Особливості формування та розвитку ринків землі і не­рухомості в постсоціалістичних країнах

1. Становлення ринків землі та нерухомості відбувалося в специфічних умовах переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, тому супроводжувалось суперечностями, неузгодженостями, помилками

2. Ринки землі та нерухомості розвиваються від державних до приватних форм власності, а на початкових етапах при­ватизації держава прак­тично безоплатно передала нежитлову і житлову нерухомість на первинний ринок

3. Приватизація нерухомості є найважливішим підґрун­тям нагромадження та подальшого зростання капіталів у окремих власників

4. Через порушення у процесі привати­зації нерухомості об'єкти нерухомо­сті продавалися й купувалися без права власності на землю, тому окрема купівля-продаж землі власниками не­рухомості була з додатковою платою за неї

5. Було багато порушень і недоліків у правовому механізмі приватизації державної нерухомості, одним із яких було недосконале ціноутворення

6. Найважчим і повільним виявився процес становлення ринку зем­лі, оскільки земля завжди розглядалася як власність тільки держави і дуже повільно земля включається в ринкові відносини, що пе­вною мірою гальмує процеси на ринку нерухомості, тому ринки зем­лі та нерухомості розвиваються нерівномірно.

Отже, на сучасному етапі трансформа­цій актуальним є завдання розвитку ринку землі з метою реалізації важливих соціально-економічних процесів в Україні.

Етапи розвитку ринку землі в Україні

1. Поява і розвиток різноманітних форм земель­ної власності (з початку до кінця 90-х рр. XX ст.)

2. Перетворен­ня землі на товар (з кінця 1990-х до початку 2000-х рр.)

3. Земля стає не тільки товаром, а й капіталом, розпочався процес капіталізації землі (сучасний етап).

Перетворення землі в товар і капітал у постсоціалістичних країнах вимагає державного контролю за роз­витком ринків землі і нерухомості. Подальший цивілізований розвиток цих ринків потребує певних умов і дій з боку держави:

- створення ефективних способів регулювання ринків землі та нерухомості, які повинні узгоджува­ти інтереси всіх суб'єктів цих ринків;

- захист прав власності суб'єктів даних ринків, створення стабільної правової бази для регулюван­ня операцій із землею та нерухомістю;

- підтримка розвитку різних форм власності на землю і нерухомість, вдосконалення конкурентних методів придбання прав власності на них через аукціони, конкурси, тендери тощо;

- створення надійної інформаційної системи та удосконален­ня механізмів оподаткування землі та об'єктів нерухомості;

- вдосконалення реалізації прав власності на землі несільськогосподарського призначення, на міські землі, на землі перспек­тивного інвестування;

- регулювання процесів ринкового ціноутворення на ринках землі та нерухомості, підтримка розвитку інфраструктури цих ринків.

4.

Під впливом активних трансформацій в галузі зайнятості, освіти, технологій, оплати праці, відбулися певні зміни в сукупній робочій силі, у зайнято­сті, у попиті на робочу силу і в її пропонуванні:

1) розвиток ринку праці стимулює пропозицію працівниками своєї здат­ності до праці, розширюються межі працездатності (працювати прагнуть не лише працездатні особи);

2) породжується певний попит з боку працівників на робочі місця в певних галузях, регіонах на бажаних для них умовах;

3) кардинально змінюється попит на робочу силу на ринках праці у зв'язку із:

- появою та роз­питком нових виробництв і галузей,

- появою пріоритетів у розвитку економіки, структурної перебудови, яка охопила галузі й регіональні сфери;

- розвитком малого і середнього бізнесу, сфе­ри послуг;

- процесом інтеграції постсоці­алістичних країн у світове господарство, розширенням світогосподарських зв'язків тощо;

4) зайнятість у ринковій економіці відрізня­ється від зайнятості в командно-адміністративній економіці, тому що формується під впливом попиту і про­понування робочої сили на ринку праці, а не під натиском держав­них директив.

Виділяють певні характерні риси зайнятості в результаті проведених у постсоціалістичних країнах соціально-економічних ринкових реформ:

1) скорочення попиту на робо­чу силу – відбувся закономірний перехід від повної зайнятості у плановій економіці до ефективної неповної зайнятості в ринковій (змішаній) економіці;

2) скорочення попиту на робочу силу по-різному вплинуло на зайнятість у країнах Європи (відбулося зниження зайнятості) і у країнах СНД (зайнятість знижувалась дуже повільно);

3) в європейських країнах скоро­чення зайнятості сприяло підвищенню продуктивності праці, по­жвавленню економіки; в СНД повільне зниження зайнятості породило певні проблеми;

4) значне скорочення зайнятості закономірно при­звело до зростання безробіття, внаслідок чого в постсоціалістичних країнах поруч зі стандартним ринком праці (повна зай­нятість, зареєстрована діяльність, оплата праці згідно з держав­ними законами, нормами і нормативами) існує та активно розви­вається нестандартний (гнучкий) ринок праці (неповна зайнятість, самозайнятість та безоплатна робота членів родини, незареєстрована або тіньова зайнятість, вторинна або додаткова зайнятість, робота за тимчасовими контрактами, випадкова робота без контрактів, нестандартні робочі місця).