- •Глава 1
- •§ 1. Об’єкт, предмет, структура та функції соціології
- •§ 2. Основні етапи розвитку соціології
- •Глава 2
- •§ 1. Суспільство як соціальна система
- •§ 2. Соціальна взаємодія та соціальні відносини
- •§ 3. Соціальні зміни та соціальний розвиток
- •Глава 3
- •§ 1. Соціологічний вимір особистості. Соціальна якість особистості
- •§ 2. Соціалізація людини
- •§ 3. Соціальна діяльність і соціальна поведінка особистості
- •§ 4. Соціальна активність особистості
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття й ознаки соціального інституту. Механізми здійснення інституціоналізації
- •§ 2. Види та функції соціальних інститутів
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття, ознаки та принципи соціальної організації
- •§ 2. Типологія організацій
- •§ 3. Управління організаціями
- •§ 4. Тенденції розвитку соціальної організації
- •Глава 6
- •§ 1. Соціальна група як елемент соціальної структури
- •§ 2. Національно-етнічна структура суспільства
- •§ 3. Соціально-поселенська структура суспільства
- •§ 4. Соціально-професійна структура суспільства
- •§ 5. Соціально-демографічна структура суспільства
- •§ 6. Соціальна стратифікація і соціальна мобільність
- •Глава 7
- •§ 1. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу
- •§ 2. Соціальні функції сім’ї
- •§ 3. Типи та фази розвитку сім’ї
- •§ 4. Тенденції шлюбно-сімейних відносин в Україні
- •Глава 8
- •§ 1. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень
- •§ 2. Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки
- •§ 3. Основні підходи до пояснення причин девіантної поведінки
- •§ 4 . Шляхи подолання і корекції соціальних відхилень
- •§ 5. Соціальний контроль як механізм соціальної регуляції поведінки людей і підтримання суспільного порядку
- •Глава 9
- •§ 1. Конфлікт як соціальне явище
- •§ 2. Класифікація і структура конфліктів
- •§ 3. Причини виникнення соціальних конфліктів. Динаміка конфлікту
- •§ 4. Шляхи і засоби подолання конфлікту
- •Глава 10
- •§ 1. Поняття, функції і принципи соціального управління
- •§ 2. Управлінське рішення: стадії розробки та основні вимоги
- •§ 3. Соціальне управління і соціальне прогнозування, проектування та планування
- •§ 4. Зміст соціальної політики, її місце в соціальному управлінні
- •§ 5. Соціальні індикатори та їх використання у процесі формування соціальної політики і соціальної держави
- •Глава 11
- •§ 1. Специфіка соціальних технологій: поняття, призначення та принципи
- •§ 2. Структура і типи соціальних технологій
- •§ 3. Психолого-правові аспекти соціальних технологій
- •§ 4. Проблеми формування бази даних для соціальних технологій
- •§ 5. Розробка й використання соціальних технологій при розв’язанні практичних проблем суспільства
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття громадської думки та її природа
- •§ 2. Об’єкт і суб’єкт громадської думки, її структура та функції
- •§ 3. Становлення громадської думки. Критерії та показники її зрілості
- •§ 4. Джерела вивчення громадської думки
- •Глава 13
- •§ 1. Соціологічний підхід до аналізу права
- •§ 2. Соціальна обумовленість розвитку права
- •§ 3. Соціальний механізм дії права
- •§ 4. Критерії та показники соціальної ефективності правових норм
- •§ 5. Правова соціалізація особистості
- •Глава 14
- •§ 1. Сутність конкретно-соціологічних досліджень. Основні етапи
- •§ 2. Програма соціологічного дослідження
- •§ 3. Соціологічні методи дослідження: спостереження, експеримент, аналіз документів, опитування
- •§ 4. Обробка та аналіз соціологічних даних
- •§ 5. Використання соціологічних досліджень в юридичній практиці
§ 2. Соціальна обумовленість розвитку права
Під соціальною обумовленістю права розуміють відповідність, адекватність права суспільним відносинам, що регулюються, його здатність відображати об’єктивні потреби суспільного життя.
Цей напрям дослідження охоплює вивчення тих особливостей соціально-економічних умов життя, що потребують юридичного врегулювання суспільних відносин у кримінально-, цивільно-, адміністративно-правових та інших формах. Тут набувають свого матеріального обгрунтування всі юридичні інститути та норми. Іншими словами, в ході дослідження, яке проводиться в цьому напрямі, виявляються потреби суспільства в певному виді правового регулювання і пояснюється вибір юридичних засобів їх задоволення.
Отже, предмет досліджень, що спрямовані на вивчення соціальної обумовленості права, становлять соціальні чинники неправового характеру, які тією чи іншою мірою впливають на формування і розвиток права.
Властивість соціальної обумовленості права виражається в тому, що право повинно бути, насамперед, динамічною системою, яка чуйно реагує на зміни в соціальній дійсності.
Вона покликана точно відображати вимоги об’єктивних законів суспільного розвитку, бо така відповідність забезпечує найсприятливіші умови для діяння законів у житті. Нарешті, право має відображати не всякі, а саме ті потреби й інтереси суспільства, соціальних колективів, особистості, які назріли.
У механізмі соціальної обумовленості права виділяють три стадії:
виникнення потреби в юридичному регулюванні відповідних відносин;
відбиття у правовій, моральній, політичній свідомості потреб та інтересів, формування громадської думки;
діяльність держави в особі її компетентних органів з прийняття правових норм — правотворчість.
§ 3. Соціальний механізм дії права
Питання соціальної дії права, його інститутів і норм утворюють певне коло проблем. Зрозуміло, що дослідження дії права, законів і норм не менш важливо ніж аналіз їх соціальної обумовленості. Вплив права на суспільні відносини відбувається не автоматично, а потребує чималих зусиль з боку державних органів, юридичних установ, усього суспільства в цілому.
Право виступає як могутній важіль управління і перетворення суспільних відносин, але за умови, що існує ясне уявлення, за допомогою яких засобів правові вимоги, нормативні приписи законів та інших юридичних актів переводяться у соціальну поведінку суспільства, соціальних верств, груп, особистості.
Саме в цьому полягає соціальний механізм дії права. Під соціальним механізмом дії права розуміється механізм системи взаємодії правових та інших соціальних чинників, які беруть участь у житті права на всіх етапах його функціонування.
Соціальні чинники економічного, політичного, морального та іншого характеру у своїй сукупності утворюють те, що називають соціальним середовищем дії права.
Вивчення соціального механізму дії права передбачає визначення відповідних чинників, які впливають на виконання юридичних норм і побудову ряду моделей поведінки, що дають змогу досліджувати сукупну дію усіх цих соціально і юридично значущих чинників, які зведені до єдиної системи. Його результати стають теоретичною базою для науково обгрунтованих рекомендацій органам, що застосовують право, та для вдосконалення законодавства шляхом збагачення його соціального змісту за рахунок відображення у правових нормах економічних, політичних, соціально-психологічних та інших моментів. У свою чергу дослідження юридичного механізму веде до створення теоретичного фундаменту для поліпшення структури самих правових норм, чіткішого відображення їх юридичного змісту шляхом уточнення прав та обов’язків учасників правовідносин і для раціоналізації законодавчої техніки.