Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Трансф.економ..doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
1.22 Mб
Скачать

Основні терміни

Первісне нагромадження капіталу. Ринок капіталів. Фондовий ринок. Приватно-державні влас­ники. Фіктивний капітал. Нерухомість. Ринок нерухомості. Ринок землі. Наймання праці. Ринок праці. Складові ринку праці. Стандартний ринок праці. Нестандартний (гнучкий) ринок праці.

Контрольні питання

1. В чому проявляється сутність первісного нагромадження капіталу?

2. Розкрийте характерні риси вітчизняного фондового ринку у процесі трансформації України до ринкових відносин

3. Розкрийте особливості формування та розвитку ринків землі і не­рухомості в постсоціалістичних країнах

4. Які зміни відбулися на ринку праці під впливом активних соціально-економічних трансформацій?

Тема 13. Принципи формування підприємницького середовища у перехідній економіці України

Мета: дослідити особливості функціонування та розвитку підприємницького сектору в умовах трансформації економіки України

План

1. Підприємництво в системі економічних відносин суспіль­ства

2. Трансформація системи відносин власності та суб'єкти гос­подарювання

3. Шляхи піднесення ефективності підприємницької діяльності

4.Удосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності

Література: [11, 12, С. 323-364]

1.

Основними рушійними силами розвитку підприємництва є по­греби, інтереси, прагнення до створення матеріальних і духовних благ, ділова творчість людини, суперечності й конкуренція, сти­мули.

Згідно із законодавством України підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах до підприємницької діяль­ності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблювальної продукції, встанов­лення цін;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів;

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво характерне кожній економічній системі, але в колишньому СРСР воно було знищено. Лише на початку 1990-х років підприємництво стає офіційно дозволеним видом діяльності. Це пов'язано з переходом України до ринкової економіки, поглибленням соціально-еконо­мічних реформ у житті суспільства. Роль підприємництва дедалі зростає і за цих умов воно набуває таких важливих функцій:

- прискорює шлях до ринкових перетворень, впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва і збуту, прискорює темпи економічного розвитку в економіці;

- забезпечує господарську незалежність суб'єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє раціональному використанню усіх ресурсів;

- стимулює ділову активність, забезпечує ефективні стимули до високопродуктивної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидкому обновленню технологічної бази і номенклатури продукції ч урахуванням споживчого попиту;

- створює нові робочі місця, сприяє формуванню нового тину суспільного способу життя та підприємницької культури.

2.

Захоплення власності здійснювалося в інтересах головних представників партійної, директорської, регіональної й профспілкової еліт. Держава не одержувала нічого: бюджет­ні інтереси в ході спонтанної приватизації абсолютно не врахо­вувалися, тим більше не враховувалися інтереси трудящих.

Все це засвідчує, що приватизація починалась в Україні без підготовки відповідної законодавчої бази. Лише у червні 1992 р. парламент затвер­див першу державну програму приватизації і почався легітимний процес перетворення відно­син власності в Україні. Але проведена сертифікатна приватиза­ція не досягла своєї мети – не створила ефективного власника, оскільки українським підприємствам на початку 90-х років потрібний був не перерозподіл власності на користь трудових колективів, а докорінна модернізація виробництва на основі сучасної технології, для чого потрібні інвестиції.

У процесі приватизації залишається дискусійною проблема державної власності. Чи може вона бути економічно ефективною, які її межі?

Межа державної власності скорочується, її частка в обсязі промислової продукції зменшилась, у зв'язку з чим виникає пи­тання про співвідношення між приватним і дер­жавним секторами. Більшість учених-економістів вважають, що пропорції між цими секторами поступово змінюватимуться на користь першого, але для цього необхідний тривалий період.

Зараз найважливішим завданням економічної політики України є недопущення руйнації державного сектору «до основи», інакше не виключена наступна часткова націоналізація. Адже держава, яка вже втратила значну частину свого промислового виробництва, не може далі розбазарювати і безконтрольно зменшувати виробничий потенціал. Проте скорочен­ня державного сектору триває.

Підприємництво як форма господарської діяльності найпов­ніше розкривається через характеристику його суб'єктів. Суб'єк­тами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України та інших держав, не обмежені законом у пра­воздатності або дієздатності, а також юридичні особи всіх форм власності: приватної, колективної та державної. Тобто це правоздатні й дієздатні громадяни України та іноземці, колективи громадян, сім'ї, об'єднання гро­мадян, приватні, колективні, державні, спільні й будь-які види, типи та категорії підприємств, створення яких не суперечить за­конодавчим актам України.

Заборонено займа­тися підприємництвом військовослужбовцям, служ­бовим особам органів прокуратури, суду, державного арбітражу, державного нотаріату, органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств, посадовим особам адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій, також особам, яким заборонив суд.

3.