Нормування і розрахунок штучного освітлення
В СНиП 11-1-79 записано, що при улаштуванні штучного освітлення необхідно намагатися використовувати газорозрядні лампи. За неможливості або економічної доцільності можна, як виняток, застосувати лампи розжарювання. Джерела світла штучного освітлення характеризуються: напругою живлення, споживаною потужністю; економічними характеристиками (термін служби в годинах, світловіддачею); світлотехнічною характеристикою (загальний світловий потік); конструкційними характеристиками (розміри ламп, форма і розміри цоколя). Переваги і недоліки існуючих джерел штучного освітлення Газорозрядні лампи. Переваги: 1) більш довговічні (5000 тисяч годин горіння); 2) більша світловіддача (50 - 130 лм/Вт); 3) задовільний спектральний склад світла, який можливо корегувати, підбираючи необхідний тип лампи: ЛБ - лампи білого світла, ЛД - лампи білого світла, ЛДЦ - лампи з поліпшеною кольоропередачею, ЛТБ - лампи тепло-білого світла. Недоліки: 1) складніші в експлуатації; 2) улаштуванні; 3) дорожчі; 1) стробоскопічний ефект - це помилкове сприйняття людиною стану речей внаслідок пульсації світлового потоку від люмінесцентних ламп з частотою пульсації змінного струму (50Гц): предмети, що обертаються з такою частотою здаються нерухомими і можуть (методи боротьби: застосування світильників з декількома лампами, причому сусідні лампи включають в різні фази пульсації за допомогою індукційних і ємнісних опорів, тобто штучно зміщують фази); 5) час загоряння до 10 хв.; 6) наявний ефект старіння (до кінця терміну роботи початковий світловий потік зменшується до 50%). Лампи випускаються потужністю до 120 ватів марки: ЛД - лампи денного світла; ЛБ - лампи білого світла; ЛХБ - лампи холодно-білого світла; ЛТБ - лампи тепло-білого світла; ЛДЦ - з поліпшеною кольоропередачею. Лампи розжарювання Те, що позитивне для газорозрядних, негативне для ламп розжарювання, і навпаки: не економічні, недосконалий спектральний склад, але немає пульсації, простота конструкції, експлуатація за потужністю до 1500 Вт. Термін служби до 1000 годин. Світильники. Світильники - це комплект, що складається з джерела світла, освітлювальної арматури і підвідних дротів. Вони класифікуються: 1 За розподілом світлового потоку в просторі (прямого світла, розсіяного, віддзеркаленого); 2 За формою кривої сили світла (рівномірного, концентрованого, косинусного, синусного); 3 Залежно від виконання, призначення, способу установки. Світильники характеризуються коефіцієнтом використання світлового потоку h=0,5-1. Існують щілисті світловоди. Щілистий світловод - це циліндрична труба великої довжини. Більша частина внутрішньої поверхні труби по всій довжині покрита шаром, що дзеркально відбиває світло. Потужні лампи встановлені в торцях світловоду - за межами освітлюваного приміщення (дуже важливо для вибухонебезпечних виробництв). Нижня частина труби (щілина) виконана з прозорого матеріалу, через яку світло проходить і освітлює приміщення.
35. Приміщення підрозділяються:
- приміщення з підвищеною небезпекою – вологість j > 75 %; струмопровідний пил, підлоги, температура t > 35 °C;
- приміщення особливо небезпечні характеризуються наявністю однієї з наступних трьох умов, що створюють небезпеку:
а) з хімічно активним середовищем, що руйнує ізоляцію;
б) наявність 2-х і більше чинників, властивих приміщенням з підвищеною небезпекою;
в) з особливою вогкістю, j до 100 %;
- приміщення без підвищеної небезпеки - нормальні умови і неструмопровідні підлоги.
Дія електричного струму на організм людини
Дія електричного струму на живу тканину носить своєрідний різносторонній характер. Проходячи через організм, електричний струм проводить термічну, електролітичну і біологічну дію.
Термічна дія виявляється в нагріванні тканин аж до опіків окремих ділянок тіла, перегріву кровоносних судин і крові, що викликає в них функціональні розлади. Електролітична дія викликає розкладання крові і плазми - порушення їх фізико-хімічних складів.
Біологічна дія виявляється в подразненні і збудженні живих тканин організму, що може супроводжуватися мимовільним судорожним скороченням м'язів. При цьому можуть виникати різноманітні порушення в організмі - повне припинення діяльності серця і легенів, а також механічних пошкоджень тканин. Чинники, що визначають небезпечне ураження електричним струмом, поділяються на три групи:
- чинники електричного характеру - сила струму, напруга, рід і частота струму, опір тіла людини електричному струму;
- чинники не електричного характеру - індивідуальні особливості людини, чинник уваги, час дії, шлях струму;
- чинники довкілля - температура, вологість, запиленість, атмосферний тиск, електричне і магнітне поле.
Розглянемо ці чинники детальніше: Величина струму є основним чинником, від якого залежить ушкодження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія.
0,6-1,5 мА - пороговий відчутний струм;
10-15 мА - пороговий невідпускаючий струм;
25-50 мА - діє на м'язи грудної клітини, утрудняє і навіть припиняє дихання;
100 мА - викликає зупинку серця або його фібриляцію. Найбільш небезпечна частота 20-200 Гц змінного струму.
Рід струму – до 450 В найбільш небезпечний змінний струм;
>500 В - постійний струм;
450-500 В - небезпека однакова;
t0 - потовиділення і перегрівання - небезпека збільшується; g - знижує загальний опір організму електричному струму; р - при підвищенні тиску електротравматизм менший.
Електричне поле - за наявності електричного поля небезпека менша.
Магнітне поле - не викликає патології, але зміна чисельного значення напруженості поля призводить до виникнення струмів в організмі людини і електричній травмі. Шлях руху струму: найбільш вразливими місцями є: тильна частина кисті; рука вища кисті; шия, скроня, спина; нижня частина ноги; плече.
36. З метою забезпечення електробезпеки всі виробничі приміщення підрозділяють за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом на три класи:
Приміщення без підвищеної небезпеки – це сухі приміщення з відносною вологістю не більше 75 % і температурою повітря в межах + 5…+ 250 С, з неструмопровідними підлогами (дерев'яними, пластмасовими), з повітряним середовищем без струмопровідного пилу.
Приміщення з підвищеною небезпекою – це приміщення, що характеризуються наявністю однієї з таких ознак:
- вогкість з постійною відносною вологістю повітря більше 75 %;
- струмопровідний пил;
- струмопровідні підлоги (земляні, металеві, залізобетонні, цегельні);
- висока температура повітря (вище 35 0С);
- можливість одночасного дотику людини до металевих конструкцій будинків, технологічних апаратів, механізмів і до металевих корпусів електроустаткування.
Приміщення особливо небезпечні – це приміщення, в яких наявною є одна з наступних ознак:
- відносна вологість повітря постійно близька до 100 %, внаслідок чого стіни, стеля таких приміщень покриті конденсатом вологи;
- приміщення з постійною наявністю їдких газів чи пари відносно матеріалу ізоляції струмоведучих частин;
- приміщення, для яких характерні дві чи більше ознак, що відносяться до класу приміщень з підвищеною небезпекою, наприклад, приміщення з струмопровідним пилом і сирою струмопровідною підлогою