5. Воєнні дії у Західній Україні в 1915 – 1916 рр., становище населення.

Російське командування було впевнене, що в результаті Галицької битви Західна Україна назавжди стала частиною імперії. На початку квітня 1915 р. до Львова навіть приїхав Микола II — російський імператор, який потім відвідав і Перемишль.

Однак час для візиту царя був вибраний надзвичайно не­вдало. На фронті назрівав перелом на користь німецько-авст­рійських військ. Російська армія була знекровлена. За час наступу вона зазнала величезних втрат, а її резерви були вичерпані. В грудні 1914 р. російські артилеристи одержали наказ витрачати на день лише по одному снаряду. Російське коман­дування виявилося не готовим до тривалої війни.

19 квітня 1915 р. німецько-австрійські війська в Галичині почали контрнаступ. Застосувавши на вузькій дільниці фронту масований артилерійський вогонь, вони прорвали фронт і змусили російську армію відступати. Солдати гинули тисячами, не маючи зброї і боєприпасів. Контрнаступ німецько-австрійських було зу­пинено лише восени 1915 р. на лінії Кам'янець-Подільський - Тернопіль-Кременець-Дубно.

Відступ російської армії приніс для населення України, передусім Східної Галичини і Північної Буковини, нову катастрофу. Усіх, кого вважали «неблагонадійними», виселяли з прифронтової смуги. Ті ж, хто перейшов у православ'я, виїжджали добровільно, цілком справедливо побоюючись розправ німецько-австрійських військ. І тих, і інших російська влада спрямовувала у тилові області імперії, дуже часто – до Сибіру.

Водночас російські війська відступали з Холмщини, Волині, Поділля, які до початку світової війни перебували у складі Ро­сійської імперії, вдаючись до тактики «спаленої землі». Вони палили села, руйнували мости, залізниці. Сотні тисяч людей змушені були покидати рідні домівки, на багато років перетво­рюючись на біженців. Дорогою за Урал їх косив тиф. Медично­го персоналу й ліків не вистачало, бо все це було кинуто на фронт. Евакуйованих і біженців у самому лише Київському ко­мітеті допомоги, який опікувався біженцями, було зареєстро­вано 3,3 млн чол.

З осені 1915 р. розпочалася евакуація підприємств і навча­льних закладів Правобережної України. Так, Київський універ­ситет перевозили до Саратова, а Київський політехнічний інститут - до Воронежа. Вивозили державні установи, заводи, школи, музеї, бібліотеки. Планувалося навіть вивезти Києво-Печерську лавру з її святинями.

Втім, такі надзвичайні заходи виявилися передчасними. Навесні 1916 р. розпочалася знаменита наступальна операція російських фронту, яка увійшла в історію під назвою «Брусиловський прорив». Російська армія під команду­ванням генерала А. Брусилова прорвала фронт і знову захопи­ла Чернівці, Коломию, Броди й Луцьк. Загальна площа окупованої у ході операції території становила 2,5 тис. кв. км. Загроза вторгнення нависла над Угорщиною. Але розвинути Цей успіх російській армії не вдалося. Німецьке командування перекинуло частину своїх військ із Західного фронту і зупини­ло російський наступ. Фронт стабілізувався і в такому стані перебував до літа 1917 р.