65. Ринки факторів виробництва з монопсонічною владою.

Монопольна влада полягає в здатності встановлювати ціну вище граничних витрат і величина, на яку ціна перевищує граничні витрати, обернено пропорційна еластичності попиту для фірми. Рівняння показує, що чим менш еластично попит для фірми, тим більшою монопольною владою володіє фірма. Кінцевою причиною монопольної влади є, отже, еластичність попиту для фірми. Питання полягає в тім, чому деякі фірми (наприклад, ряд універсамів) зіштовхуються з більше еластичної кривої попиту, тоді як інші (наприклад, виробник одягу з наклейкою фірмового дизайну) - з менш еластичної кривої попиту. Три фактори визначають еластичність попиту для фірми. Перший полягає в еластичності ринкового попиту. Власний попит фірми буде принаймні настільки ж еластичний, як і ринковий попит, і тому еластичність ринкового попиту обмежує потенціал монопольної влади. Другий фактор - число фірм на ринку. Якщо на ньому багато фірм, малоймовірно, що одна з фірм буде здатна істотно вплинути на ціну. Третій фактор полягає у взаємодії між фірмами. Навіть якщо на ринку є лише дві або три фірми, жодна з них не зможе збільшити ціну в багато разів, якщо суперництво між ними носить агресивний характер, коли кожна фірма намагається захопити левину частку ринку. Розглянемо кожний із цих трьох факторів, що визначають монопольну владу. Еластичність ринкового попиту. Якщо є тільки одна-єдина фірма (чистий монополіст), її крива попиту збігається із кривої ринкового попиту. Тоді ступінь монопольної влади фірми повністю залежить від еластичності ринкового попиту. Однак частіше буває, що кілька фірм конкурують один з одним. Тоді еластичність ринкового попиту встановлює нижня межа для еластичності попиту кожної фірми. Попит на нафту досить нееластичний, принаймні в короткостроковий період, от чому ОПЕК зміг підняти ціни на нафту значно вище граничних витрат на її видобуток в 70-і роки - початку 80-х років. Попит на такі товари, як кава, какао, мідь і олово, значно еластичніше, і саме тому спроби виробників картелізувати ці ринки й підняти ціни майже ні до чого не привели. У кожному випадку еластичність ринкового попиту обмежує потенційну монопольну владу окремих виробників.

Число фірм на ринку. Другим визначальним фактором кривої попиту для фірми й, стало бути, її монопольної влади є кількість фірм, що діють на ринку. При інших рівних обставинах монопольна влада кожної фірми знижується в міру того, як росте число фірм на ринку. Чим більше фірм конкурують між собою, тим сутужніше кожної з них підняти ціни й уникнути втрат від зменшення обсягу реалізації. 66. Конкурентні ринки факторів виробництва.

Конкурентний ринок факторів виробництва - це ринок, на якому існує велика кількість продавців і покупців фактора виробництва, причому окремий продавець або покупець не може вплинути на вартість фактора виробництва. На цьому ринку об'єктом купівлі-продажу є праця, земля, капітал. Тому такі ринки називають факторними або ресурсними.

Особливостями функціонування ринку факторів виробництва є те, що:1. Фірма виходить на ринок як покупець, а домогосподарство – як продавець. Така заміна ролей ринкових агентів зумовлює те, що на ринкахфакторів індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит – із максимізацї прибутку або інших цільових благ, навпаки, попит пов’язаний з максимізацією корисності, а пропозиція – з максимізацією прибутку. 2. Деякі види ресурсів продають самі підприємці (сталь, вугілля,устаткування тощо). Товари і послуги подібного роду прийнято виділяти як проміжний продукт. Щодо землі, праці та грошового капіталу, то прийнято вважати, що їх продають домогосподарства.3. Витрати фірми стають доходами ломогосподарств (заршив, відсоток, рента). Тобто від цін факторів виробництва залежать рої-міри доходів їхвласників. Тому ціноутворення на ресурси пов'ї-зане з розподілом

національного доходу і заторкує сферу економічної політики;4. У процесі ціноутворення на фактори виробництва вирішуепа проблема, як виробляти і для кого виробляти. Ціни на блага значають проблему, щ6виробляти;5. Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги для споживацького сектора.З урахуванням ознак ринку вільної конкуренції визначають основні умови конкурентного ринку ресурсів:1. Значна кількість конкуруючих продавців ресурсів протистоїть не менш представницькій армії покупців (наймачів) ресурсів.2. Кожний покупець (наймач)споживає тольки невелику частину обсягу пропозиції і вирішально не впливає на ринковий попит і ціни.3. Кожний із продавців реалізує лише незначний обсяг ресурсів і не в

змозі помітно вплинути на умови чи ціни пропозиції, на перетворення того

чи іншого ресурсу на дефіцитний.4. Продавці й покупці ресурсів можуть вільно ввійти на будь-який ринок і так само вільно вийти з нього.5. Ресурси вільно переміщаються з одног напряму використання до іншого,з одног регіонального ринку на інший.Отже для окремого покупця чи продавця ресурсів ринкова ціна на економічний ресурс є величиною заданою. 67. Надлишок споживача.

інтегральна різниця між максимальними цінами, які споживач згоден заплатити за кожну додаткову одиницю придбаного блага, та ринковою його ціною.

Надлишок споживача - це різниця між ціною попиту, тобто максимальною ціною, яку споживачі готові були сплатити за певну кількість товару, і кількістю грошей, яку вони дійсно віддали при ціною, що склалася рівноваги. · Надлишок споживача. Утворення «надлишку споживача» в результаті перевищення корисності товарів, що купуються, щодо ціни. Приріст надлишку споживача як зміна його добробуту. Сукупний надлишок споживачів і формування ринкового попиту на певний товар. Зміна надлишку і витрати в результаті введення податків і дотацій на товари. 68. Технологія виробництва. Виробнича функція.

Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей називаються факторами виробництва.Разом з тим, виробництво можна охарактеризувати і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир — робітгіик, директор підприємства — начальник цеху, робітник — робітник тощо) або соціально-економічний (власник — невласник, акціонер — акціонер, кредитор — позичальник тощо) характер.Здатність виробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництва визначається передусім технологією, що використовується у ньому (зазначимо, що саме під впливом технології формуються насамперед організаційно-виробничі відносини). Технологія — це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг. Вона матеріалізується:— у нових зразках обладнання; — У нових методах виробництва;— у новій організації праці;— у підвищенні загальноосвітнього та професійного рівня підготовки працівників.Якщо технологія залишається незмінною, то можна обгрунтовано припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовується у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє иробнича функція. Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології,які збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінаціїфакторів, описуються новою виробничою функцією.Залежно від кількості факторів виробництва, виробнича функція

визначається як двофакторна, трифакторна, багатофакторна. Для графічного

зображення виробничої функції використовується двофакторна модель:Q=f (L, K). 70. Ефект масштабу.

Ефе́кт масшта́бу (англ. Economies of Scale) — зниження витрат виробництва на одиницю продукції в результаті збільшення обсягів виробництва. Розглядається в довгостроковому періоді.

Позитивний ефект від масштабу-Відбувається коли при збільшенні розмірів організації і кількості продукції, що випускається, витрати на одиницю продукції зменшуються. Звичайно пов'язаний з поглибленням розподілу праці. Завдяки цьому ефекту дуже вигідним виявився перехід від ручної праці до мануфактури і потім до конвеєра.Негативний ефект від масштабу-Зворотний позитивному ефект, при якому середні витрати збільшуються разом із зростанням підприємства. Пов'язується з деякою втратою керованості.

Закон ефекту масштабу виражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарської діяльності. Цей закон відіграє важливу роль у мікроекономічному аналізі. Він пояснює траєкторію кривої випуску продукції; виражає зв'язки між усіма вхідними факторами та обсягом виробництва; показує, що буде з рівнем виробництва, якщо пропорційно змінюється (збільшується чи зменшується) рівень вхідних факторів.

Залежно від характеру зв'язків між ефектом і обсягом діяльності в довгостроковому періоді часу можна виділити зростаючий, незмінний і спадний ефекти масштабу.

Зростаючий ефект масштабу відображає зростання економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхідних факторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробницттва. Інакше кажучи: подвоєння всіх вхідних факторів зумовлює більше ніж у два рази зростання рівня виробництва.

Незмінний ефект масштабу полягає у відсутності зростання економічної ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання затрат усіх вхідних факторів виробництва приводить до пропорційного зростання рівня виробництва. Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів подвоює і рівень виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів при цьому залишається постійною, незмінною є і продуктивність кожного із вхідних факторів, тобто середній випуск продукції на одиницю вхідних факторів залишається незмінним.

Спадний ефект масштабу відображає зниження економічна ефективності при збільшенні масштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання витрат усіх вхідних факторів дає менше, ніж пропорційне зростання вихідної продукції.

Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів веде до меншого, ніж у два рази, зростання рівня виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів і продуктивність кожного вхідного фактора падає, хоч загальне виробництво збільшується. Незважаючи на зростання обсягу виробництва, зменшується і середня кількість продукції на одиницю вхідних факторів. Падіння середнього продукту призводить до меншого, ніж пропорційного, зростання рівня виробництва. Водночас подальше зростання виробництва продовжується.