15.Система населених пунктів та їх типи.

Населені пункти, розміщені на певній території  разом з усталеними зв'язками, утворюють систему розселення. Серед населених  пунктів розрізняють міста, селища міського типу (смт), робітничі селища,  курортні селища, села.Місто – населений пункт, що має не менш як 12 тис.  жителів, більша частина яких не зайнята в сільськогосподарському виробництві.Для України  характерні висока густота міських поселень, а також концентрація населення у  великих містах. Серед них виділяються міста-мільйонери – Київ, Дніпропетровськ,  Донецьк, Одеса, Харків. (Знайдіть на карті міста-мільйонери.)Міста виконують різні функції і, як  промислові підприємства чи люди, спеціалізуються на одному або кількох видах  діяльності. Є міста – транспортні вузли, є науково-освітні центри, є  міста-курорти.У нашій країні інтенсивно, протягом багатьох років відбувається зростання  міст і підвищення їх ролі в житті суспільства, тобто процес урбанізації.  Відповідно кількість міського населення постійно зростає, а сільського –  зменшується. Найвищий рівень урбанізації спостерігається в Донбасі.Курортними  вважаються селища, де проживає не менш як 2 тис. постійних жителів. Кількість  людей, що тут перебувають на лікуванні, щороку становить не менш як половину  від кількості постійних жителів селища. Велика кількість курортних селищ  розташована в Передкарпатті, Закарпатті, а також у Криму.Є області, де сільське  населення переважає над міським. Наприклад, Тернопільська і Вінницька. Найвищий  показник густоти сільського населення з розрахунку на 1 км кв у Чернівецькій  (близько 67 чоловік), Івано-Франківській і Закарпатській областях.На характер сільських населених пунктів  значно впливають природні умови. На Півночі (Полісся) переважають невеликі села  з середньою людністю 250-500 чоловік. Вони розташовані на підвищеннях, у сухих  місцях. У Лісостепу села багатолюдніші – 500-1500 чоловік. Вони тяжіють до  річкових долин і ярів. На Півдні села налічують по кілька тисяч чоловік. Іноді  на багато кілометрів простягаються вони вздовж річок і балок. У високогірній  частині Карпатських гір окремі садиби розкидано по схилах за кілька кілометрів  одна від одної і вони фактично не утворюють сіл

16.Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональ-ні особливості.

Дані  за 1996 рік. Укр. – п'ята за чисел насел в Європі. За-раз населення стан.  приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Іта­лії (58  млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн чол.). Демографічна  ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч насел в селах розпоч з  1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний при­ріст населення України  стано-вив 1,7 чол. на 1000 чол. населення. А в 1990 р. — лише 0,6, а з 1991  природне скорочення 0,7.  За період 1929-1959 Укр не долічилася 14,6 млн осіб.  Сер. трив. життя в Україні станов 70-71 рік (66 років у чоловіків і 73-75 років  у жінок) і поступово зменш. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед  країн світу.  Скорочення насел України – наслідок мутаген­них впли-вів,  у тому числі негативних змін навкол. сер-ща, що призво-дять до різкого  пошкодження ге­нофонду, глибока соц-екон криза, складна криміно­генна сит. в  Україні.  Забруднення  навкол сер-ща призвело до того, що у 1990 р. вся Україна проголошена її  парламен­том зоною екологічного лиха.  Вже у 1998 році за чисельністю населення Україна скоти-лася на 7-ме  місце після Німеччини, Росії, Великобританії, Італії, Туреччини, Франції