ТВОРЧА

Лабораторія

--

Мій ідеал людини

Уже пройшли роки й століття,

Але у світі й досі стільки розмаїття,

Яскравих барв, смаків чудових –

Усе це є в земних умовах.

Птахів, комах, тварин і риб,

Гаїв зелених й океанів глиб.

Людина, що живе у світі,

Усе це може охопити.

Ні, не руками, не ногами,

Лише знаннями і думками.

Нема однакових тварин,

Комах, людей і височин.

Усе прекрасне і чудове,

Чарівне, неповторне, кольорове.

Багатство моє - українська мова.

Люблю багатих я людей,

Хто розуміє все багатство слова –

Для тих відкрито тисячі дверей.

Культура - це краса народу.

Краса врятує світ,

Врятованим - винагорода:

Прожити у багатстві більше літ.

Багаті і красиві –

Оце мій ідеал,

Бо мають вони силу

Чарівну, як корал.

Мій рідний край

Мій рідний край - для мене

Рай!

Пташка, що на узліссі,

Веселий шум,

Зелений гай,

Ромашка, м'ята і меліса.

Ліси, парки, річки, поля

Усе це є моя земля.

Узимку, влітку й навесні

Біжать невпинно дні ясні.

І загадкова пісня солов'їна,

Що так співучо й гарно лине.

На водосховищі горбаті хвилі,

Стрімчасті скелі, верховини й низовини.

Дощем вмивається земля,

А місто квітне невблаганно:

фонтан, садок для немовлят,

збудовані старанно.

Мінялося все місто

І взимку, й навесні,

Але закарбувалось

У пам'яті моїй.

Куди б не їздила я -

Мене підтримує сім'я.

Куди б я не ходила -

завжди в мене знайдеться сила,

якою місто окриля,

бо тут мені дали життя.

Нікополь - наш рідний

і великий дім,

там любові й щастя

вистачить усім

Тепла розмова

Завертіла, закрутила

Хуртовина білокрила,

Білим пилом все накрила,

навіть шуба не зігріла

дівчину, яка чекала

рідну матір, чатувала. В

же година пролетіла,

а метіль усе крутила.

Раптом голос долинає:

• Добридень, чи я вас знаю?

• Ні.

• Дозвольте,запитаю.

• Дозволяю.

• Як вас звати?

Як мені вас величати?

• Мене - Мая.

• Мене-Рая.

• Перепрошую, відколи

тут сидиш ти біля школи?

• Та я матір зустрічаю,

а відколи - я не знаю.

• Даруй,то,може,вип'єм чаю,

бо печива солодкого бажаю.

• За щедрість дякую я вам,

свою увагу вам віддам.

- Нема за що, - відповідає І свою торбу відкриває...

Так познайомились дівчата, Мая і Рая.

За чашечкою чаю

вони так подружились,

розмовою зігрілись.

Приватна власність

Рудий хитрющий милий кіт

Сидів у холодку біля воріт,

смарагдово-зеленими очима

вистежував когось - була причина.

Через короткий невідомий час

три миші тягнуть величезний ананас,

а кіт - анічичирк,

а лиш очима - зирк.

За дивом цим простежував собака,

Що найгавкучіший в селі,

Найперший забіяка.

Схотілося йому узнати,

чому Рудьку отих мишей

та й не спіймати.

Лінивий кіт - біда для хазяїв.

- Працюй давай, чого присів?!- протявкав песик гордовито

і запетляв хвостом сердито.

На те питання кіт відповіда:

- Мишей піймати - не біда, ця територія моя,

оренду сплачують мені щодня.

22.04.2008 р.

Нашим вірним...

0 пес! Чи здатен ти любить?

Чи не в твоїй покірності жага до хліба,

а в лагідних очах голодна хіть?

А незрадливий, бо прикутий,

І не втечеш від гніву в нікуди, Ще й досі нами не забутий,

Бо чути, як гарчиш туди й сюди.

І морда не крива од злості,

Бо вільна голова від заздрісних думок.

Усе життя гризеш ти кості

І слухаєш плітки сорок