76. Просадочність грунтів, природа та типи просадочності лесевих товщ - причини та наслідки, прогноз та попередження, способи забезпечення екологічної безпеки.

Просадочність грунтів – здатність лесового макропористого грунту дуже швидко розмокати та ущільнюватися. Типи посадочних грунтів: 1) просадка грунту під впливом власної ваги до 5 см. 2) просадка понад 5 см. Назва: провал, причини – суфозія, карст. Просадочність набувається в результаті циклічного сезонного промерзання – відтаювання початкового пилуватого грунту і видалення з них льоду за допомогою сублімації. Заходи при просадочності грунтів 1 типу – 1) ущільнення( трамбування); 2) влаштування грунтових подушок з ущільнених грунтів; заходи при просадочності 2 типу: 1) влаштування пальового фундаменту з проходженням товщі посадочного грунту та опорою на непосадочні грунти; 2) замочування грунтів в межах всієї площі просадочності з подальшим ущільненням посадочних грунтів підводними вибухами. 3) збільшення заглиблення фундаменту до відмітки нижче за рівень просадочності грунту, але не більше за максимальну довжину паль – 22 м. 4) використання водозахисних заходів для запобігання можливих просідань.

77. Прості, субпаралельні та багатофазні зсуви. Динаміка зсувного процесу.Наслідки активізації зсувів. Зсув та активізація селевого потоку на прикладі містечка Лонгароне. Способи попередження та боротьби зі зсувами.

Зсув – маса корінних порід або грунтів, що під сили тяжіння зміщуються вздовж стінки відриву, що має різну форму – плоску, дугоподібну. Зсув може бути наслідком перезволоження грунту дощовими опадами, землетрусу, танення снігів. Відбуваються з різними швидкостями (повільні, середні, швидкі), швидкість швидких – 10 км/год, можуть руйнувати населені пункти, с/г угіддя, сприяють утворенню паводків. Внаслідок потрапляння зсувного тіла у водосховище, дамба встояла, але хвиля заввишки 100 м перелилась через гребінь і повністю змила селище Лонгароне, внаслідок чого загинули 2500 чоловік. Способи боротьби зі зсувами: 1) заліснення; 2) дренування ( прискорення стоку води) 3) терасування; 4) підпірні стінки;

78. Просторова локалізація озонового шару, його протекторна дія. Киснево-озоновий цикл Чепмена. Причини та механізм руйнування озонового шару. Озоноруйнуючі речовини. Шляхи забезпечення екологічної безпеки: Віденська конвенція та додатки до неї.

Локалізований на висоті 10-50 км. Максимальна концентрація озону на висоті 10-30 км становить до 4*10(-6)% . Озоновий шар захищає всі живі істоти від шкідливого (бактирицидного) короткохвильового УФ-випроміннювання.

Протекторна дія озонового шару: киснево-озоновий цикл Чепмена

Механізм протекторної дії озонового шару від впливу УФ-випромін.вання за циклом Чепмана (фотохімічна теорія 1930р.):

Утворюється в верхніх шарах стратосфери за реакціями:

О2 + hv(240нм)→ O + O де M → N2, O2

O2 + O + M → O3 + M

Руйнується за реакціями

O3 + hv(380нм) → O2 + O (Цикл Чемпена)

O3 + O + 2O2

Наслідок: дія променів УФ-діапазону призводить до реакцій 2О3 ↔ 3О2 та їх «вилучення» зі спектру сонячних променів що опромінюють Землю

Причини руйнування озонового шару земліВикиди в атмосферне повітря озоноруйнуючих речовин фреонів (хлорфторвуглеводнів, похідних метану): CFC-11 (CFCl3), CFC-12 (CF2Cl2), CFC-113 (CCl2FCClF2) та ін.

CFC – clorofluorocarbons, freoonid

XФВ – хлорфторвуглеводні, похідні метану, в молекулі якого всі атоми водню заміщенні на хлор і фтор, синонім ХФВ – фреони

Фреони у промисловості зазвичай використовуються як:

• холодоагенти (у холодильниках, кондиціонерах)

• пропіленти (в аерозольних упаковках)

• вспінювачі (в пінобетон ах, пористих пластмасах, пожежогасячих рідинах)

• розчинники (в електронній промисловості, знезаражувачах деталей, очистці мікросхем)

Віденська конвенція – про охорону озонового шару 22 березня 1985 р Країни – учасники конвенції домовилися про необхідність проведення досліджень озонового шару, законодавчого зменшення і ліквідації емісії речовин, що руйнують озоновий шар, а також створили міжнародну інституцію для координування охорони озонового шару – секретаріат по озону.

Монреальський протокол « По речовинах, що руйнують озоновий шар» направлений на припинення виробництва і використання озоноруйнуючих речовин. В 1996 р. промислово розвинені країни повністю припинили виробництво фреонів, а також галонів і тетрахлориду вуглецю. Країни, що розвиваються повинні зробити це в 2010 році.

Лондонська поправка, 1990 р. – скорочує терміни споживання озоноруйнуючих речовин і розширює їх список;

Копенгагенська поправка 1992 р. – розширює перелік озоноруйнуючих речовин;

Монреальська поправка 1997 р. – передбачає створення глобальної системи ліцензування експорту та імпорту озоноруйнуючих речовин, а також посилює графік скорочення виробництва і споживання метил броміду;

Пекінська поправка – 1999 р. – спрямована на введення заходів регулювання поетапного скорочення виробництва гідрохлорфторвуглеводнів і гідрофторвуглеводнів, які використовують як холодоагенти, вспінювачі, розчинники, компоненти пожежногасячих сумішей.