1. Створення і розвиток грошової системи в Україні.

Становлення України як незалежної держави обу­мовило необхідність створення власної грошової системи, яка за­безпечувала б можливість управляти грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки.

Перший етап щодо створення власної грошової системи розпочався після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового використання як доповнення до рублевої грошової маси.

Паралельне використання в 1992 р. двох валют (рублів та купоно-карбованців) було зумовлювалене рядом обставин: 1. Центральний банк РФ з вересня 1991 р. перестав надсилати в Україну рублеву готівку; 2. на межі 1991—1992 рр. Україна стала на шлях лібералізації цін, унаслідок чого значно зріс їх середній рівень, що відповідно збільшило попит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії; 3. Україна не мала в той час власної бази для виготовлення грошових знаків. переваги: відкривало можливість уникнути обвального переповнення ними каналів обороту, не допустити швидкого знецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем. недоліки: істотно ускладнювалось управління внутрішнім готівковим обігом, організацією внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніх розрахунків, незабаром купоно-карбованець став швидко знецінюватися.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, указом Президента України «Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р. було запроваджено купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучено з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбованець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямів та результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести: 1. Розбудову власного емісійного механізму, що включає: — створення Банкнотно-монетного двору НБУ; — розроблення дизайну, номіналу, платіжних ознак; — розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо. 2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей, завданням є: — відпрацювання механізму централізованого регулювання банківськими резервами; — запровадження механізму рефінансування комерційних банків; — розвиток операцій на відкритому ринку. 3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики, розмежування сфер застосування фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики. 4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює: —створення системи електронних платежів на міжбанківсь- кому рівні;  —розроблення методичних доку. щодо організації безготівкових розрахунків, створення електронної систем й масових платежів. 5. Формування механізму валютного регулювання, який включає: 6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції та регулювання інфляції.

Згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р., з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України», а у грудні 2000 р. – Закону “Про банки і банківську діяльність”.