26. Формування світового ринку та перетворення сша у провідну індустріальну державу світу

Характерні риси процесу формування світового ринку:

1. Світовий ринок сформувався як підсистема господарства в першій половині ХІХ ст.: обмін товарами за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну.

2. Розвивається інфраструктура світового ринку: транспортна складова (будівництво дорого, особливо, залізниць), банки біржі та ін.

3. Формуються світової кредитний і валютний ринки.

4. Виникнення міжнародного ринку праці (масова міграція трудових ресурсів): спеціалізація країн,поява промислово розвинених і економічно відсталих країн.

5. Склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв'язків,в т.ч. і через колоніальну систему (Великобританія, Франція).

6. Визначилися області, які виробляли на основі імпортних надходжень або на експорт. Тільки зовнішній ринок міг поглинути масовий випуск фабричних товарів. Для збереження панування на внутрішньому ринку національні корпорації повинні були забезпечувати світовий рівень цін.

7. Відбулися зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами: валютна система золотого стандарту (система класичного монометалізму) замінила біметалізм. Основу валютних курсів представляв золотий паритет, коли грошова одиниця будь-якої країни мала відповідне золотий вміст. Золото було основою міжнародних розрахунків. Золото вільно вивозилося і ввозилося. Система класичного золотого стандарту була зруйнована під час першої світової війни. Золотий обіг законодавчо було скасовано.

27. Передумови виникнення та методологічні принципи маржиналізму й неокласичної теорії.

Предпоссылки образования:

-ускорение развития рыночных отношений

-углубление расдела труда

-решение новых экономических задач было невозможным

-НТП привел к глубоким изменениям в хар-ре и структуре производства, формировался рынок потребителя.

-«маржинальная революция»-переход от концепции классич школы к неоклассич.теории.

Маржиналізм - це напрямок економічної теорії кінця ХІХ ст., який аналі­зує граничні економічні величини як взаємопов'язані явища економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі.

Маржиналістська революція проходила в 2 етапи:

- Перший етап охоплює 70-80 рр.. XIX ст.,

- Другий етап (1890-і рр.) Отримав назву неокласичної школи. Представники маржиналізму: Карл Менгер (1840-1921) - основоположник австрійської школи маржиналізму. Представниками маржиналізму були Фрідріх фон Візер (1851-1926), Ейген фон Бем-Баверк (1851-1914), Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882), Френсіс Еджуорт (1845-1926), Леон Вальрас (1834-1910), Вільфредо Парето (1848-1923), Джон Бейтс Кларк (1847-1910).

Основні положення маржиналізму:

1. Повна відмова від теорії трудової вартості, її критика як теорії, що не дає відповіді на наступні запитання:

• чим керується покупець, коли йде на ринок ?

• чому покупці віддають перевагу тим чи іншим товарам ?

• які фактори визначають попит на товари та послуги ?

  2. Сфера споживання має першочергове значення відносно сфери виробниц­тва, а не навпаки, як вважали класики. Маржиналісти розглядають економіку як систему взаємопов'язаних господарюючих суб'єктів, які розпоряджаються еко­номічними ресурсами та благами в цілях максимізації власної вигоди. В основі лежить принцип раціональності економічної поведінки особи за умов вільного підприємництва.

  3. Маржиналісти вважають, що в основі економічних рішень лежить психо­логія людини, її суб'єктивні оцінки та бажання, і затверджують суб'єктивний пі­дхід до аналізу економічних явищ.

Економические школы маржинализма:

• Австрийская школа (К.Менгер, Ф.Визер)

• Математич.школа (У.Джевонс, Ф.Еджуорт)

• Кембриджская (А.Маршалл)

• Американская (Д.Кларк)

• Лозаннская (Л.Вальрас)