14.2. Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич)

В “Хазяїні” Карпенко-Карий набагато глибше і ширше, ніж в попередніх комедіях, розкрив зміст нових часів, а характери “нових людей” показав ще більше спотвореними шаленим за швидкістю і варварським за формами і методами розвиток капіталізму.

Ідею комедії драматург сам сформулював у листі до сина від 27 грудня 1900 року: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання”. А що означає вираз “стяжання для стяжання”, він показав наглядно в образі Пузиря, який є втіленням безмежної і ненаситної жадоби до наживи. Все те, що показав Карпенко-Карий в цьому образі, може служити ілюстрацією до відомої думки Карла Маркса, “що прагнення до нагромадження скарбів за своєю природою безмірне”.

Поняття “стяжання для стяжання” письменник дуже вдало пов’язує з характером мільйонера Пузиря. Якщо Калитка збирав кожний карбованець для купівлі землі, то Пузир уже й сам не знає, для чого йому потрібні гроші. В нього вже немає такої пристрасті до скуповування землі, як у Калитки, а жадоба до наживи ще збільшилась. Такий стан драматург і називає “стяжання для стяжання без жодної іншої мети”. В психології Пузиря з’явились нові риси, в порівнянні з психологією його попередників – Цокуля, Окуня, Калитки. Жадоба останніх до наживи ще в межах скупості, хазяйської бережливості, а для визначення характеру Пузиря епітет “скупий” вже недостатній, бо Пузир уже не скупий, а ненажерливий. Сила особистої ненависті драматурга до таких типів, як Окунь, Калитка й Пузир, надала образові Пузиря викривального пафосу.

В психології Пузиря ще міцно тримається дух дрібного власника, мужика, хазяїна. Він, як і Калитка, намазує чоботи дьогтем, а чуб оливою, їсть борщ і кашу, а їдучи в банк, де зберігає свої мільйони, везе в торбі шматок хліба й сала, щоб не потратити карбованця на обід в ресторані чи в буфеті.

Через те, що над всіма вчинками мільйонера Пузиря тяготіє психологія мужика, хазяїна, драматург і називає його хазяїном. Як людина, спотворена до краю власницькою психологією, Пузир гине безглуздою смертю – за кілька колосків пшениці, які вискубли з копи гуси. “Я не можу не підкреслити, - каже Золотницький, - у чоловіка двадцять дві тисячі кіп однієї пшениці, - ну, і треба ж йому гнатися за гусьми, що скубли одну копу!” – “Типічно!” – відповідає на це драматург устами лікаря. Отже, безславна і безглузда смерть Пузиря є логічним завершенням його вчинків як надмірно скупої людини, яка керується девізом: “Хазяйство або смерть”.

Карпенко-Карий змалював Пузиря не тільки огидним через стяжательство, але й жахливим і небезпечним соціальним типом, який “робить бідність”, “золотими та срібними зубами” поїдає усе, що стоїть на перешкоді до збагачення. Пузир небезпечний для суспільства тим, що він створив навколо себе відповідне оточення, яке автор влучно називає “хазяйським колесом”, що, крутячись, душить усіх, хто не проскочить крізь його спиці…

В образі Пузиря драматург показав, які страхіття несе капіталізм трудящим людям, як руйнує він культуру, науку, спотворює гуманні й патріотичні почуття людей.

Комедія “Хазяїн” є найкращим твором Карпенка-Карого на теми з сучасного йому життя. В ній реалістично і високохудожньо відтворені факти з соціального життя…

В “Хазяїні” І. Карпенко-Карий досяг творчої вершини як в галузі відтворення сучасної тематики, так і в жанрі сатиричної комедії. Це він усвідомлював і сам: “Я сам бачу, що це найкраща моя комедія…” В образі Пузиря він досяг трагікомедії – вищої форми комічного.

В. О. САХНОВСЬКИЙ-ПАНКЄЄВ