50. Власний капітал — це одна з основних категорій, що характеризує економічний стан підприємства.

Під власним капіталом розуміють частину авансованого капіталу, що сформована за рахунок різних джерел, є власністю підприємства і кількісно визначається як різниця між його активами і зобов’язаннями (позичковим капіталом). Чим більша вартість власного капіталу, тим за інших однакових умов міцніший фінансовий стан підприємства, тим більше воно має підстав зважитися на діловий ризик, розраховувати при цьому на одержання кредитів.

Власний капітал, відповідно до П(С) БО 1 «Баланс», відображається в першому розділі пасиву балансу річних фінансових звітів підприємств усіх форм власності і господарювання. Водночас тут наводяться наступні складові цього капіталу:

• статутний капітал — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

• пайовий капітал — сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами . Ця складова власного капіталу характерна для виробничих сільськогосподарських кооперативів. У даних підприємствах джерелом пайового капіталу є пайові внески членів і асоційованих членів кооперативу;

• додатковий вкладений капітал — сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Відображається ця складова власного капіталу лише у звітності акціонерних товариств;

• інший додатковий капітал — це сума дооцінки необоротних активів, а також вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних чи фізичних осіб;

• резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства.

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Це, по суті, прибуток, що залишається після виплати доходів власникам (дивіденди) та відрахувань на поповнення резерв¬резерв¬ного капіталу . Що стосується непокритого збитку, то його сума відображається в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу;

• неоплачений капітал — це заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Сума такої заборгованості наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсум¬ку власного капіталу;

• вилучений капітал — фактична собівартість акцій власної емісії акціонерних товариств або часток, викуплених товариством у його учасників.

Процентне співвідношення між окремими складовими власного капіталу називають структурою цього капіталу.

51. Під інтенсивністю слід розу¬міти концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшен¬ня виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

Якщо приріст продукції підприємство одержує лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу, то в ньому сформувався інтенсивний тип розвитку як найефективніший серед інших названих типів відтворення.

Із визначення поняття інтенсивності випливає, що інтенсивність з економічної точки зору включає в себе дві складові: матеріально-речову і результативну.

Інтегральний показник інтенсивності використання землі (Із) визначається за формулою:

де Кр — коефіцієнт розораності; Км — коефіцієнт меліорованості; Кп — коефіцієнт повторного використання землі.

Щільність поголів’я тварин обчислюється діленням кількості поголів’я тварин певного виду на площу відповідних земельних угідь. Поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів, а також овець розраховується на всю площу сільськогосподарських угідь, свиней — на площу ріллі, птиці — на посівну площу зернових.

52. Під інтенсивністю слід розу¬міти концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на гектар земельних угідь, що забезпечує випереджаюче збільшен¬ня виробництва продукції з цієї площі і підвищення ефективності використання вкладених ресурсів.

Процес формування інтенсивного типу розвитку є досить складним і багатогранним, оскільки залежить від багатьох факторів — зовнішніх, притаманних мікро- і макросередовищу функціонування аграрних підприємств, і внутрішніх, які діють і регулюються самим підприємством.

Поняття інтенсив¬ності й інтенсифікації мають різний економічний зміст Інтенсивність характеризує якісний і кількісний стан виробництва. Інтенсифікація — це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та автоматизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впровадження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотех¬нологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнення його раціональної концентрації

При формуванні інтенсивного типу відтворення слід обов’яз-ково враховувати ту об’єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему.

Велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку має виважена інвестиційна політика на всіх рівнях — державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів.

53. Розподіл є важливим знаряддям впливу на процес виробництва в його наступних циклах. Це зумовлено тим, що залежно від пропорцій розподілу валового продукту на його складові частини залежить можливість простого і розширеного відтворення, його темпи та якісні зміни в основоположних факторах виробництва.

У вартісній формі реалізована частина валового продукту оцінюється за поточними цінами реалізації, а нереалізована, призначена для виробничого споживання самим підприємством — за собівартістю її виробництва. Оцінений у такий спосіб валовий продукт розпадається на дві частини — фонд відшкодування і чисту продукцію.

Фонд відшкодування представлений вартістю спожитих у процесі виробництва знарядь праці і предметів праці, що набувають форму поточних витрат — амортизації і матеріальних вит¬рат, які включаються в собівартість продукції.

Таким чином, фонд відшкодування є джерелом простого відтворення засобів виробництва.

Чиста продукція є джерелом простого відтворення робочої сили і розширеного відтворення цього ресурсу та інших факторів виробничого процесу. Проте не вся чиста продукція може бути використана на зазначені цілі. Певна її частина спрямовується на виплату платежів у бюджет і на повернення довгострокового кредиту.

Якщо від чистої продукції підприємства відняти платежі в бюджет і виплачені суми банку на погашення довгострокового кредиту, то одержимо госпрозрахункову чисту продукцію, що залишається в розпорядженні підприємства. Вона поділяється на три фонди: споживання, нагромадження і резервний фонд.

В сукупності базовий фонд оплати праці разом з розглянутими доплатами і заохоченнями становить фонд споживання підприємства.

Інвестиційна діяльність, здійснювана протягом поточного року за рахунок власних коштів, з економічної точки зору спрямована на формування фонду нагромадження підприємства. Величина цього фонду залежить від суми прибутку, що одержує підприємство, а також від його потреб у поповненні ресурсів,

переозброєнні виробництва і, зреш¬тою, від можливостей придбання цих ресурсів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Частину прибутку підприємство може спрямовувати в резерв-ний фонд. У наступні роки цей фонд поповнюється за рахунок згаданого джерела, а може і зменшуватися, якщо підприємству потрібні значні кошти для інвестиційної діяльності або для інших цілей, пов’язаних з виробничою діяльністю (для використання коштів даного фонду на виплату заробітної плати в неурожайний рік) чи із соціальною діяльністю.

54. НТП — це складне і багатогранне поняття, зміст якого можна визначити як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і соціального ефекту.

В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за такими основними напрямами: технічним, технологічним, агрохімічним, біологічним і організаційно-економічним.

Технічний напрям НТП передбачає подальшу розробку теорії машин, автоматів і автоматизованих систем, комп’ютеризацію агропромислового виробництва, створення нових і вдосконалення існуючих систем машин для виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції тощо, а технологічний — розробку ресурсо-, водо- та енергозберігаючих технологій, теорії і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин на основі нових технологічних рішень. Агрохімічний напрям НТП пов’язаний з розробкою нових безпечніших для людей і навколишнього середовища видів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, досконаліших способів їх зберігання і внесення. Біологічний напрям НТП ґрунтується на подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії. Організаційно-економічний напрям НТП. Центральною ланкою цього напряму стала трансформація форм власності і реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі нових форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності.

Для того щоб досягти вищої ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції, аграрні підприємства здійснюють інноваційну діяльність. Досягнення НТП, його результати називають новинами, а впроваджені новини у виробництво — нововведеннями. Діяльність підприємств щодо запровадження новин у відповідну сферу господарювання називають інноваційною діяльністю.

55. За умови, що новини впроваджують у короткостроковий період тривалістю один—три роки, можуть бути використані відповідні методики, якими хоч і не передбачається дисконтування інвестицій і одержуваних доходів, але вони дають змогу виз¬начити економічну ефективність поточних витрат, пов’язаних з їх використанням у виробництві.

А. Економічна оцінка прогресивної поверхневої технології обробітку ґрунту як важливого заходу боротьби з його водною і вітровою ерозією здійснюється в розрізі окремих культур. Особливість цього нововведення полягає в тому, що при його впровадженні досягається подвійний ефект: підвищується вро-жайність сільськогосподарських культур і знижуються виробничі витрати не лише на центнер продукції, а й нерідко на гектар посіву.

Приріст урожайності Dуі визначають як різницю між її рівнем за досліджуваним Уі і базовим Уб варіантами, тобто:

Dуі = Уі – Уб,

де і — і-й варіант поверхневого обробітку.

Приріст прибутку на 1 га посіву за відповідним варіантом поверхневого обробітку ґрунту обчислюють за формулою:

DПі = (Уі • Ц – ВВі) – (УБ • Ц – ВВб),

де ВВі і ВВб —виробничі витрати на основну продукцію в розрахунку на 1 га посіву відповідно за і-м досліджуваним і базовим варіантами; Ц — ціна реалізації 1 ц продукції.

Додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення врожайності й економії виробничих витрат. Для визначення част¬ки прибутку, створеної під впливом урожайності (DПу), використовують формулу: