Лабораторна робота № 5 Завдання:

Тема: Тварини рідного краю.Вивчення тварин у Зоологічному музеї НАН України.

Мета: сприяти розширенню знань студентів про систематику тварин, сприяти поглибленню знань про видовий склад тварин, характерних для зооценозів лісу, луків, степу, Кримських і Карпатських гір; розширити знання про тварин, занесених до Червоної книги України.

1.Ліс: Постійний мешканець лісів — білка живиться насінням сосни, ялини, кедра, дуба, грибами і бруньками багатьох деревних порід, а влітку споживає ягоди, комах та відкладені птахами яйця. Птахи під час гніздування з раннього ранку до пізнього вечора збирають різних комах та їх гусінь. Наприклад, дятел за добу з’їдає понад 600 гусениць. Між кількістю комах і птахів у лісі зберігається цілком певне Співвідношення. Район розмноження корисних І шкідливих для лісу комах приваблює комахоїдних птахів.

У дубовому лісі налічується близько 40 видів птахів. Щоб збільшити видовий склад птахів у лісових масивах і підвищити їхню біологічну активність, треба створювати відповідні умови і приваблювати їх штучними гніздами.

Великий вплив на ріст і розвиток лісу мають копитні (лосі, олені, косулі). Іноді вони винищують молоді насадження як штучного, так і природного походження. Особливо шкодять вони молодим дубовим і сосновим насадженням, обгризаючи кору з дерев. Внаслідок тривалої дії на рослинний покрив копитні сприяють зміні рослинних угруповань. Отже, тварини відіграють як корисну, так і шкідливу роль у житті лісу.

Тісний взаємозв’язок існує між лісом і різними тваринами — мешканцями грунту — дощовими червами, багатоніжками, жуками, молюсками, кліщами тощо. Особливо велике значення для грунту мають дощові черви, які сприяють розкладанню органічних решток І нагромадженню гумусу, поліпшенню структури й аерації грунту. Так, утворення м’якого гумусу прямо залежить від кількості в грунті дощових червів та їх активності.

Ступінь виживання комах і дрібних хребетних у грунті залежить від лісової підстилки. Взимку грунти без підстилки сильно промерзають, а влітку висихають.

Личинки більшості ґрунтових комах успішно розвиваються в грунтах, легких за механічним складом, і живляться рослинами. Наприклад, досить поширена в соснових молодниках личинка травневого хруща, яка спричиняє велику шкоду рослинності.

Склад ґрунтових безхребетних тісно пов’язаний з типами грунтів: одні чутливіші до механічного складу, інші — до сольового режиму та кислотності грунту. Так, дощові черви уникають рослин, що виділяють фітонциди (шавлія, м’ята). Кращим кормом для них є опале листя кленів, граба, берези і модрини сибірської.

Ґрунтова фауна залежить від кількості гумусу в грунті. Чим більше гумусу, тим більше тварин у грунті.

Велике значення в житті лісу мають комахи. Після масового розмноження комахи будь-якого виду можуть знищити рослинність і цим викликати зміну мікроклімату місцевості, зумовити появу нового лісу. Життя комах тісно пов’язане з комплексом природних умов лісу (клімат, грунт, вік деревостану). Наприклад, тепло і волога визначають межі поширення того чи іншого виду комах і ступінь їх шкідливої дії. На одному виді рослин на відкритих місцях переважають світлолюбні види комах, а на затінених — 10е гніздовий10і. Відомо, що збільшення освітлення збільшує кількість кладок непарного шовкопряда.

На темпи розвитку, плодючість І тривалість життя комах особливо впливає температура повітря. Не менш важливими е рослини, якими комахи живляться. Деякі комахи, наприклад лубова листовійка, живляться лише листям дуба, а короїд березовий пошкоджує лише березу. В той же час гусениці п’ядуна зимового і багато інших комах живляться всіма видами рослин.

Отже, від видового складу лісових насаджень залежить кількість видів комах. Чим більше видів дерев у складі дубових деревостанів, тим менше шкідників, які мешкають на дубах. Не завжди окремі комахи, що населяють крони дерев і кущів, завдають великої шкоди насадженням. Лише в роки масового розмноження вони сильно пошкоджують дерева, викликаючи їх усихання. Найбільше комах у зріджених насадженнях. Шкідливих комах лісу знищують птахи та корисні комахи (мурашки, мухи тахіни, їздці та 11е .).

2. 1.Заєць Русак або Сірий

2.Біологічна класифікація:

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Metazoa)

Тип: Хордові (Chordata)

Інфратип: Хребетні (Vertebrata)

Клас: Ссавці (Mammalia)

Ряд: Зайцеподібні (Lagomorpha)

Родина: Зайцеві (Leporidae)

Рід: Заєць (Lepus)

Вид: Заєць сірий

3.Спосіб життя: Звички: нічний спосіб життя; тримаються поодинці.

Їжа: трави й багаторічники, іноді зернові, коріння, ягоди, гриби та кора дерев.

Тривалість життя: 7-8 років.

4.Істотні ознаки: Вуха: довші за голову. Кінчики чорно-бурі. Коли заєць нахиляється до землі у пошуках корму або в разі небезпеки, що загрожує з повітря, притискує їх до тіла.

Шерсть: забарвлення хутра жовтувато-палево-руде, іноді оливково-руде різних відтінків, з великими чорно-бурими плямами. Підшерсток з чорними або чорно-бурими кінчиками. Краї вух чорно-бурі. Хвіст короткий, зверху чорний.

Лапи: задні лапи довгі і сильні. Заєць може заплутувати сліди, тікаючи від ворогів.

5. Зовнішня будова:

Довжина тіла 55-70 см, довжина клиноподібного хвоста 8-12 см, маса 4-6 кг. Задні ноги в русака набагато довші за передні, ступні вузькі і витягнуті, повністю вкриті волоссям. Вуха довгі, ланцетоподібні, пригнуті до голови, заходять дальше кінця морди; по зовнішньому краю вуха йде темна смуга. Літом хутро зайця сірого жовто-руде з боків і бурувате на спині, а на зиму воно біліє з боків, на відміну від зайця-біляка, у якого хутро взимку чисто біле, за винятком кінчиків вух. Відігнуті вперед, вони заходять на кінчик носа. Хвіст також довгий, зверху чорний, знизу білий.

Внутрішня будова: Як і в усіх 11е гніздов звірів.Травна система пристосована до перетравлювання великої кількості рослинної їжі.Двокамерне серце.

6. Живлення: Основу літнього раціону зайця-русака складають різноманітні трав’янисті рослини, а перевагу він віддає бобам і злаковим. Живлення цими рослинами зберігається і взимку, якщо на це йому дозволяє глибина снігу, охоче їсть пагони й кору верби, в’яза, клена, а також яблунь і груш, чим він завдає шкоди садкам.

7. Розмноження: Статеве дозрівання: з 1 року.

Шлюбний період: залежить від регіону.

Вагітність: 45-50 діб.

Кількість дитинчат: 3-4.

Кількість приплодів: 3-4 на рік.

8.Пристосування:

• Довгі і сильні задні лапи,які допомагають швидкому пересуванню

• Змінна хутра допомагає при маскуванні від хижаків в різні пори року

• Великі,чутливі вуха

• Травна система пристосованна до рослинної їжі

9.Охорона: У зв’язку з використанням гербіцидів і сучасних агротехнічних методів зменшується кількість рослин, якими харчується заєць-русак.Тому потрібно відновити їх кількість.

І встановити нагляд за браконьєрами.