2. Індивідуальні творчі завдання

Провести дослідження теоретико-методологічних підходів до визначення наведених нижче варіантів формулювань або понять (термінів) та надати власне їх тлумачення .

Дослідження здійснюються на підстави аналізу тлумачень формулювань у довідниках, словниках, енциклопедіях , навчальних посібників, наукових публікаціях – монографіях, наукових статтях. Результати теоретичних досліджень оформити у вигляді Есе-формулювання або тезаурус поняття (терміну). В тексті есе обов’язкове посилання на джерела інформації, наприкінці вказується перелік джерел.

Запропонований перелік понять (формулювань)

1. Організація державного механізму

2. Організація державного апарату

3. Державне управління

4. Політичне управління

5. Соціальне управління

6. Повноваження державного органу.

7. Власно-розпорядча діяльність органів держаної влади

8. Принцип підзаконності державного управління

9. Принцип масштабності державного управління

10. Принцип універсальності державного управління

11. Державно-управлінські відносини

12. Реординаційні управлінські відносини державного управління

13. Державний менеджмент

14. Адміністративний контролінг державного управління

15. Публічної влада

16. Виконавча влада

17. Законодавча влада

18. Місія державного органу

19. Адміністративний менеджмент органу державної влади

20. Парламентський контроль в сфері державного управління

21. Громадський контроль в сфері державного управління

22. Державна політика

23. Фінансовий контроль в сфері державного управління

24. Стандартизація державних послуг

25. Інститут державних секретарів

26. Регуляторна політика державних органів

27. Соціальні стандарти

28. Категорія державна служба

29. Категорія державний службовець

30. Державні послуги

31. Адміністративні послуги

32. Місцеве самоврядування

33. Система місцевого самоврядування

34. Система публічної влади

35. Система виконавчої влади

36. Повноваження органів місцевого самоврядування

Наприклад:

Есе - формулювання

Визначення термінологічного тлумачення « Соціально-економічний розвиток»

Метою дослідження є розгляд основних теоретико-методологічних підходів до визначення «соціально-економічного розвитку» і надання власного тлумачення цього процесу.

Важливим аспектом вивчення закономірностей і чинників, що визначають соціально-економічний розвиток, є розуміння сутності самого процесу розвитку. У науковій термінології досить часто вживається термін «розвиток». Він зустрічається як самостійно, так і у словосполученнях: економічний розвиток, соціально-економічний розвиток, сталий розвиток, регіональний розвиток тощо.

У Новітньому філософському словнику термін «розвиток» визначається, як «характеристика якісних змін об’єктів, поява нових форм буття, інноваційний та нововведений та сполучена з перетворенням їх внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Виражає насамперед процеси змін, розвиток передбачає збереження (системної) якості об’єктів, що розвиваються. Концепції розвитку тісно пов’язані з поняттям процесуальності та історичної миттєвості систем та явищ. В соціології первісне усвідомлення процесуальності було пов’язано з введеним Кантом співвідношенням соціальної статики та соціальної динаміки, а усвідомлення історичності – розробкою Марксом гегелівського принципу єдності логічного та історичного. Натомість на початку ці дві настанови практично ніяк концептуально не співвідносилися між собою, а напроти, частіше проти поставлялися одна одній….

Одна з перших спроб завдання формальних критеріїв «розвитку» , яка знайшла у подальшому широку підтримку та відродила цілу низку переінтерпретацій, пов’язана з ідеєю Спенсера про «розвиток», як ускладнення елементного складу та диференціації структур та функцій, організації взаємодії та відносин між людьми. В цьому ж таки розумінні можна трактувати ідею Поппера про відкриті та закриті типи суспільств, що передбачає розвиток критерію «розвиток» у закритих та відкритих соціокультурних системах та задає загальну лінію змін – від структур закритого типу до відкритих. Це дозволяє обґрунтовувати формальні вимоги, яким повинна задовольняти система відкритого типу та класти їх в основу конкретних аналізів та програмних проектів розвитку. Культурологія кінця 20 сторіччя активно розробляє додаткову до формального типу завдання поняття «розвиток» ідею поліфонічності та багатомірності «розвитку», а також його різнотиповості в традиційних та нетрадиційних суспільствах. Особливі області в сучасних аналізах «розвитку» - концепції модернізації та соціокультурних трансформацій». (1.)

Таким чином у філософському словнику поняття «розвиток» трактується як характеристика якісних змін об’єктів, поява нових форм буття, інновацій та нововведень і поєднання з перетворенням їхніх внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

У Словнику з економіки та фінансам «економічний розвиток» тлумачиться, як структурна перебудова економіки у відповідності з потребами технологічного та соціального прогресу. Основними показниками економічного розвитку країни вважається збільшення показників ВВП (валовий внутрішній продукт) або ВНП (внутрішній національний продукт) на душу населення, що свідчить:

- про зростання ефективності використання виробничих ресурсів країни; та

- про зростання середнього добробуту її громадян.(2)

У Словнику суспільних наук «соціальний розвиток» тлумачиться , як сукупність економічних, соціальних, політичних, духовних процесів, що розгортаються у суспільстві. В теорії марксизму розглядається дві основні форми соціального розвитку: соціальна еволюція та соціальна революція.(3)

На рубежі ХІХ століття Й.Шумпетер запропонував альтернативну теорію економічного розвитку, вихідним пунктом якої був «господарський кругообіг» (який становить, по суті, рівноважний стан) закритої економіки. Він трактував розвиток як дискретний рух від одного кругообігу до іншого, стихійно продовженого самою економікою. Тут акценти ставляться на дискретності розвитку і породженні його внутрішніми силами системи. Й. Шумпетер припускав, що значний час національна економіка перебуває у стані рівноваги, а потім раптово, стрибком, переходить в інший стан рівноваги. Причини такого розвитку процесу пов’язані з динамікою нагромадження капіталу, інноваціями і вирішенням суперечності інноваційного характеру. (4)

Найбільш поширеним трактуванням соціально-економічного розвитку стало розуміння його як процесу структурних змін, обумовленого зростанням доходу на душу населення.

У даному разі було випущено ряд істотних положень:

- по-перше, зростання доходів населення є лише одним з багатьох факторів соціально-економічного розвитку;

- по-друге, у процесі розвитку змінюється не лише структура системи (склад і зв’язки), а й відносини між компонентами системи, а також механізм її функціонування;

По-третє, зміна структури економіки є одним з результатів соціально-економічного розвитку, отже, друге не може бути визначене через перше.

Далі процес соціально-економічного розвитку вже розглядався з погляду розвитку економіки як відкритої системи. Найбільш відомі в цьому напрямі роботи таких вчених, як Д.Белл, К. Кларк, Ж. Фурастьє, У. Ростоу, Ф.Хайєк, М.Д, Кондратьев та ін..

У роботах Д.Белла, К.Кларка, Ж.Фурастьє, У. Ростоу питання теорії економічного розвитку розглядається з погляду вивчення показників розвитку, в якості яких найчастіше називалися показники підвищення органічної побудови капіталу, зростання частки обробної промисловості, прискорення темпу зростання технічного сектору. (5)

Згідно за «принципом безперервності Візера», кожен наступний момент змін узгоджений з попереднім станом системи. Темпи, напрям і тип розвитку, в тому числи структура і механізми функціонування, досягнутого рівня розвитку, характеру середовища і типу зв’язків, потенціалу, цілком залежать від її попереднього стану.

Принцип «спонтанного порядку» в економіці, запропонований Ф.Хайєком, описує стан відкритої економіки, яка ґрунтується на кооперативній діяльності господарюючих суб’єктів.

Слід відмітити, що термін «соціально-економічний розвиток» треба розглядати як процес, що протікає у суспільстві, яке розглядається як цілісна система соціальних інститутів, що виконують функції регулювання економічних, політичних, правових, моральних та інших відносин.

«Соціальна система, це цілісне створення, основними елементами якого є люди, а також їх сталі зв’язки, взаємодії та відношення. Соціальні системи складаються на підставі сумісної діяльності людей.» (3)

Соціальні системи мають соціальну структуру, яка є « внутрішнім устроєм суспільства або соціальної групи; упорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих соціальних груп, соціальних інститутів та відносин між ними». (3)

Соціальні ж інститути є сукупність норм, приписів та вимог, пов’язаних з певною організаційною структурою, через які суспільство контролює та регулює діяльність людей в найважливіших сферах суспільного життя.

У даному випадку в якості соціального інститут слід вважати державу та її інститути, що здійснюють державне управління.

В економічній науці процес соціально-економічного розвитку розглядається не тільки з позицій виявлення і зміни економічних параметрів системи, а й відповідно до державного управління даним процесом.

Державне управління соціально-економічним розвитком має відповідати таким вимогам:

• регулювання має відповідати змінам, що відбуваються;

• мусить здійснюватися вчасно;

• регулююча система має забезпечити зворотні зв’язки;

• держава має спиратися на економічні суб’єкти, що забезпечують перехід на виграшний напрям.

Сутність розвитку пов’язують з якісними змінами, або просто зі змінами, або із змінами, які мають якісно-сутнісний характер. Взагалі, розвиток об’єкта – це перехід системи від одного його якісного стану до іншого. Цей перехід характеризується структурою, механізмом, витоками, формами та направленістю. Розвиток – це не будь-яка зміна, а зміна, що пов’язана з трансформацією внутрішньої структури, що загалом є сукупністю функціонально пов’язаних між собою елементів та залежностей. Кінцевою метою розвитку є поліпшення якості життя людей, розширення їхньої можливості формувати власне майбутнє. Це, зрозуміло, вимагає збільшення доходів на душу населення, але містить і багато інших аспектів, які стосуються створення реальної рівності для отримання освіти і працевлаштування, забезпечення рівних можливостей для чоловіків і жінок, вищий рівень медичного обслуговування та краще харчування. До цього переліку ще можна додати забезпечення чистоти і сталості довкілля, підвищення рівня безсторонності та об’єктивності судочинства і правової системи, розширення громадських і політичних свобод, урізноманітнення та насиченість культурного життя. (5)

Таким чином соціально-економічний розвиток – це багатомірний процес, який має розглядатися з урахуванням такої сукупності соціальних та економічних цілей, як : зростання виробництва та доходів населення; збільшення добробуту, поліпшення стану здоров’я, якості освіти; формування умов, які сприяють зростанню гідності громадян; змін в інституціональній, соціальній та адміністративній структурі суспільства; змін у свідомості громадян; змін у традиціях та звичках.

Перелік літератури

1. Новейший философский словар/ Сост. А.А.Грицанов.- Мн.: Изд-во В.М,Скакун, 1998.-896 с.

2. Словник з економіки та фінансів. Глосарій.ру/ інтернет ресурс – http://slovar.yandex.ru/dect

3. Словник з суспільних наук. Глосарій.ру/ інтернет ресурс - http://slovar.yandex.ru/dect

4. Мочерний С.В, Методологія економічного дослідження. - Львів: Світ, 2001-415 с.

5. А.Кузнєцов, Сутність соціально-економічного розвитку: теоретико-методологічний аспект.- Вісник державного службовця, 2004.- №1

6. Ерохина Е.А. Теория экономического развития: системно-самоорганизационный подход. – Томск: Изд-во Томского университета, 1999.-160 с.