40.Державне регулювання грошового обороту як складова економічної політики, його задачі, методи та наслідки.

Державне регулювання є прямим методом впливу на грошовий оборот.

Основною задачою прямого державного регулювання є визначення регулятивними центрами основних параметрів діяльності кожного економічного суб’єкта, виходячи із загальних інтересів.

Основними методами впливу є:

1.заходи фіскальної політики – оподаткування, обов’язкові платежі до позабюджетних фондів, фінансування з державного бюджету та позабюджетних фондів.

Наслідком таких заходів при зростанні фіскальних вилучень є послаблення стимулів до нарощення інвестицій, а при зростанні на фінансування державного споживання збільшує номінальний національний дохід.

2.заходи, що регулюють безготівкові платежі, тобто сукупність принципів, норм, правил, процедур, інструментів та механізмів, що регулюють безготівкові платежію

3.заходи, що регулюють готівкові платежі, наприклад, регламентовані вимоги щодо операцій з готівкою:

Здійснення платежів готівкою за день – не більше 10 тис грн, усі клієнти банків можуть тримати у своїх касах готівку в межах ліміту, суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані здавати одержану готівку понад ліміт каси на рахунок в банку, при одержані готівкових коштів зі своїх рахунків юр особи повинні вказувати на які цілі вони хочуть їх використати і витрачати їх відповідно до цих цілей, усі операції з надходження і витрачання готівки мають обліковуватися.

Наслідком цих заходів є регулювання готівкових коштів і запобігаггя обслуговуванню ними наркобізнесу, грального бізнесу.

4.заходи грошово-кредитної політики – -пряме регулювання центральним банком процентних ставок (депозитних та позичкових) комерційних банків (фіксація процентних ставок)

-селективна політика адресного рефінансування комерційних банків (адмістративний розподіл центральним банком кредитних ресурсі для цільового рефінансування комерційних банків)

-законодавчо-нормативні обмеження чи заборона окремих видів діяльності комерційних банків.

5.заходи валютної політики – визначені законодавчими або нормативними актами вимоги щодо регламентування, лімітування чи заборони операцій з валютою і валютними цінностями.

41.Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі державного регулювання грошового обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.

Грошово-кредитна політика – це економічне регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (процента) на грошовому ринку.

Фіскально-бюджетна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Яка ж політика є ефективніша?

Кейнс вважав, що визначальну роль відіграє держава, тому важливою є фіскальна політика, яка має такі переваги: - більш відчутний вплив на активність ек суб’єктів,

-реакція ринкової кон’юктури більш передбачувана,

-вплив на ринкову кон’юктуру є швидшим.

Представник монетаристів Фрідмаан вважає, що економіка здатна до саморегулювання і тому є прихильником грошово-кредитної політики. Він вважає, що негативним у фіскальній політиці зміна податків спричиняє соц. суперечності, у розробці та прийнятті рішень беруть участа занадто багато владних структур що є недосконалиму системі оподаткування. Також негативним є здатність ек суб’єктів до уникання сплати податків. Ці всі недоліки закреслюють переваги фіскальної політики. Часті зміни в оподаткуванні негативно впливають на поведінку ек суб’єктів, а завищені ставки податків штовхають до тонізації.

Монетарна краща, але ці дві політики є взаємодоповнюючими.