9.2 Соціальна ефективність державного управління

Суспільству, самій державі необхідні повні й достовірні знання того, яку користь дають витрати на управління, у чому полягають об'єктивізація управління, глибина і дієвість його впливу на керовані процеси.

Ефективність управління – це результат, зістав­лений із витратами на його досягнення (вони включають не лише прямі витрати на систему управління, а й витрати на ре­алізацію управлінських рішень).

У державному управлінні під час оцінювання його результа­тивності та ефективності повинні, як мінімум, порівнюватись:

• цілі, які практично реалізуються в ньому, з цілями, які об'єктивно детерміновані суспільними запитами;

• цілі, які реалізовані в управлінських процесах, з резуль­татами, одержаними внаслідок об'єктивізації державного управління (рішень і дій його управлінських компонентів);

• об'єктивні результати управління із суспільними потре­бами та інтересами;

• суспільні витрати, які пішли на державне управління, з об'єктивними результатами, одержаними внаслідок управління;

• можливості, закладені в управлінському потенціалі, зі ступенем їх реального використання.

Критерії ефективності становлять собою ознаки, сторони, прояви управління, аналізуючи які можна визначати рівень і якість управління, його відповідність потребам та інтересам су­спільства.

З огляду на соціальну спрямованість цілей державного управління визначальною для його оцінки є соціальна ефек­тивність.

Соціальна ефективність державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.

Беручи до уваги зазначене, розрізняють три основних понят­тя ефективності державного управління:

• загальну соціальну ефективність державного управління;

• ефективність організації і функціонування суб'єктів дер­жавного управління;

• ефективність діяльності управлінських органів і посадо­вих осіб.

Критерії загальної соціальної ефективності державного управління — це ті, які дають можливість бачити і, бажано, вимірювати досягнутий через державне управління рівень за­доволення назрілих потреб, інтересів і цілей суспільства, ок­ремої соціальної групи, конкретної особи.

До критеріїв загальної соціальної ефективності державно­го управління можна віднести:

1. рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметрами за її відповідними видами;

2. темпи і масштаби приросту національного багатства;

3. рівень життя населення порівняно зі стандартами розви­нутих країн;

4. впорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспіль­них відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним ре­зультатом.

Зусиллями держави повинні забезпечуватися: економічна безпека, внутрішньополітична безпека, соціальна безпека громадян.

Для оцінки ефективності державного управління в країнах світу Світовим банком використовуються такі критерії:

• врахування думки населення (свобода слова, свобода об'єднань, наявність вільних ЗМІ) і підзвітність державних органів;

• політична стабільність і відсутність насилля;

• ефективність роботи уряду;

• якість законодавства;

• верховенство закону;

• боротьба з корупцією.

Ефек­тивність організації і функціонування суб'єктів державного управління. Для її оцінки служить група критеріїв спеціальної соціальної ефективності державного управління, які розкри­вають і характеризують якість (рівень) всієї сукупності органів державної влади і місцевого самоврядування в єдності їх цілеполягання, організації і функціонування — "цілі — час — стиль — склад­ність — затрати":

1. цілеорієнтованість організації і функціо­нування державно-управлінської системи, її підсис­тем та інших організаційних структур - визначається через ступінь відповідності їх управлінських впливів цілям, які об'єктивно випливають з їх місця і ролі в суспільстві;

2. витрати часу на вирішення управлінських питань і здійснен­ня управлінських операцій - досягнення визначених цілей з урахуванням найменших затрат часу, а також матеріальних, людських, фінансових ре­сурсів суттєво залежить від швидкості й адекватності реакції суб'єкта управління на об'єкт управління;

3. стиль функціонування державно-управлінської системи, її підсистем та інших органі­заційних структур - йдеться про реальну практику управлінської поведінки конкретних посадових осіб, прийоми, методи, способи функціонування органів влади, їх посадових осіб;

4. складність організації суб'єкта державного управління, його підсистем і ланок - безпосеред­ньо впливає на внутрішню життєдіяльність організаційної структури (реалізацію внутрішніх функцій) і формування управлінських дій (здійс­нення зовнішніх функцій);

5. загальні (сукупні — економічні, соціальні, технічні, кадрові та ін.) витрати на утримання і забезпечення функ­ціонування державно-управлінської системи, її підсистем та інших організаційних структур.

Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. В оцінці ефективності державного управління важлива роль належить критеріям конкретної соціальної ефективності діяльності кожного управлінського органу (органу державної влади чи органу місцевого самоврядування) і посадової особи, кожного одиничного управлінського рішення, дії, впливу:

1. ступінь відповідності напрямів, змісту і результатів управлін­ської діяльності органів і посадових осіб тим її параметрам, які відображені у правовому статусі органу й окремої посади;

2. законність рішень і дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб;

3. реальність управлінських впливів;

4. зміст управлінських актів (рішень, вчинків, дій і т. д.) з погляду відображення в них запитів і по­треб людей, спрямованості на їх добробут і розвиток;

5. характер і обсяг взаємозв'язків від­повідних органів державної влади чи органів місцевого само­врядування та їх посадових осіб з громадянами, їх об'єднан­нями і колективами;

6. міра забезпечення в рішеннях і діях ор­гану і його посадових осіб престижу держави як похідної імі­джу влади;

7. правдивість і доцільність управлінської інформації, яка видається органами та їх посадовими особами;

8. морально-ідеологічний вплив управлінської діяльності на "зовнішнє" середовище, на людей, з якими управлінські органи і посадові особи стикаються, взаємодіють, спільно вирішують різні про­блеми;

9. сумісність державних органів з управлінською системою - державні органи, виступа­ючи елементами системи, повинні володіти властивостями взаємопристосування, взаємоадаптивності;

10. якість надання адміністратив­них послуг.

У свою чергу критеріями оцінки якості надання адміністративної послуги є показники, які визначають рівень задоволення потреб та інтересів одержувача, професійність діяльності адміністративних органів:

• результативність, яка передбачає спрямованість діяль­ності адміністративного органу на позитивне вирішення спра­ви - законна, обґрунтована та своєчасна відмова у наданні по­слуги не є підставою для негативної оцінки якості надання послуги;

• своєчасність - передбачає дотримання встановленого законом терміну надання адміністративної послуги з орієнтацією на якнай­швидше вирішення справи;

• доступність - передбачає фактичну можливість особи звернутися за отриманням адміністративної послуги. Доступ­ність включає: наявність достатньої та коректної ін­формації про адміністративний орган; різноманітність джерел такої інформації, у тому числі ефективність спілкування теле­фоном; територіальну наближеність адміністративного органу до одержувача; наявність громадського транспорту, вказівних знаків, під'їзних шляхів та місць паркування для приватного транспорту; можливість вільного доступу одержувача до приміщення адміністративного органу; наяв­ність та доступність бланків та ін­ших формулярів, можливість отримання таких бланків з офіційної веб-сторінки адміністративного органу тощо;

• зручність - передбачає врахування інтересів та потреб одержувача у процесі надання адміністративної послуги. Зруч­ність включає: можливість вибору способу звернення за ад­міністративною послугою, у тому числі забезпечення можли­вості звернення поштою, електронною поштою тощо; впрова­дження принципу "єдиного вікна", коли одержувач звертається до адміністративного органу, який самостійно організовує по­дальше надання адміністративної послуги без участі одержу­вача; мінімізацію кількості інстанцій; використання анкет та інших стандартизовано-допоміжних форм; зручність для одержувача ре­жиму роботи адміністративного органу, його дотримання; від­сутність черг та організованість особистого прийому громадян, використання механізмів попереднього запису, прозорої (нуме­рованої) черги тощо; зручний порядок оплати адміністративної послуги; визначена у фіксованому роз­мірі та відома наперед плата, яка, за можливістю, має прийма­тися безпосередньо у приміщенні адміністративного органу;

• відкритість - це наявність та доступність інформації, необхідної для отримання адміністративної послу­ги про: процедуру надання послуги; перелік документів, які потрібно подати, зі зразками їх заповнення; розмір та порядок оплати адміністра­тивної послуги; посадових осіб, відповідальних за надання ад­міністративної послуги. Відкритість включає: наявність та якість довідкових ресурсів (інформаційних щитів, офіційної веб-сторінки адміністративного органу тощо); можливість отри­мання інформації телефоном та в електронній формі; мож­ливість отримання консультативної допомоги;

• повага до одержувача - передбачає ввічли­ве ставлення до особи, її честі та гідності. Критерій поваги до особи також включає: готовність працівників ад­міністративного органу допомогти одержувачу в оформленні звернення тощо; дотримання принципу рівності громадян; на­явність побутових зручностей в адміністративному органі (місць для сидіння тощо);

• професійність - передбачає наявність належного рів­ня кваліфікації працівників адміністративного органу.

Основними ознаками ефективності державного управління у сфері надання послуг є: орієнтація на споживача; провідна роль керівників; зацікавленість службовців у досягненні ре­зультату; процесний підхід; системний підхід; прийняття обґрунтованих рішень.