17. Вид взуття «мокасин» - це взуття в якому овальна вставка з'єднана із заготівкою верху нитками або шнурівками

18. Вид взуття «туфлі» - це

Туфлі - взуття, верх якого не повністю закриває тильний бік стопи (верх закриває устілку менше ніж на 0,5 довжини, а в напівчеревиках навпаки).

Туфлі випускаються різноманітних конструкцій з різними прикра­сами, застібками, на каблуках різної висоти. Найпоширенішими є туфлі-човники; туфлі, закриті шнурівкою; літні туфлі без задників, із закритими і відкритими носками; туфлі з верхом із окремих ремінців тощо. На конст­рукцію заготовок туфель значною мірою впливає мода. їх випускають як з підкладкою, так і без неї.

19. Хімічні методи кріплення деталей низу

До хіміч. методів кріпл. відносяться: клейовий, лиття та гарячої вулканізації. Найбільше розповсюджений в нашій та інших країнах одержав клейовий метод кріплення деталей низу взуття. Він вирізняється простотою процесу і застосуванням нескладного устаткування для його виконання, прикріплення деталей виконується за один прийом, що дозволяє автоматизувати процес. Міцність шва не залежить від товщини деталей, що скріплюються, тому можна зменшити товщину підошви і устілки, не знижуючи експлуатаційні показники. Завдяки цьому цим методом можна виготовляти взуття легке, еластичне, гнучке, витончене, на підошвах з різних матеріалів. Слід пам’ятати, що при виготовленні взуття клейовим методом потрібно суворо дотримуватись технологічних вимог, а то може статись масове відривання підошви. Для клейового методу кріплення характерна жорсткість шва, оскільки при склеюванні деталей, особливо підвищених товщин,

створюється зрощена система, в яку входять устілка, простилка, підошва та інші деталі. Цей моноліт важче зігнути, ніж деталі, які з’єд­нані дискретно, наприклад, стібками. Тому, якщо порівняти жорсткість взуття клейового і допельного методів кріплення на шкіряній підошві, то у першому випадку воно буде значно жорсткішим.

Методи гарячої вулканізації та лиття підошви на взутті відносяться до прогресивних методів кріплення низу взуття з синтетичних матеріалів. Характерною особливістю цих методів є те, що процес прикріплення низу взуття у цьому випадку суміщається з його формуванням. При цьому одержують міцне з’єднання, герметичний шов. Процес здійснюється у спеціальних прес-формах при певній температурі.

Затягнуте на звичайну колодку взуття з намащеною клеєм затягувальною кромкою після формування знімають з затягуваль­них колодок, надягають на пресові металеві колодки і прикріплюють низ. У методі гарячої вулканізації матеріалом для виготовлення низу є сирі гумові суміші, які під дією температури і тиску вулканізуються і скріплюються з верхом з допомогою клею.

При методі лиття для виготовлення низу взуття застосовуються суміші на основі термопластичних матеріалів, які в розплавленому стані подаються під тиском у прес-форму і, вистигаючи, формуються, набираючи форми підошви. Конструк­тивні особливості цих трьох методів однакові, схеми також.

20. Модель взуття – це

конкретний виріб, якому притаманні індивідуальні ознаки конструкції, матеріалів і зовнішнього оформлення.

Модель взуття характеризується конфігурацією і кількістю деталей верху, їх взаємним розташування, видом і кольором взуттєвих матеріалів, видом обробки.