Автомобі́ль, авто́, автівка (від грец. αὐτός — «сам» і лат. mobilis — «той, що рухається») — самохідна колісна машина, яка приводиться в рух встановленим на ній двигуном і призначена для перевезення людей, вантажу, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт та перевезення спеціального устаткування безрейковими дорогами. Пересувається переважно суходолом.

Призначення

Автомобіль призначений для перевезення пасажирів і вантажів, спочатку розглядався як механізований варіант кінної упряжки.

Більшість сучасних автомобілів мають чотири колеса, рідинне (зазвичай у системах охолодження використовується антифриз) або повітряне охолодження двигуна, карбюраторний, інжекторний або дизельний двигун внутрішнього згоряння.

Розробляються також автомобілі на електричних акумуляторних батареях та гібридні автомобілі.

Сучасні автомобілі за призначенням поділяються на:

• транспортні — основна група, призначені для перевезення людей і вантажу (до транспортних автом́обілів належать також спеціальні буксирні і сідельні тягачі, призначені для роботи в складі автопоїзда):

  • вантажні,

  • пасажирські:

    • легкові,

    • автобуси;

• спеціальні — обладнані відповідним устаткуванням і призначені для виконання певних виробничих операцій (автокрани, автовишки, автокомпресори, пожежні машини, пересувні ремонтні майстерні та інше);

• гоночні — використовуються для спортивних змагань.

Легкові автомобілі

Saab 9000

Детальніше: Легковий автомобіль

Легкові автомобілі, призначені для індивідуальних перевозок пасажирів, мають від 2 до 8 місць, включаючи місце водія, і класифікуються за робочим об'ємом циліндрів двигуна, який визначається в літрах. Розрізняють такі класи легкових автомобілів:

• мікролітражні (до 0,57 л),

• малолітражні (0,75—2 л),

• середньолітражні (2—4 л),

• великолітражні (понад 4 л).

Літражем двигуна в значній мірі визначаються основні транспортні показники легкових автомобілів. При вищому літражі автомобілі мають більшу потужність, швидкість і місткість, але й більше витрачають пального. Легкові автомобілі класифікуються також за типом кузова:

• лімузини (закритий кузов),

• кабріолети (закритий кузов з матер'яним верхом, що відкривається),

• фаетони (відкритий кузов з тентом).

Історія створення автомобіля

Автомобіль моделі «Velo» Карла Бенца (1894) розроблений для перших автомобільних перегонів.

Самохідні екіпажі різних схем і конструкцій розроблялися багатьма винахідниками ще в XVI-XVIII століттях. Особливо цікаві винаходи були зроблені в Росії. У 1751—1752 роках Л. Шамшуренків збудував «самобіглу коляску», яку рухали за допомогою педалей. У 1784—1791 відомий російський винахідник І. П. Кулібін збудував «самокатку», яка мала своєрідну коробку передач, маховик, механічні гальма, роликові підшипники. Винайдення парової машини дало можливість французькому інженерові Кюньйо (1769—70) створити перший паровий автомобіль. Швидкий розвиток автомобілів почався після появи швидкохідних і економічних, двигунів внутрішнього згоряння. Таким двигуном був перший карбюраторний бензиновий двигун, створений у 1879 році російським винахідником-конструктором О. С. Костовичем. Його двигун важив 240 кг і розвивав потужність у 60 к. с.. Винайдення легкого, компактного поршневого двигуна внутрішнього згоряння мало велике значення для створення сучасного автомобіля. У 1885—1887 роках німецькі конструктори К.-Ф. Бенц і Г.Даймлер збудували перші автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. Важливу роль^{[Джерело?]} в удосконаленні й поліпшенні експлуатаційних якостей автомобіля відіграла радянська наукова автомобільна школа, створена М. Р. Брілінгом і Є. О. Чудаковим.

Загальна будова

Ходова частина

Ходова частина складається з рами, переднього та заднього мостів (осей), підвіски і коліс з пневматичними шинами. Рама є основою для кріплення всіх механізмів автомобілів, а також кузова або кабіни і вантажної платформи у вантажних автомобілів. У легкових автомобілях і автобусах широко застосовуються безрамні конструкції, в яких всі механізми прикріплені до корпусу суцільнометалевого несучого кузова. Мости автомобілів передають вертикальне навантаження від рами або кузова на колеса, а штовхаючі і гальмові зусилля — від коліс до рами або кузова. Передній міст складається з балки і шарнірно з'єднаних з нею поворотних цапф, за допомогою яких автомобіль робить поворот. Задній міст виготовляють звичайно пустотілим. У ньому розміщена частина механізмів силової передачі. Підвіска пружно з'єднує мости з рамою і разом із шинами пом'якшує поштовхи та удари, що виникають під час руху автомобілів.

Як пружний елемент підвіски застосовують ресори (пружні балки, складені з окремих сталевих листів) або виті пружини; використовують також стержньову (торсійну), гумову, пневматичну і пневмогідравлічну підвіски. Для передніх коліс легкових автомобілів широко застосовують так звану «незалежну підвіску» , в якій пружний елемент з'єднує раму або кузов безпосередньо з колесом. Для гасіння коливань підвіски в усіх легкових та у деяких вантажних автомобілях встановлюють гідравлічні або механічні (фрикційні) амортизатори.

Для покращення маневровості колеса транспортних засобів встановлюються з певними кутами розвалу та сходження. Для контролю та регулювання цих параметрів застосовуються спеціальні (лазерні або комп'ютерні) стенди «розвал-сходження».

Крім того, колеса транспортних засобів підлягають періодичному балансуванню на спеціальних балансувальних верстатах.