1. К.Філол.Н., доцент Довженко о. В.

Поясніть значення терміна “просопографічна інформація”?

Просопографічна інформація, віддзеркалена в листах, – це особистісна, інтимна інформація, яка стосується внутрішнього світу письменників, їх особистих якостей, звичок, фізичного і психологічного стану в різні періоди життя, а також світосприйняття та оцінки окремих подій, взаємостосунків із приятелями, родичами. Така інформація є суттєвою для розуміння суб’єктивних факторів авторського редагування.

2. К.Філол.Н., доцент Кравченко о. Л.

Чи можна лише на підставі епістолярію вповні проаналізувати механізми авторського редагування? Чи слід залучати інші джерела, наприклад, щоденникові записи, варіанти текстів?

Письменницький епістолярій І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, Б. Лепкого, В. Стефаника – це повновартісне джерело для досліджень проблеми саморедагування, зокрема його механізмів. Підтвердженням тому є розділ 2. нашої наукової роботи, в якому ми детально зупинилися на висвітленні мотиваційної бази саморедагування (суб’єктивних та об’єктивних факторах) та блоці аналізу, що охоплює низку підходів автора до власного тексту.

Залучення інших джерел не входило до завдань нашої наукової роботи, по-перше, тому що ми хотіли акцентувати увагу саме на своєрідності епістолярію як джерела дослідження, по-друге, специфіка інших джерел була ґрунтовно висвітлена в працях В. Галич та О. Куцевської, по-третє, обсяг кандидатської дисертації не дозволяє ґрунтовно висвітлити всі можливі джерела для дослідження авторського редагування на матеріалі творчого спадку 5 письменників. Хоча, безперечно, залучення комплексу джерел може дати більш системне, повне уявлення про процес авторського редагування. У перспективі наших подальших наукових здобутків ми будемо орієнтуватися і на них.

3. К. Філол.Н., професор Бровко о. О.

Уточніть поняття “соціокультурна модель авторського редагування”.

Для того, щоб розкрити зміст процесу авторського редагування, його логіку, закони місце і значення, ми звернулися до відтворення конкретної поведінкової моделі текстотворення письменників-класиків. Оскільки поняття “модель”, за визначенням М. Житарюка, – це “система, зразок конструкції, зменшення або збільшення відтворення чого-небудь, схема для пояснення якогось предмета, явища або процесу в природі та суспільстві”. Так, епістолярна парадигма авторського редагування письменників кін. ХІХ – поч. ХХ ст. дозволяє двопланово ідентифікувати його в загальній структурі творчої діяльності: 1) як діяльнісну одиницю, що функціонує в межах таких етапів: підготовчий, написання тексту, редагування творів у процесі підготовки їх до перевидання, перекладу та сценічного втілення; 2) як окремий повновартісний етап контрольного характеру з метою підготовки тексту до друку. Разом з тим у ході дослідження ми з’ясували, що ця модель визначається специфічними рисами, які виникають на ґрунті соціальних, культурних, історичних перетворень в суспільстві періоду кін. ХІХ – поч. ХХ ст., що і дозволяє визначати запропоновану модель авторського редагування як соціокультурну.