МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

(м. СЄВЄРОДОНЕЦЬК)

Кафедра економіки підприємства

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсового проекту

з дисципліни

“ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”

для студентів за напрямом

підготовки 6.030504 ─ „Економіка підприємства”

Затверджено

на засіданні кафедри

„Економіка підприємства”

протокол № 3 від 14.10.2009 р .

Сєвєродонецьк Ті 2009

Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни „Економіка підприємства” для студентів за напрямом підготовки 6.030504 „Економіка підприємства” / Шевцова Г.З., Касаткіна М.В. Сєвєродонецьк: ТІ, 2009. – 49 с.

Методичні вказівки містять основні вимоги і рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни "Економіка підприємства". Надано пояснення щодо змісту і технічного оформлення проекту, наведено основні формули для розрахунків.

Укладач: Шевцова Г.З., к.е.н., доцент

Касаткіна М.В., асистент

Рецензент: Грицишин В.О., к.е.н., доцент

Відповідальний

за випуск: Пєтєшова Т.А., к.е.н., доцент

Затверджено методичною комісією ТІ СНУ ім. В. Даля за напрямом підготовки 6.030504 „Економіка підприємства”.

Протокол № 1 від 17.10.2009 р.

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ........................................................................ 2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ... 2.1. Структура курсового проекту............................................................ 2.2. Зміст основних розділів...................................................................... 2.3. Правила оформлення курсового проекту.......................................... 3. ЗАХИСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ.......................................................... СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ ДОДАТКИ.......................................................................................................

4 5 5 5 35 38 39 42

1. Загальні положення

Економіку цілком справедливо вважають головною цариною діяльності людей, що забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами і послугами виробничо-технічного та споживчого призначення. Основною ланкою економічної системи країни, де безпосередньо продукуються товари чи надаються послуги населенню та суспільству в цілому, є економіка підприємства.

Економіка підприємства є базовою загальноекономічною дисципліною для майбутніх фахівців-економістів, оскільки охоплює всі ключові розділи прикладної економіки, організації та забезпечення ефективного господарювання на рівні основної структурної ланки суспільного виробництва, дає необхідну сукупність теоретичних і практичних знань з управління ринковою економікою на сучасному етапі її розвитку в Україні. Економіка підприємства спирається не тільки на власні логіку й зміст, а й на вихідні методологічні положення суміжних дисциплін, зокрема економічної теорії, мікроекономіки, макроекономіки, менеджменту, фінансів, статистики, обліку, економіки праці і соціально-трудових відносин.

Метою вивчення дисципліни є оволодіння знаннями щодо функціонування підприємства як економічної системи; ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, процесів калькулювання собівартості продукції. Освоєння матеріалу дозволить оцінювати ефективність використання основних ресурсів та виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому, впровадження організаційних і технічних заходів.

Курсовий проект виконується з метою закріплення комплексу теоретичних знань, розвитку навичок формування, управління та оцінювання ресурсної бази, витрат та доходів підприємства.

В процесі виконання курсового проекту студент поглиблює та розвиває наступні навички та вміння:

• визначати мету, задачі, предмет та об’єкт курсового проекту;

• здійснювати пошук та підбір необхідної літератури;

• давати комплексну оцінку використання виробничих та трудових ресурсів підприємства;

• оцінювати ефективність та робити висновки щодо доцільності впровадження організаційно-технічних заходів;

• прилюдно захищати підготовлений курсовий проект.

Методичні вказівки призначені для надання допомоги студентам в підготовці, оформленні та захисті курсового проекту.

2. Рекомендації щодо виконання курсового проекту

2.1. Структура курсового проекту

Курсовий проект повинен містити постановку відповідної мети та завдань, теоретичні та методичні засади оцінки використання зазначеного в темі виробничого ресурсу підприємства та впровадження заходів щодо підвищення ефективності виробництва продукції, відповідні розрахунки, висновки.

Структура курсового проекту повинна бути наступною:

титульний аркуш;

завдання на курсовий проект;

реферат;

зміст курсового проекту;

вступ;

основна частина;

висновки;

список використаних джерел;

додатки (за необхідністю).

2.2. Зміст основних розділів

Титульний аркуш курсового проекту (додаток А).

Титульний аркуш курсового проекту містить назву вищого навчального закладу, кафедри, де його було виконано, назву дисципліни та тему; шифр та назву напряму підготовки студента; шифр групи; прізвище, ім’я та по батькові студента; посаду, науковий ступінь, прізвище, ім’я та по батькові керівника проекту; місто та рік виконання.

Завдання на курсовий проект.

Теми для виконання курсового проекту призначаються студентам лектором з дисципліни на початку навчального семестру. Завдання на курсовий проект розробляється відповідним керівником, воно містить вказівки щодо змісту, необхідні вихідні дані, дату видачі завдання та строк здачі закінченого курсового проекту.

Реферат (додаток Б).

У рефераті вказують: ключові слова, кількість сторінок, таблиць, рисунків, додатків.

Ключові слова - це поняття (категорії), які відображають зміст тексту. Наприклад: ресурси, склад, структура, собівартість, прибуток, ефективність виробництва. Кількість ключових слів не повинна перевищувати 6-10 понять.

У рефераті в стислій формі викладається зміст закінченого курсового проекту. Він складається з 6-8 речень, що відбивають послідовність, логіку та результати відповідних розрахунків.

Зміст (додаток В).

Зміст відбиває структуру проекту, під якою слід розуміти порядок сполучення та взаємозв’язку окремих його частин. Розділи повинні бути тісно пов’язані з завданням на курсовий проект. Назви розділів і підрозділів повинні бути короткі, лаконічні, відбивати сутність викладеного в них матеріалу. Зміст являє собою пронумерований перелік всіх розділів і підрозділів курсового проекту Такі розділи як «Вступ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» не нумеруються.

Напроти найменування кожної структурної частини проекту вказується номер її початкової сторінки.

Вступ.

Вступ курсового проекту повинен містити обґрунтування актуальності теми, розкривати практичне значення очікуваних результатів. У вступі формулюються основна мета та конкретні завдання, об’єкт та предмет курсового проекту.

Приклад формулювання мети: „Надати комплексну оцінку використання фінансових ресурсів підприємства та комплексу організаційно-технічних заходів, що пропонується”.

Приклад формулювання завдань:

- розглянути сутність, структуру, класифікацію фінансових ресурсів підприємства;

- визначити методи оцінки використання фінансових ресурсів;

- охарактеризувати техніко-економічний стан підприємства, що досліджується;

- оцінити структуру та ефективність використання фінансових ресурсів підприємства;

- розрахувати повну планову собівартість продукції внаслідок реалізації комплексу організаційно-технічних заходів;

- визначити вплив комплексу заходів на використання фінансових ресурсів підприємства;

- дати оцінку доцільності впровадження запропонованого комплексу організаційно-технічних заходів.

Формулювання завдань необхідно робити якомога ретельніше, оскільки опис їх розв’язання складатиме зміст розділів курсового проекту. Це важливо також і тому, що назви таких розділів з’являються саме з формулювання завдань.

Приклад формулювання об’єкту: „Об’єктом курсового проекту є виробничо-господарська діяльність підприємства”.

Приклад формулювання предмету: „Предметом курсового проекту є фінансові ресурси підприємства”.

Достатність та якість інформації, необхідної для розкриття теми, а також зміст курсового проекту узгоджуються з керівником.

Основна частина складається з трьох основних розділів, які, в свою чергу, можуть містити 3-4 підрозділи та за змістом відповідають спрямованості теми, підпорядковуються основній меті та задачам, органічно взаємопов’язані та мають приблизно однаковий обсяг.

Викладення матеріалу основної частини проекту повинно бути послідовним, логічно пов’язаним з розділами та їх частинами, повністю розкривати тему курсового проекту. Теоретична частина повинна відображати усі аспекти необхідні для проведення практичних розрахунків за темою курсового проекту. Практична частина складається з двох розділів: перший являє собою комплексну оцінку використання того чи іншого виробничого ресурсу підприємства згідно з темою та завдання на курсовий проект; другий – визначення впливу комплексу організаційно-технічних заходів щодо підвищення ефективності виробництва продукції на рівень її собівартості, ресурс, що вивчається, та загалом на ефективність діяльності підприємства з висновком про доцільність його реалізації.

Відповідно до завдання рекомендується наступна структура та зміст основної частини курсового проекту.

В 1 розділі повинні бути розглянуті теоретичні основи оцінки використання того чи іншого ресурсу підприємства згідно із завданням.

Отже, якщо курсовий проект виконується за темою „Оцінка використання основних засобів підприємства”, то теоретична частина повинна розкривати такі питання:

- сутність та призначення основних засобів (що таке основні засоби, навіщо вони потрібні підприємству, їх роль у здійсненні виробничої, соціальної та інших видів діяльності підприємства);

- оцінка, класифікація та структура основних засобів (розглянути первісну, відновлену первісну, залишкову, відновлену залишкову, балансову, амортизаційну та ліквідаційну вартості основних засобів, перелічити та розкрити сутність елементів основних засобів згідно із НП(С)БУ №7 „Основні засоби”, навести існуючі класифікації основних засобів, наприклад, за участю у виробничому процесі, за впливом на предмет праці, за віком, видову (технологічну) структуру тощо);

- знос та амортизація основних засобів (розкрити сутність фізичного та морального зносу 1 и 2 форм, поняття амортизації основних засобів, існуючі методи нарахування амортизації: прямолінійний, прискорені методи (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний), виробничий);

- система показників стану та руху основних засобів (навести формули та розглянути економічну сутність коефіцієнтів придатності та зносу, коефіцієнтів оновлення та вибуття);

- система показників ефективності використання основних засобів (навести формули та розглянути економічну сутність фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності та рентабельності основних засобів; описати, відповідно до завдання, факторну модель зміни вартісного обсягу виробництва за рахунок зміни середньорічної вартості основних засобів та ефективності їх використання, що виражається показником фондовіддачі або факторну модель зміни середньорічної вартості основних засобів за рахунок зміни вартісного обсягу виробництва та рівня фондомісткості продукції).

Якщо курсовий проект виконується за темою „Оцінка використання оборотних коштів та матеріальних ресурсів підприємства, то теоретична частина повинна розкривати такі питання:

- сутність, призначення та склад оборотних коштів підприємства (поняття оборотних коштів, для чого вони потрібні підприємству, з яких елементів вони складаються);

- структуризація оборотних коштів підприємства за різними ознаками (розглянути оборотні кошти з точки зору формування й регулювання окремих елементів – оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, нормовані та ненормовані);

- нормування оборотних коштів підприємства (розкрити сутність процесу нормування оборотних коштів, розглянути існуючі методи та підходи до нормування окремих елементів оборотних коштів);

- система показників ефективності використання оборотних коштів (навести формули та розглянути економічну сутність коефіцієнту оборотності, коефіцієнту завантаження, тривалості одного обороту; згідно із завданням розкрити факторну модель зміни вартості виробленої продукції від зміни середньорічного залишку оборотних коштів та коефіцієнту оборотності, факторну модель зміни середнього залишку оборотних коштів за рахунок зміни, по-перше, вартості виробленої (реалізованою) продукції та коефіцієнту завантаження, по-друге, вартості виробленої (реалізованої) продукції та тривалості одного обороту оборотних коштів);

- система показників ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства (навести формули та розглянути економічну сутність матеріаловіддачі, матеріаломісткості, питомої ваги матеріальних витрат у структурі собівартості виробленої продукції, згідно із завданням розкрити факторну модель зміни вартості виробленої продукції від зміни суми матеріальних витрат та ефективності їх використання, тобто рівня матеріаловіддачі, факторну модель зміни суми матеріальних витрат від зміни обсягу виробленої продукції та рівня її матеріаломісткості).

Якщо курсовий проект виконується за темою „Оцінка використання трудових ресурсів підприємства”, то теоретична частина повинна розкривати такі питання:

- сутність, призначення та характерні ознаки трудових ресурсів підприємства (поняття трудових ресурсів, їх роль в процесі здійснення будь-якої діяльності підприємства, сутність персоналу підприємства та його характерні ознаки);

- склад та структура трудових ресурсів підприємства (визначити складові елементи трудових ресурсів підприємства, мету та ознаки їх структуризації, наприклад, за фахом, рівнем освіти, віком тощо);

- показники руху трудових ресурсів підприємства (повинні бути розглянуті та описані абсолютні та відносні показники руху персоналу підприємства, а саме: оборот з прийому, оборот з вибуття, необхідний та надлишковий обороти, чисельність персоналу, що постійно працював протягом періоду, коефіцієнти обороту з прийому та вибуття, коефіцієнт плинності та стабільності персоналу, коефіцієнт заміщення персоналу);

Слід зауважити, що тема „Оцінка використання трудових ресурсів” умовно поділена на три напрямки відповідно до акцентування уваги на фонді робочого часу, фонді оплати праці або показниках ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Який саме напрям слід вивчати, конкретизовано в індивідуальному завданні на курсовий проект. Отже, наведені вище пункти є загальними для будь-якого напрямку з даної теми, а з переліку наступних студент самостійно вибирає ті, що відповідають його завданню:

- складові фонду робочого часу робітників підприємства (з’ясувати поняття фонду робочого часу в цілому та балансу робочого часу робітників, охарактеризувати календарний, табельний (номінальний), максимально можливий, явочний (ефективний) фонди робочого часу, корисний фонд (фактично відпрацьований час), реальний фонд);

- методика оцінки використання фонду робочого часу робітників (розглянути формули розрахунку та розкрити економічну сутність коефіцієнту використання календарного, табельного та максимально можливого фондів робочого часу, інтегрального коефіцієнту використання робочого часу, описати факторну модель зміни фонду робочого часу в цілому та за рахунок зміни середньооблікової чисельності робітників, тривалості робочого періоду та тривалості робочого дня);

- форми та системи оплати праці, склад фонду оплати праці (охарактеризувати відрядну та погодинна форми оплати праці, відповідні формам системи оплати праці (пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, проста погодинна, почасово0преміальна, за посадовими окладами), елементи основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, доплати та надбавки);

- сутність годинного, денного та річного фонду оплати праці робітників підприємства (дати пояснення годинному, денному та річному фондам оплати праці, перелічити їх основні елементи);

- методичні основи оцінки використання фонду оплати праці (навести формули для розрахунку та оцінки динаміки середньогодинної, середньоденної, середньорічної заробітної плати робітників та розкрити їх економічну сутність та взаємозв’язок, розглянути факторну модель зміни фонду оплати праці робітників в цілому та за рахунок зміни середньорічної чисельності робітників, тривалості робочого періоду та робочого дня, середньогодинної заробітної плати, описати методику оцінки ефективності використання коштів на оплату праці шляхом порівняння темпів зростання заробітної плати робітників та їх продуктивності праці);

- сукупність показників ефективності використання трудових ресурсів (розкрити сутність та навести формули розрахунку виробітку та трудомісткості продукції, для оцінки динаміки середньогодинного, середньоденного, середньорічного виробітку, розглянути факторну модель зміни обсягу виробництва продукції в цілому та за рахунок зміни середньорічної чисельності робітників, тривалості робочого періоду та робочого дня, середньогодинного виробітку).

В 2 розділі проводиться комплексна оцінка використання вказаного в темі ресурсу, спираючись на теоретичний матеріал, що розглянутий в 1 розділі.

Перш за все необхідно дослідити загальний стан підприємства, ефективність його діяльності на підставі вихідних даних. Цей етап курсового проекту проводиться за допомоги розрахунку основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності. Основні техніко-економічні показники - це сукупність показників стану, ефективності діяльності та використання ресурсів підприємства. Зазвичай ці показники розглядають в динаміці з метою визначення покращення або, навпаки, погіршення стану та ефективності роботи підприємства.

Загальний стан та ефективність діяльності підприємства в цілому характеризують такі показники:

1. Вартісний обсяг виробництва продукції:

,

(1)

де Q – вартісний обсяг виробництва продукції, тис. грн.;

q – обсяг виробництва продукції в натуральному вираженні або фізичний обсяг виробництва, т (м², м³, од. тощо);

р – ціна одиниці продукції, грн./т (грн./м², грн./м³, грн./од. тощо).

Динаміку показника відображають абсолютне та відносне відхилення:

- абсолютне відхилення

,

(2)

- відносне відхилення

,

(3)

де ∆Q – абсолютне відхилення або приріст обсягу виробництва у звітному періоді порівняно з попереднім, тис. грн.;

Т_пр.Q – відносне відхилення або темп приросту продукції у звітному періоді порівняно з попереднім, %

Q₀, Q₁ – відповідно обсяги виробництва у попередньому та звітному періодах, тис. грн.

2. Загальна сума витрат або собівартість виробленої продукції:

,

(4)

де С – собівартість всього об’єму виробленої за період продукції, тис. грн.;

с – собівартість одиниці виробленої продукції, грн./т (грн./м², грн./м³, грн./од. тощо).

3. Витрати на 1 гривню товарної (виробленої) продукції ( ), грн./грн.:

.

(5)

4. Прибуток від виробництва продукції (П), тис. грн.:

.

(6)

5. Рентабельність витрат (R), %:

.

(7)

6. Рентабельність виробничих фондів (R_вф), %:

,

(8)

де - середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.;

- середньорічні залишки оборотних коштів, тис. грн.

Ефективність використання ресурсів підприємства оцінюється за допомогою таких показників:

7. Фондовіддача основних засобів (f_в), грн./грн.:

.

(9)

8. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (К_об.), об./рік:

,

(10)

де – обсяг реалізації продукції за період (тут і надалі приймається, що обсяг реалізації продукції дорівнює обсягу її виробництва);

9. Середньорічний виробіток одного працівника ( ), тис. грн./особу:

,

(11)

де - середньооблікова чисельність працівників підприємства за період, осіб.

10. Середньорічна заробітна плата одного працівника ( ), тис. грн./чол.:

,

(12)

де ФОП – річний фонд оплати праці персоналу підприємства, тис. грн.

Для показників 2-4, 7-10 абсолютне та відносне відхилення розраховуються аналогічно до показника 1.

Для показників рентабельності (5-6) визначається лише абсолютне відхилення, як різниця між рентабельностями звітного та попереднього років.

Розрахунок показників здійснюється за текстом, а отримані результати зводяться до аналітичної таблиці (додаток Д).

Наступна частина 2 розділу присвячується розрахункам безпосередньо за темою курсового проекту.

Комплексну оцінку використання основних засобів слід розпочинати з оцінки їх динаміки, складу та структури. Насамперед основні засоби потрібно структурувати згідно з податковим методом нарахування амортизації, тобто поділивши усю їх сукупність на чотири групи:

- перша – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої;

- друга – транспортні засоби, господарський інвентар, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка;

- третя – силові машини та устаткування, робочі машини та устаткування, інші основні засоби, що не увійшли до першої, другої та четвертої груп;

- четверта – комп’ютерна та оргтехніка.

Оскільки елементи основних засобів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, необхідно визначити частини:

- активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції. До неї відносять переважно робочі машини та устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку;

- пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва.

Результати структурування можна представити у вигляді таблиці, приклад якої наведено в додатку Е. Оцінка динаміки передбачає порівняння отриманих результатів за звітний та попередній роки.

Перш ніж оцінювати стан та рух основних засобів потрібно визначити наступні вартісні оцінки на початок та кінець звітного та попереднього років. Слід пам’ятати, що вартість основних засобів (первісна, залишкова, сума зносу) на кінець попереднього року автоматично дорівнює їх вартості на початок звітного року.

Первісна вартість основних засобів на кінець року ( ) визначається за формулою, тис. грн.:

,

(13)

де - первісна вартість основних засобів на початок року, грн.;

– первісна вартість основних засобів, що були введені протягом року, тис. грн.;

– первісна вартість основних засобів, що вибули протягом року, тис. грн.

Залишкова вартість основних засобів може бути визначена за формулами:

- на початок року ( )

,

(14)

де – сума зносу на початок року, грн.;

- на кінець року ( )

,

(15)

де – залишкова вартість основних засобів, що вибули протягом року, грн.;

– річна сума амортизації основних засобів, грн.:

,

(16)

де - середньорічна вартість основних засобів, грн., яка може визначатися:

- якщо відомі місяць надходження та вибуття основних засобів

(17)

де - кількість місяців дії основних засобів, що надійшли протягом року;

– кількість місяців бездіяльності основних засобів, що вибули протягом року;

- якщо відомі лише первісна вартість на початок та кінець року

;

(18)

- середньорічна норма амортизації, %.

Оцінка стану основних засобів проводиться на початок та кінець року за формулами:

- коефіцієнт придатності основних засобів

,

(19)

- коефіцієнт зносу основних засобів

(20)

Оцінка руху основних засобів здійснюється на основі розрахунку коефіцієнтів, що розглядаються за кілька років:

- коефіцієнт оновлення основних фондів

;

(21)

- коефіцієнт вибуття основних фондів

;

(22)

- коефіцієнт приросту

.

(23)

Сукупність показників ефективності використання основних засобів складається з фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності та рентабельності основних засобів.

Фондовіддача ( ) визначається відношенням вартості виробленої продукції (Q) до середньорічної вартості основних засобів (формула 7).

Фондомісткість ( ) – зворотній показник фондовіддачі, грн./грн.:

.

(24)

Фондоозброєність праці персоналу підприємства визначається за формулою, грн./особу:

,

(25)

де – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

Рентабельність основних засобів (R_ОЗ) – відношення прибутку до середньорічної вартості основних засобів, %:

.

(26)

Визначення загальної зміни обсягу виробленої продукції в цілому та за впливу зміни вартості основних засобів та ефективності їх використання здійснюється за наступною моделлю

(27)

та алгоритмом:

а) загальна зміна обсягу виробленої продукції

;

(28)

б) вплив зміни середньорічної вартості основних засобів

;

(29)

в) вплив зміни фондовіддачі

;

(30)

г) перевірка розрахунків:

.

(31)

Визначення загальної зміни середньорічної вартості основних засобів в цілому та за впливу зміни обсягу виробленої продукції та рівня її фондомісткості здійснюється за моделлю

(32)

в такій послідовності:

а) загальна зміна середньорічної вартості основних засобів

;

(33)

б) вплив зміни обсягу виробленої продукції

;

(34)

в) вплив зміни фондомісткості продукції

;

(35)

г) перевірка розрахунків:

.

(36)

Окрім того, загальна середньорічна вартість основних засобів може змінюватися за рахунок зміни середньооблікової чисельності персоналу та рівня їх фондоозброєності. Зміну середньорічної вартості в цілому та за впливу зміни вказаних факторів можна визначити за моделлю

(37)

в такій послідовності:

а) загальна зміна середньорічної вартості основних засобів (формула 33);

б) вплив зміни середньооблікової чисельності персоналу

;

(38)

в) вплив зміни фондоозброєності праці

;

(39)

г) перевірка розрахунків:

.

(40)

Комплексну оцінку використання оборотних коштів та матеріальних ресурсів підприємства розпочинають з оцінки динаміки, складу та структури оборотних коштів за різними ознаками. Оцінка динаміки та складу передбачає порівняння складу та вартості елементів оборотних коштів підприємства звітного періоду з попереднім. Щоб це стало можливим, потрібно визначити середньорічні залишки за кожним елементом. Для цього слід використати формулу середньої хронологічної для моментного ряду динаміки з рівновідстаючими рівнями:

,

(41)

де ОК_і – і-тий елемент оборотних коштів, грн.;

– кількість моментів часу (дат), на які фіксуються дані про залишки елементів оборотних коштів.

Наступним кроком є структурування оборотних коштів по періодах з подальшим порівнянням отриманих результатів: по-перше, на оборотні виробничі фонди та фонди обігу; по-друге, нормовані та ненормовані; по-третє, виділення оборотних коштів в запасах товарно-матеріальних цінностей.

Далі слід переходити до обчислення показників ефективності використання оборотних коштів підприємства, до яких відносять:

- кількість оборотів оборотних коштів або коефіцієнт оборотності оборотних коштів (формула 10);

- тривалість одного обороту в днях

(42)

де – тривалість періоду, днів:

1) якщо цей період – рік, то Т_П дорівнює 365 днів;

2) якщо квартал або місяць, то відповідно 90 днів та 30 днів;

3) якщо конкретний квартал або чітко вказаний місяць, то Т_П визначається відповідно до календаря;

- коефіцієнт закріплення оборотних коштів є зворотною величиною до коефіцієнта обертання оборотних коштів, тобто

(43)

Визначення загальної зміни обсягу реалізованої (виробленої) продукції в цілому та за впливу зміни середнього залишку оборотних коштів та ефективності їх використання здійснюється за моделлю

(44)

та наступним алгоритмом:

а) загальна зміна обсягу реалізованої (виробленої) продукції (формула 28);

б) вплив зміни середнього залишку оборотних коштів

;

(45)

в) вплив зміни коефіцієнту оборотності

;

(46)

г) перевірка розрахунків:

.

(47)

Визначення загальної зміни середніх залишків оборотних коштів в цілому та за впливу зміни обсягу виробленої (реалізованої) продукції та тривалості одного обороту оборотних коштів здійснюється за моделлю

(48)

та за наступним алгоритмом:

а) загальна зміна середніх залишків оборотних коштів

;

(49)

б) вплив зміни обсягу виробленої (реалізованої) продукції

;

(50)

в) вплив зміни тривалості одного обороту оборотних коштів

;

(51)

г) перевірка розрахунків:

.

(52)

Загальну зміну середніх залишків оборотних коштів в цілому та за впливу зміни обсягу виробленої (реалізованої) продукції та коефіцієнта закріплення здійснюється за моделлю

(53)

та за наступним алгоритмом:

а) загальна зміна середніх залишків оборотних коштів (формула 49);

б) вплив зміни обсягу виробленої (реалізованої) продукції

;

(54)

в) вплив зміни тривалості одного обороту оборотних коштів

;

(55)

г) перевірка розрахунків:

.

(56)

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів розраховуються такі показники: матеріаловіддача, матеріаломісткість, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції.

Матеріаловіддача (МВ) визначається відношенням вартості виробленої продукції до суми матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів:

,

(57)

де М – матеріальні витрати, тис. грн.

Матеріаломісткість (ММ), показник зворотній матеріаловіддачі, розраховується шляхом ділення суми матеріальних витрат на вартість виробленої продукції та показує, скільки матеріальних витрат необхідно здійснити або фактично приходиться на одиницю продукції:

.

(58)

Питома вага матеріальних витрат (П_М) в собівартості продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції:

.

(59)

Слід зазначити, що в даному випадку в розрахунок приймається собівартість, визначена методом повних витрат. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Одним з важливих моментів оцінки ефективності використання матеріальних витрат є визначення впливу зміни суми матеріальних витрат та матеріаловіддачі на зміну обсягу виробництва продукції у вартісному виражені

,

(60)

за наступним алгоритмом

а) загальна зміна обсяг виробленої продукції (формула 28);

б) вплив зміни суми матеріальних витрат на виробництво продукції

;

(61)

в) вплив зміни ефективності використання матеріальних витрат - матеріаловіддачі

;

(62)

г) перевірка розрахунків:

.

(63)

Визначення загальної зміни матеріальних витрат в цілому та за впливу зміни обсягу виробленої продукції та її матеріаломісткості здійснюється за моделлю

(64)

та за наступним алгоритмом:

а) загальна зміна матеріальних витрат

;

(65)

б) вплив зміни обсягу виробленої продукції

;

(66)

в) вплив зміни матеріаломісткості продукції

;

(67)

г) перевірка розрахунків:

.

(68)

Комплексна оцінка використання трудових ресурсів розпочинається з оцінки складу та структури персоналу підприємства в динаміці, тобто в порівнянні показників звітного року з попереднім. Перш за все, використовуючи вихідні дані про штатний склад персоналу підприємства, необхідно згрупувати працівників по характеру функцій, що ними виконуються. Слід пам’ятати, що за цією ознакою вирізняють:

1) робітників – працівники, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, ремонтом основних засобів, перевезенням вантажів тощо. Робітників, у свою чергу, підрозділяють на основних і допоміжних. Основні робітники зайняті безпосередньо у виробничому процесі, допоміжні – ремонтним, транспортним, складським, підсобним та іншими видами обслуговування.

2) керівників – працівники, що займають посади керівників підрозділів, їхні заступники і головні (провідні) фахівці.

3) фахівців – працівники, зайняті інженерно-технічним, економічної, юридичним і іншим аналогічним видом діяльності.

4) службовців – працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство.

Далі за вихідними даними про рух персоналу на підприємстві потрібно обчислити відносні показники руху персоналу, тобто коефіцієнти інтенсивності обороту персоналу:

- коефіцієнт обороту з прийому робочої сили ( )

,

(69)

де – кількість робітників, що прийняті протягом періоду, осіб;

- коефіцієнт обороту з вибуття робочої сили ( )

,

(70)

де – кількість робітників, що вибули протягом періоду;

• коефіцієнт плинності робітників

(71)

_{де Nнадл.об. – надлишковий оборот, тобто чисельність працівників, що вибули протягом року з власного бажання та були звільнені за порушення трудової дисципліни, осіб;}

- коефіцієнт заміщення робочої сили

(72)

виходячи з розміру коефіцієнта заміщення робочої сили, можна говорити про створення нових робочих місць на підприємстві (К_з1), або, навпаки, про їх скорочення (К_з<1);

- коефіцієнт стабільності робочої сили

,

(73)

де – постійний склад персоналу протягом року.

Якщо трудові ресурси досліджуються з точки зору використання фонду робочого часу, то слід дотримуватися наступних рекомендацій.

Для побудови балансу робочого часу робітників підприємства слід за вихідними даними звіту про виконання плану з праці визначити календарний, номінальний, максимально можливий, ефективний та корисний фонди робочого часу. Схематично баланс робочого часу наведено в додатку Ж.

Спираючись на абсолютні показники робочого часу розраховують відносні показники, які характеризують ступінь використання того чи іншого фонду часу. Для цього визначається питома вага фактично відпрацьованого часу у відповідному фонді робочого часу:

- коефіцієнт використання календарного фонду часу

(74)

де ФРЧ_ф.дн. – фактично відпрацьований час, людино-дні;

ФРЧ_кал. – календарний фонд робочого часу, людино-дні;

- коефіцієнт використання номінального (табельного) фонду часу

(75)

де ФРЧ_ном. – номінальний (табельний) фонд робочого часу, людино-дні;

- коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу

(76)

де ФРЧ_м.можл. – максимально можливий фонд робочого часу, людино-дні.

Коефіцієнт використання робочого періоду визначається відношенням середньої фактичної тривалості робочого періоду або фонду робочого часу одного робітника в днях (Т_еф.) до його максимально можливої тривалості (Т_м.можл.):

(77)

За допомоги цього коефіцієнту визначається питома вага цілодобових втрат робочого часу.

В свою чергу фактична тривалість робочого періоду можна визначити відношенням кількості фактично відпрацьованих людино-днів до середньооблікової чисельності робітників підприємства ( ):

(78)

Коефіцієнт використання робочого дня розраховується як відношення середньої фактичної ( ) до середньої встановленої ( ) тривалості робочого дня:

(79)

За допомоги даного коефіцієнту встановлюється питома вага внутрішньозмінних втрат робочого часу.

Фактична тривалість робочого часу є результатом від ділення фактично відпрацьованого часу в людино-годинах (ФРЧ_ф.год.) на фактично відпрацьований час у людино-днях:

.

(80)

Інтегральний коефіцієнт використання робочого часу враховує використання робочого часу в людино-днях та людино-годинах.

.

(81)

Порівняння отриманих результатів за звітний та попередній роки дає змогу говорити про зростання повноти використання робочого часу робітників або ж, навпаки, про її зниження.

Оцінка загальної зміни фонду робочого часу (ФРЧ) виконується за такою моделлю:

.

(82)

З допомогою даної моделі можна визначити втрати робочого часу в наслідок зміни чисельності робітників, внутрішньозмінних та цілодобових простоїв в загалі:

(83)

та за рахунок

- зміни чисельності робітників

;

(84)

- цілодобових простоїв

;

(85)

- внутрішньозмінних простоїв

.

(86)

Перевірка:

.

(87)

Якщо тема „Оцінка використання трудових ресурсів підприємства” передбачає розгляд та відповідні розрахунки, пов’язані з оплатою праці, то слід враховувати, що узагальнюючим показником оплати праці на підприємстві є фонд оплати праці

До основних елементів фонду оплати праці відносять:

- основну заробітну плату – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці;

- додаткову заробітну плату – винагорода за працю понад встановленої норми, за досягнення в роботі та за особливі умови праці;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які включають винагороди за підсумками року, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені діючим законодавством або які здійснюються понад встановлених норм.

Найбільш детально фонд заробітної плати вивчається у зв’язку з відпрацьованим часом. Вирізняють:

- фонд годинної оплати праці – складається з оплати праці по відрядним розцінкам, тарифним ставкам, премій (з фонду заробітної плати), компенсації та доплати за нормальної тривалості робочої зміни. Оплата понаднормових робіт входить до годинного фонду без доплат за понаднормовість;

- фонд денної оплати праці – представляє собою оплату за фактично відпрацьовані людино-дні. Складається з годинного фонду, а також час, який був не відпрацьований в межах зміни, але який повинен бути сплачений згідно діючого законодавства;

- фонд місячної оплати праці – складається з фонду денної оплати праці та виплат, пов’язаних з невідпрацьованими людино-днями, а також єдиноразові та заохочувальні виплати, виплати на харчування, житло, паливо.

За динамікою годинного, денного, місячного фондів оплати праці та співвідношенню між ними можна говорити про ефективність організації виробництва та використання фондів робочого часу.

За даними про годинний, денний, місячні фонди розраховуються показники середнього рівня заробітної плати за відпрацьовану годину, день, місяць:

• середньогодинна заробітна плата визначається відношенням годинного фонду оплати праці (ФОП_год.) до відпрацьованого фонду робочого часу в людино-годинах (ФРЧ_ф.год.):

;

(88)

• середньоденна заробітна плата визначається відношенням денного фонду оплати праці (ФОП_дн.) до відпрацьованого фонду робочого часу в людино-днях (ФРЧ_ф.дн..):

;

(89)

- середньомісячна заробітна плата визначається відношенням місячного фонду оплати праці (ФОП_міс.) до середньооблікової чисельності робітників ( )

(90)

Динаміку середньогодинної, середньоденної та середньомісячної заробітної плати можна визначити, розрахувавши індекси цих показників, тобто відповідні відношення розрахованих показників за звітний та попередній роки.

Факторна модель оцінки зміни погодинного фонду оплати праці (ФОП) виглядає наступним чином:

.

(91)

Загальна зміна фонду оплати праці робітників становить:

,

(92)

в тому числі за рахунок зміни

- середньооблікової чисельності робітників

;

(93)

- тривалості робочого періоду

;

(94)

- середньої тривалості робочого дня

;

(95)

- середньогодинної заробітної плати

.

(96)

Перевірка:

.

(97)

Третім напрямом оцінки використання трудових ресурсів є безпосередньо оцінка ефективності їх використання, тобто продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці вимірюється двома показниками:

1. Виробіток (В) – кількість продукції (обсяг виконаних робіт) за одиницю робочого часу або в розрахунку на 1 робітника:

;

(98)

(99)

2. Трудомісткість (τ) – витрати робочого часу на випуск одиниці продукції:

.

(100)

Задля визначення повноти використання трудових ресурсів підприємства необхідно розрахувати середньогодинний, середньоденний та середньорічний виробіток робітників:

- середньорічний виробіток

;

(101)

- середньоденний виробіток

;

(102)

- середньогодинний виробіток

.

(103)

Динаміку середньогодинного, середньоденного та середньорічного виробітку можна визначити, розрахувавши індекси цих показників, тобто відповідні відношення розрахованих показників за звітний та попередній роки.

Також можна визначити вплив продуктивності праці та інших факторів на обсяг виробленої продукції, використовуючи для цього модель та керуючись наступним алгоритмом:

.

(104)

Загальна зміна випуску продукції визначається за формулою 28,

в тому числі за рахунок зміни:

• середньооблікової чисельності робітників

  ;

  (105)

• тривалості робочого періоду

  ;

  (106)

• середньої тривалості робочого дня

  ;

  (107)

• середньогодинного виробітку одного робітника

.

(108)

Перевірка розрахунків:

.

(109)

В третьому розділі курсового проекту проводиться оцінка ефективності комплексу організаційно-технічних заходів щодо вдосконалення процесу виробництва продукції.

Насамперед треба визначити, яким чином запропонований комплекс заходів впливатиме на собівартість одиниці продукції. Для цього необхідно провести аналіз зміни собівартості одиниці продукції.

По статтях калькуляції „Сировина та основні матеріали”, „Допоміжні матеріали” та „Енерговитрати”, тобто по умовно-змінних статтях витрат, в залежності від проектованих змін питомих витрат та цін на окремі види ресурсів розрахунок зміни повної собівартості продукції проводиться у відповідності до залежності:

,

(110)

де ∆С_і – зміна повної собівартості за рахунок зміни питомих витрат і-того виду конкретного матеріально-сировинного або енергетичного ресурсу, %, грн./т;

і = 1,2,3,...,n.

N – кількість видів ресурсів в межах однієї статі витрат, за якими спостерігається зміна питомих витрат або цін;

- індекс зміни питомих витрат і-того виду ресурсу;

- індекс зміни цін і-то виду ресурсу;

- питома вага статті витрат в повній собівартості продукції за діючих умов виробництва;

- питома вага витрат на і-тий вид ресурсу в статті витрат.

Розрахунок зниження повної собівартості продукції по умовно-постійних статтях виконується відповідно до залежності:

,

(111)

де ∆С_і – зміна повної собівартості продукції за рахунок зміни річних витрат по конкретній статті калькуляції, %, грн./т.

- індекс зміни річних витрат за даною статтею;

- індекс зміни річного обсягу виробництва;

- питома вага статті витрат в повній собівартості продукції за діючих умов виробництва.

Зміна повної собівартості за статтею „Оплата праці робітників” розраховується спільно зі статтею „Відрахування на соціальне страхування” відповідно до вище розглянутої залежності. Формула приймає наступний вид:

,

(112)

де - індекс зміни середньорічної заробітної плати основних робітників;

- індекс зміни чисельності основних робітників.

Розрахунки проводяться по кожній статті витрат за текстом, отримані результати доцільно оформити у вигляді таблиці (додаток Ж).

Наступний пункт цього розділу присвячується визначенню впливу плану заходів на ефективність використання ресурсу (кожен студент виконує цей пункт згідно зі своєю темою).

Кожен студент, який виконує проект за темою „Оцінка використання основних засобів підприємства”, повинен скласти план амортизаційних відрахувань для нового обладнання (метод нарахування амортизації вказується в завданні на курсовий проект).

Річна сума амортизаційних відрахувань згідно прямолінійного методу розраховується за формулою:

,

(113)

де Ф_а – вартість основних засобів, що підлягає амортизації, тобто амортизується, грн.

,

(114)

де Ф_перв. – первісна вартість основних засобів на початок амортизаційного періоду, грн.;

Ф_лікв. – ліквідаційна вартість основних засобів, грн.;

Н_а –норма амортизації, %

,

(115)

де - очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів, років.

Річна сума амортизаційних відрахувань згідно методу зменшення залишкової вартості розраховується за формулою:

,

(116)

де Ф_зал. – залишкова вартість основних засобів на початок року, грн.;

.

(117)

Річна сума амортизаційних відрахувань згідно методу прискореного зменшення залишкової вартості розраховується за формулою 116, норма амортизації:

.

(118)

Річна сума амортизаційних відрахувань згідно кумулятивного методу розраховується за формулою:

,

(119)

де К_кум. – кумулятивний коефіцієнт

,

(120)

де Т_ф - фактичний період часу використання об'єкта основних засобів, років.;

1+2+...+Т_екс. – сума чисел років корисного використання об'єкта основних засобів.

Місячна сума амортизаційних відрахувань згідно виробничого методу розраховується за формулою:

,

(121)

де q_ф - фактичний місячний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), нат. од.;

,

(122)

де q_п - загальний обсяг продукції, що підприємство очікує зробити (виконати) з використанням об'єкту основних засобів, нат. од.

За темою „Оцінка використання оборотних коштів та матеріальних ресурсів підприємства” окрім визначення впливу плану заходів на ефективність використання оборотних коштів на матеріальних витрат, слід визначити суму вивільнених (або додатково залучених) оборотних коштів:

,

(123)

де , – тривалість одного обороту у базисному та звітному періодах відповідно;

– одноденний обсяг реалізації продукції у звітному періоді:

.

(124)

Остання частина цього розділу являє собою розрахунок основних техніко-економічних показників діяльності підприємства на період, що проектується зі змінами, та їх порівняння зі звітними показниками діючого виробництва. Перелік основних техніко-економічних показників наведено раніше (формули 1-12). Окрім цього слід визначити:

1) річний економічний ефект:

- від зниження собівартості одиниці продукції:

,

(125)

де - зміна собівартості одиниці продукції ( ), грн.;

- річний обсяг проектованого виробництва, нат. од.;

• від збільшення річного прибутку:

(126)

де - річні обсяги діючого та проектованого виробництв, нат. од.;

- прибутки на одиницю продукції діючого та проектованого виробництв, грн.

2) термін окупності додаткових капітальних витрат (якщо має місце зростання вартості устаткування):

(127)

де - додаткові капітальні витрати (вартість нового устаткування), грн.;

- додатковий річний прибуток (визначається за формулою 126), грн.

Наприкінці кожного розділу формулюються короткі висновки, які відбивають основні результати проведених досліджень та розрахунків.

Слід пам’ятати, що усі розділи курсового проекту повинні бути логічно пов’язані між собою.

Висновок містить узагальнення результатів, отриманих в основній частині проекту, і короткі висновки про виконання поставлених цілей і завдань.

Список використаної літератури розміщується в кінці роботи в алфавітному порядку в такій послідовності: закони, нормативні та підзаконні акти; монографії, підручники, навчальні посібники; матеріали періодичних видань; матеріали методичного, інструктивного та довідкового характеру; адреси в Інтернеті.

Для кожного джерела вказується прізвище та ініціали авторів, повна назва книги, місце видання, видавництво, рік видання. Для статей вказуються прізвище та ініціали авторів, назва статті, назва журналу або газети, рік видання, номер журналу або дата виходу газети.

Кількість літератури, яку необхідно використати під час роботи над курсовим проектом, складає 15-20 джерел.

Додатки, до складу яких варто включати додаткові матеріали (таблиці допоміжних цифрових даних, графіки, схеми й т.п.). Кожний додаток починають із нової сторінки, він повинен мати тематичний заголовок. Якщо курсовий проект містить кілька додатків, їх послідовно позначають великими буквами (наприклад: Додаток А, Додаток Б). Додатки розміщаються в порядку появи посилань на них у тексті проекту. Посилання на додатки в текстовій частині курсового проекту є обов'язковими.

Наприкінці курсового проекту (на останній сторінці списку використаних джерел) ставиться підпис студента й дата виконання.