочки за ціною в інтервалі 120 ≤ Р_х ≤ 150, а на іншому - погані за ціною в інтервалі 60 ≤ Р_п ≤ 75. Але оскільки лампочки невиразні, то виробники поганих лампочок можуть пропонувати їх на ринку хороших, не сповіщаючи про це покупців.

У такій ситуації ціна попиту на лампочки встановлюється в інтервалі 75 <Р <150. Якщо вона виявиться менше 120 грош. од., то хороші лампочки зникнуть з ринку і ціна на нього з часом встановиться в інтервалі 60 ≤ Р_n ≤ 75. Такий стан економіки не є Парето - ефективним, так як, з одного боку, існують бажаючі продавати, а з іншого - купувати хороші лампочки за ціною в інтервалі 120 ≤ Р_х ≤ 150, але взаємовигідна угода між ними здійснитися не може. Відмова ринку в наведеному прикладі хорошим електричним лампочкам можна пояснити на основі поняття зовнішнього ефекту. Поява на ринку поганих лампочок, не відрізняються за виглядом від хороших, створює зовнішній ефект у вигляді дезінформації покупців про якість товару, в результаті припиняється виробництво хороших електричних лампочок, незважаючи на наявність попиту на них.

Аналогічна ситуація виникає при асиметричної інформації на користь покупця. Якщо ціна медичного страхування відповідає середнім витратам на лікування однієї людини, то підвищиться попит на даний вид страхування з боку осіб з більш слабким здоров'ям. Це змусить страхову компанію підвищити ціну на свої послуги, в результаті люди з більш міцним здоров'ям перестануть страхуватися.

Одним із засобів запобігання відмов ринку, пов'язаних з асиметричністю інформації про якість товару, є подача на ринок сигналу крім ціни блага. В якості такого сигналу може служити гарантія на заміну або безкоштовний ремонт виробу в разі виявлення в ньому дефектів. Оскільки надати зазначені гарантії без ризику понести великі втрати може лише виробник якісних товарів, то покупці вірять, що їм не загрожують неприємності, пов'язані з ремонтом або обміном товару. Аналогічним сигналом для фонду медичного страхування може служити свідоцтво про членство його клієнта в спортивно-оздоровчому клубі. Роботодавці в якості сигналу про здібності найманих працівників часто використовують свідоцтва про закінчення навчальних закладів.

Припустимо, фірмі потрібні 12 додаткових працівників. З досвіду минулих років керівництво фірми знає, що 2/3 найманих працівників працюють добросовісно, а 1/3 - ні. Це виражається в тому, що працівники першої категорії створюють за місяць цінність 132 грош. од., а другий - 120 грош. од. Оскільки при укладанні трудових договорів не можна відрізнити добросовісних від недобросовісних, то фірма пропонує всім однакову місячну зарплату на рівні середньозваженої цінності граничного продукту праці:

W = (132*8 + 120*4)/12 = 128 грош. од.

В результаті добросовісні робітники отримують менше, а недобросовісні більше створеної ними цінності.

Для усунення цієї несправедливості фірма може оголосити, що робітникам, які щомісяця закінчують за свій рахунок курси з охорони навколишнього середовища, зарплата буде відповідати 132 грош. од., а тим, хто не закінчує - 120 грош. од. Хоча на курсах з охорони навколишнього середовища не проводиться цінова дискримінація, добросовысним працівникам навчання обходиться в 10 грош. од., а недобросовісним - в 15 ден. од. Різниця пов'язана з тим, що людям, схильним ставитися до справи недобросовісно, доводиться оплачувати більшу кількість додаткових консультацій і переекзаменовок.

В цьому випадку виявиться, що недобросовісним працівникам невигідно вчитися на курсах з охорони навколишнього середовища, а добросовісним - вигідно. Тоді свідоцтво про успішне закінчення названих курсів фірма зможе використовувати як критерій для поділу працівників на дві категорії і кожну з них оплачувати за цінністю граничного продукту праці: що мають свідоцтво отримуватимуть по 132 грош. од., не мають його - по 120 грош. од.

Звернемо увагу на те, що в розглянутому прикладі з появою сигналу, що подається вступниками на роботу, не відбулося поліпшення по Парето. Загальні витрати фірми на оплату додаткових працівників не змінилися. При подачі сигналу просто по-іншому розподіляється той же фонд оплати праці: замість однакової оплати всіх працівників сумлінні отримують більше, а недобросовісні поменше. Мабуть, восторжествувала соціальна справедливість і, можливо, покращилося навколишнє середовище. [5]