52. Економіка свинарства. Економіка птахівництва.

Економіка свинарства. Свинарство в Україні є традиційною галуззю тваринництва. Основною продукцією свинарства є м’ясо й сало. Свинина має велике значення в харчуванні людини і користується великим попитом у населення, а також є сировиною для виробництва шинки, бекону, ковбас, сосисок та різних видів консервантів. Шкури, щетина і відходи забою свиней є сировиною для легкої промисловості. Такі цінні біологічні особливості свиней, як висока плодючість, короткий ембріональний період розвитку, скороспілість, всеїдність, добра окупність кормів, зумовлюють значні економічні переваги свинарства. Ефективність свинарства характеризується системою натуральних і вартісних показників, основними з яких є: плодючість свиноматок; продуктивність тварин; оплата корму; продуктивність праці; собівартість 1 ц приросту живої маси; рівень рентабельності виробництва Головні напрями збільшення та здешевлення виробництва свинини – послідовна інтенсифікація, зміцнення кормової бази, поліпшення племінних і продуктивних якостей поголів’я, всебічна індустріалізація, а також вдосконалення організаційних форм ведення галузі. Важливим резервом загального виробництва свинини в Україні є особисті селянські господарства. Економіка птахівництва. Значення птахівництва визначається передусім виробництвом дієтичних і висококалорійних продуктів харчування – яєць та м’яса. Побічну продукцію птахівництва – перо, пух – використовують у промисловості, а пташиний послід є цінним органічним добривом. Для виробництва продукції птахівництва розводять курей, індиків, качок і гусей. Економічні переваги цієї галузі полягають у тому, що с/г птиця відрізняється від видів свійських тварин високими плодючістю, скороспілістю і продуктивністю, доброю оплатою корму, праці та засобів. Ця галузь значно впливає на економіку сільського господарства. Вона дає змогу повніше та рівномірніше використовувати трудові ресурси і засоби виробництва, одержувати регулярні грошові надходження протягом року. Економічна ефективність птахівництва характеризується такими показниками: несучість однієї курки-несучки; середньодобовий приріст живої маси птиці на відгодівлі; витрати кормів і праці на одиницю продукції; собівартість одиниці продукції; рівень рентабельності виробництва. Низький рівень виробництва і споживання продуктів птахівництва є результатом високої собівартості та високих цін, що знижує попит на продукцію, як наслідок – низька ефективність виробництва м’яса, а в окремі роки і яєць, в усіх підприємствах країни.

53. Продуктивність праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за 1 робочого часу. ПП підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на 1 робочого часу або зменшуються затрати праці на 1 вироблених продуктів. ПП визначається: 1) Кількістю продукції, що вироблена в 1 робочого часу; 2) Витратами праці на 1 продукції, що виготовлена. ПП характеризує ефективність праці в процесі виробництва і показує здатність працівника випускати визначену кількість продукції за 1 часу.

Прямі показники продуктивності праці: 1) виробництво окремих видів с/г продукції (зерна, молока, приросту живої маси тварин, яєць) в натуральному виразі з розрахунку на І люд.-год. 2) прямі затрати праці (люд.-год.) на виробництво 1ц продукції (характеризують трудомісткість продукції) 3) вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або с/г-ва в цілому з розрахунку на 1 люд.-год. 4) вартість валової продукції с/г з розрахунку на одного середньорічного працівника. Непрямі показники: 1) затрати праці на вирощування 1 га посіву с/г культур (люд.-год.); 2) затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд.-год.); 3) навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника; 4) навантаження поголів’я худоби і птиці на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва.