- •1. Поняття та ознаки держави.
- •2. Форма державного правління.
- •3. Правова держава та її ознаки.
- •4. Функції держави.
- •5. Поняття та ознаки права.
- •6. Правова норма та її структура.
- •7. Поняття та структура правовідносин.
- •8. Система права.
- •9. Джерела права.
- •10. Систематизація нормативно-правових актів.
- •11. Юридична відповідальність: підстави та види.
- •12. Поняття та джерела конституційного права.
- •13. Конституційні права людини і громадянина Украины.
- •14. Підстави набуття громадянства України відповідно до вітчизняного конституційного законодавства.
- •15. Констит-прав. Статус вр України.
- •16. Констит-прав. Статус Президента України.
- •17. Констит-прав. Статус Кабінету Міністрів України.
- •18. Конституційний суд України, його завдання та функції.
- •19. Правова характеристика органів судової влади в Україні.
- •20. Державне управління та його принципи.
- •21. Поняття, предмет та метод адміністративного права.
- •22. Адміністративна відповідальність: поняття та підстави.
- •23. Адміністративні стягнення та їх види.
- •24. Податки та збори, їх види відповідно до діючого фінансового законодавства України.
- •25. Предмет, метод та джерела фінансового права.
- •26. Організація та органи фінансового контролю.
- •27. Предмет та метод цивільного права.
- •28. Правоздатність та дієздатність фізичної особи.
- •29. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин.
- •30. Позовна давність: поняття та строки відповідно до Цивільного кодексу України.
- •31. Поняття та зміст права власності.
- •32. Форми власності відповідно до цивільного законодавства.
- •33. Підстави набуття та припинення права власності.
- •34. Поняття та види правочинів у цивільному праві.
- •35. Захист права власності у цивільному праві.
- •36. Спадкування за заповітом.
- •37. Спадкування за законом.
- •38. Підприємницьке право України: предмет та джерела правового регулювання.
- •39. Порядок державної реєстрації фізичних осіб-підприємців.
- •40. Порядок державної реєстрації юридичних осіб.
- •41. Основні організаційно-правові форми суб'єктів господарювання.
- •42. Предмет, метод та джерела сімейного права Украіни.
- •43. Поняття шлюбу, порядок його укладання та умови одруження.
- •44. Визнання шлюбу недійсним та припинення шлюбу.
- •45. Майнові, особисті немайнові права та обов'язки подружжя відповідно до Сімейного кодексу України.
- •46. Майнові, особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей.
- •47. Підстави усиновлення дітей позбавлених батьківського піклування.
- •48. Предмет та джерела трудового права.
- •49. Трудовий договір та порядок його укладання відповідно до діючого трудового законодавства України.
- •50. Обов'язкові та факультативні умови трудового договору.
- •51. Строки випробування при прийнятті на роботу.
- •52. Підстави припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •53. Підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •54. Робочий час відповідно до діючого трудового законодавства України.
- •55. Час відпочинку відповідно до діючого трудового законодавства України.
- •56. Дисциплінарна відповідальність працівника відповідно до Кодексу законів про працю України.
- •57. Матеріальна відповідальність працівників та її види.
- •58. Обмежена матеріальна відповідальність сторін трудового договору.
- •59. Кримінальне право: поняття та предмет правового регулювання.
- •60. Поняття та ознаки злочину відповідно до кримінального законодавства України.
- •61. Кримінальна відповідальність та її підстави.
- •62. Кримінальне покарання та його види.
- •63. Характеристика злочинів проти власності відповідно до Кримінального кодексу України.
- •64. Злочини у сфері службової діяльності: поняття та види.
- •65. Склад та категорії земель згідно Земельного кодексу України.
35. Захист права власності у цивільному праві.
Захист права власності — це застосування судовими органами в разі порушення прав власника сукупності відповідних правових засобів, передбачених у цивільному законодавстві і спрямованих на відновлення прав власника. Захист суб'єктивних цивільних прав здійснюється у такі способи: визнання цих прав; відновлення становища,; присудження до виконання обов'язків в натурі; компенсація моральної шкоди; припинення або зміна правовідносин; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків. Бувають речево-правові, зобов'язально-правові способи захисту. До речево-правових способів належать віндикаційний, негаторний і позов про визнання права власності. Віндикаційний позов — це позов не володіючого власника про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов — це позадоговірна вимога власника до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном. зобов'язально-правові способи захисту здебільшого засновуються на договорах, до них відносять позови про відшкодування збитків, про повернення речей.
36. Спадкування за заповітом.
Спадкове право – інститут цивільного права, сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв’язку із спадкуванням. Спадкування- це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фіз. особи, яка померла до інших осіб. Спадкодавець – це фіз. особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи осіб. Спадкоємці – це особи, які вказані у заповіті або у законі й до яких переходять цивільні права та обов’язки спадкодавця. Спадкування за заповітом має місце тоді, коли спадкодавець при житті розпоряджається своїм майном так, що воно після смерті переходить до ти осіб, які визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фіз. особи на випадок своєї смерті, зроблене у встановленому законом порядку і формі. До заповіту, який є одностороннім правочином, встановлюються такі умови його дійсності, а саме : 1. заповіт має бути укладений тільки дієздатною особою; 2.заповіт повинен бути укладений у формі, що визначена законом. 3. зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства. Заповіт має бути укладений в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або уповноваженою особою.ЦК України проголошує принципи свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фіз. осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних та родинних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.Але свобода заповіту має певні межі : не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Це неповнолітні та непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки. Вони успадкують незалежно від змісту заповіту половину частки.Заповідач може в будь-який час змінити, скасувати або написати новий заповіт. Одним з основних положень спадкового права є таємниця заповіту.