Фотолабораторний процес
1.Основа фотохімічного процесу
В основі рентгенографії лежить фотохімічна дія рентгенпроменів - часткове відновлення галоїдних сполук срібла. Під час наступної обробки проявником, опромінені мікрокристали галоїду срібла відновлюються до металевого срібла значно швидше, ніж неопромінені.
Рецептура хімічних розчинів, умови проявлення та фіксування зазначаються на кожній коробці рентгенплівки.
Для приготування фотографічних розчинів слід використовувати емальований та поліетиленовий посуд або посуд із нержавіючої сталі. Він має бути чистим і з написом “для проявки”, “для фіксажу”. Як розчинник використовують переварену та охолоджену воду. Під час розчинення хімічних інгрідіентів необхідно дотримуватися певної послідовності. Кожну наступну речовину потрібно розчиняти тільки після повного розчинення попередньої і в порядку, який зазначено в рецепті.
2.Проявлення плівки
Кінцеві властивості отриманого зображення залежать від умов проявлення та складу проявника до якого входять такі компоненти: проявляючі речовини (метол, гідрохінол, тощо); речовини, що створюють лужне середовище розчину (поташ, бура, їдкі луги); речовини, що охороняють проявник від швидкого окислення (натрію сульфіт); противуальні речовини (калію бромід); розчинник (вода).
Під час хімічної реакції з бромідом срібла проявники окислюються. Звичайно продукти окислення затримують процес проявлення, тому до складу проявника входить натрію сульфіт, ця речовина виконує також функцію зберігаючого агента, перешкоджаючи окисленню проявника киснем повітря. Процес проявлення супроводжується загальним зниженням прозорості плівки - утворення фотографічної вуалі. Щоб запобігти виникненню цього явища, застосовують калію бромід. Якщо його концентрація перевищує 2 г на 1л, швидкість проявлення уповільнюється.
Проявник можна використовувати не раніше ніж через 12 годин і не пізніше ніж через 5 діб після його приготування. Найкраще готувати проявник за 1 добу до його використання. Проявник має бути прозорими безбарвним.
За умов правильного використання в 1 л проявника можна проявити 1 м2 рентгенплівки. Суттєвим шляхом удосконалення технології проявлення є застосування відновника, який має той же склад, що і проявник, тільки в більшій концентрації: його додають до проявника на початку зміни в такій кількості, що рівень проявника в баці досягає певної позначки.
Існують різні способи проявлення рентгенограм - кюветний, танковий, автоматичний. У разі танкового проявлення експоновану плівку слід затиснути в металевій рамці - плівкотримачі, потім повністю занурити в проявник. Для зняття з плівки повітряних бульбашок рамку з плівкою необхідно 2 -3 рази струсити, не виймаючи з баку і покрити кришкою. Термін проявлення необхідно контролювати за допомогою фотогодинника зі звуковим сигналом. Після проявлення рентгенограми, рамку з плівкою слід вийняти з розчину і для стікання проявника деякий час потримати над поверхнею розчину. Потім рамку перенести в “стоп-розчин” який використовують для переривання проявлення, а бак з проявником накрити кришкою.
Для приготування “стоп-розчину” необхідно до 1 л холодної води додати 20 мл нерозведеної льодяної оцтової кислоти, або 28 мл - 70 %; 65 мл - ЗО %; 200 мл - 10 %; 335 мл - 6 % розчину льодяної оцтової кислоти, або ж 40 г метабісульфіну. Щоб з емульсійного шару швидше вимивались залишки проявника та
нейтралізували луг, рентгенплівку рекомендується опустити в бак із “стоп-розчином” і потримати її там декілька секунд, потім вийняти і дати розчину стекти, після чого знову опустити в розчин. Це треба повторити 3-4 рази. Після того, як з плівки зтече “стоп-розчин” рентгенплівку переносять у бак для фіксування.
Якщо в процесі обробки рентгенплівок “стоп-розчин” не застосовувався, то після проявлення плівку промивають у біжучій воді.