16. Економічний розвиток україни в епоху середньовіччя

Основою господарства слов'янських земель України було орне землеробство. У землеробстві практикувалася перелогова система, за якої поле використовували до того часу, поки ґрунт залишався родючим. У V—VII ст. вже використовували рало із залізним наральником, а потім плуг із череслом і лемешем. Розвивалося тваринництво. Допоміжну роль у господарстві відігравали полювання, рибальство. У VIII ст. слов'янські племена опанували гончарський круг. Розвивалися обмін і торгівля. Протягом VI—VIII ст. у східних слов'ян відбувався інтенсивний розклад родоплемінної організації, утворювалися перші територіально-політичні об'єднання — зародки держав. Основною організаційною формою східнослов'янського суспільства поступово ставала сільська громада, яка найбільш відома під назвою верв. Виділення сім'ї, розвиток приватної власності зумовили виникнення майнової нерівності. Влада переходила від племінного зібрання в руки окремих вождів, роль яких поступово зростала. Усі ці явища неминуче вели до виникнення міцної феодальної держави у східних слов'ян — Київської Русі (IX ст.). З утворенням держави відбувається становлення системи її взаємовідносин із населенням, яка передбачала виробництво продукції, збір податків, несення військової служби. Проявом установлення першої форми панування і підлеглості був збір данини на користь держави — так званого полюддя (данина з людини). Полюддя виражало верховне право князя на землю і встановлювало поняття підданства. Першим намаганням регламентувати повинності залежного населення стала податкова реформа княгині Ольги, з якою було встановлено "уроки" — норми данини, а також час і місце її збору — в укріплених пунктах — становищах. Це були пункти, де відбувалася торгівля. Вводилась одиниця обкладання: в одних місцях це був дим (сім'я), в інших — плуг або рало, коли обкладалося окреме господарство. Кілька димів становили дворище. Дуже рідко використовувалося полюддя. Було створено також так звані устави, які застосовували княжі дружинники, збираючи данину, виконуючи адміністративні й судові функції. У міру розвитку великого землеволодіння та зміцнення держави форми підлеглості змінювались і диференціювалися -— в одних випадках данина перетворювалася на подать, яку вилучали на користь князя, держави, в інших — на феодальну ренту, яку сплачували феодалу.

17. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів

У пам´ятках економічної думки раннього середньовіччя відобразились проблеми розкладу общини та родових відносин, становлення феодального устрою, поглиблення майнової та соціальної нерівності, переходу від традиційного звичаєвого права до "писаного" (закріпленого у спеціальних документах) феодального права. Яскраве уявлення про економічні ідеї раннього середньовіччя дають "Варварські правди" (Бургундська, Салічеська, Баварська та ін.) — записи права германських племен, які осіли в Римській провінції, створивши королівство, а також господарські регламенти ("Капітулярій про вілли", "Саксонський капіту-лярій") — своєрідні інструкції для управителів великих феодальних помість. Найбільш типовою є "Салічеська Правда" — зведення законів салічних (північних) франків, складене на початку VI ст. за розпорядженням франкського короля Хлодвіга, яке доповнювалось протягом чотирьох наступних століть його послідовниками. Первісний текст "Салічеської правди" до нас не дійшов, але зберігся у численних списках VIII—IX ст. їх основний зміст становлять тарифи вергельдів — судових штрафів за різні злочини, а також відомості про форми судочинства. Із 66 статей, які вважаються найдавнішими, 7 статей присвячені сімейним відносинам, власності та успадкуванню. Важливим джерелом економічної думки середньовічної Європи є різноманітні єресі (неканонічні трактування Біблії), до яких зверталися пригноблені верстви феодального суспільства та учасники селянських повстань. Єресі засуджували розкіш і багатство церкви та духовенства, накопичене всупереч ранньохристиянським, канонам, проповідували ідеї рівності всіх людей, відміни грошей, боргів, повинностей, непокори світській владі і мали яскраво виражену антифеодальну спрямованість. У подальшому ці погляди знайшли відображення в Реформації — процесі розколу католицької церкви і виникнення протестантизму.