Методичні вказівки до складання тез доповіді

Тези – це одна з форм самопрезентації, тобто актуальної ситуації для сучасного ділового спілкування. Завдяки правильно складеним тезам у доповідача є можливість завоювати собі репутацію фахівця, здатного віднаходити науково-обґрунтовані шляхи вирішення професійних проблем. Важливо, що завдяки тезам доповідач демонструє вміння коротко, логічно, переконливо, чітко та зрозуміло для адресата викласти результати своєї роботи.

Тези – це коротко сформульовані основні положення наукової роботи (доповіді, статті тощо), що стверджують необхідність, закономірність виявлених наукових фактів.

Основним призначенням тез є отримання певних результатів, а саме:

• ознайомлення учасників зустрічі, конференції зі змістом виступу, щоб вони змогли: а) виокремити для себе найцікавіші доповіді, теми, проблеми; б) встановити зв'язок свого виступу з виступами інших; в) спрогнозувати зустрічі з колегами тощо.

• надати можливість учасникам, які через різні причини не змогли виступити, подати інформацію про свої дослідження в стислій формі;

• зробити проблеми, що обговорюються, здобутком фахівців, які зацікавлені в отриманні відповідної інформації, полегшити їм пошук.

Існують особливості змісту тез - вони являють собою предметно-логічне ціле, об’єднане спільною ідеєю. Ця ідея повинна бути відображена у заголовку, призначення якого – зорієнтувати читача щодо змісту наукового тексту. На відміну від плану, який навіть у розгорнутій формі лише називає питання розгляду, тези повинні розкривати шляхи та способи вирішення цих питань. Намагання автора тез до стислості обумовлює відсутність прикладів, цитат.

Спільною нормою для тез є висока концентрація предметно-логічного змісту, що реалізується в оптимальному поєднанні складності думки з її ясністю, логічністю і доступністю. Часто тези пов’язані між собою причинно-наслідковими зв’язки. Вони можуть бути комбіновані з індуктивним або інколи з дедуктивним підпорядкуванням.

Дотримання логіки викладення положень тез здійснюється завдяки:

- виділенню абзаців;

- мовним засобам, що вказують на логічні зв’язки (по-перше,…; по-друге, …; зовнішні фактори; внутрішні фактори; основні етапи тощо);

- графічним засобам, нумерації основних положень.

Змістовно-композиційна структура тез має носити певний, чітко нормований порядок частин:

1) преамбула (1-2 тези),

2) основний зміст (3-6, за надзвичайного масштабу теми – до 10 тез),

3) заключна теза / тези (1-2 тези).

Преамбула, за звичаєм, містить формулювання проблеми дослідження, обґрунтування актуальності теми з точки зору сучасного стану науки (теорії та практики) і характеризується граничною стислістю.

Викладення основної частини містить декілька тез. В них необхідно: сформулювати мету дослідження, охарактеризувати об’єкт, предмет, матеріал дослідження; описати методику і процес дослідження; визначити критерії оцінки й технологію обробки результатів.

Заключні тези містять результати і висновки про практичну значущість або наукову новизну результатів, можливі перспективи дослідження.

Нажаль, існують типові помилки, яких припускаються студенти.

- Невдалі назви, в яких проблема чітко не обмежена. Наприклад, «Визначення міри подібності двох XML-документів» - це більше схоже на частину мети дослідження. Або «Аналіз закономірностей організаційних змін» - аналіз є одним з методів дослідження, тому виключено таке формулювання. Можливі варіанти: «Методи / способи/ модель визначення міри …», «Визначення міри …як комп’ютерна проблема» тощо.

- Неповний перелік ключових слів або випадкове попадання слова у ключові. Потрібно пам’ятати, що до ключових відносяться такі, що називають об’єкт і предмет дослідження (чому воно присвячено), що його характеризують (властивості об’єкту, які виявлено в процесі дослідження).

- Підміна тез, що відображають організацію і процес дослідження, рефератом, тобто коротким викладенням вивченої літератури.

- Існує порушення логіки викладення, наприклад, на початку мова йде про результати дослідження, а наприкінці – про актуальність і цілі.

- Невиправдане перебільшення преамбули. Щоб запобігти цього, варто вибрати варіант виправлення: а) спершу написати основні тези, а потім формулювати преамбулу; б) написати перший варіант тез, а потім скоротити їх, особливо преамбулу.

- Неконкретність заключної тези, відсутність чітких висновків.

- Невідповідність розміру і змісту тез, так порушуються необхідні логічні акценти. Дроблення думок – виокремлення ледь не кожного речення в окремий абзац. Необхідно дві тези поєднати в одну або одну поділити на дві, якщо пропуск думки, щоб встановити логічну послідовність для збереження єдності та повноти.

- Недостатньо розгорнуті за змістом тези, що створюють враження поверхового розгляду проблеми.

- Порушення культури мовлення. Зокрема, не правильне використання слів і термінів, наприклад, потрібно розвинуті люди та розвинені країни. Існування різноманітних повторень, зокрема, тавтології, наприклад, «в процесі роботи було розроблено метод розробки», плутанина - компонента і компонент, протягом і на протязі тощо.

Запобігання подібних помилок призведе до значного покращення якості підготовлених тез і дозволить отримати схвальну оцінку самостійної роботи студента.