Тема № 4

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ І ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА

ПРИРОДНОГО ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

1. Навчальна мета

1.1.Засвоїти гігієнічні вимоги до природного освітлення приміщень різного призначення.

1.2. Оволодіти геометричним та світлотехнічним методами визначення показників природного освітлення та навчитись оцінювати результати інструментальних вимірювань і складати гігієнічне заключення про природне освітлення приміщень різного призначення.

2. Вихідні знання та вміння

2.1. Знати:

2.1.1. Фізичні характеристики та гігієнічне значення природного освітлення, вимоги і критерії його оцінки з урахуванням характеру зорових робіт, призначення приміщень.

2.1.2. Фактори, від яких залежить рівень природного освітлення приміщень – зовнішні та внутрішні.

2.1.3. Основні фізіологічні функції зорового аналізатора (гострота зору, контрастна чутливість та інше). Видимість як інтегральна функція зорового аналізатора.

2.1.4. Основні наслідки несприятливої дії недостатнього та надлишкового освітлення на здоровя і працездатність людини. Вплив освітлення на розвиток короткозорості.

2.1.5. Показники і методи вимірювання природного освітлення.

2.2. Вміти:

2.2.1. Визначати і оцінювати геометричні показники природного освітлення приміщень.

2.2.2. Вимірювати, оцінювати освітленість люксметром та визначати коефіцієнт природного освітлення (КПО) приміщень і давати їм гігієнічну оцінку.

2.2.3. Оцінювати режим інсоляції приміщень.

3. Питання для самопідготовки

3.1. Фізична природа та гігієнічне значення природного освітлення приміщень різного призначення (житлових, навчальних, виробничих, лікарняних та інших).

3.2. Основні світлотехнічні величини (сила світла, світловий потік, спектр, освітленість, яскравість, блисткість, коефіцієнт світлопропускання, світність) та одиниці їх вимірювання (див. додаток 1 до теми ,, Визначення штучного освітлення приміщень”).

3.3. Зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на рівень природної освітленості приміщень.

3.4. Гігієнічні вимоги до природного освітлення приміщень.

3.5. Показники та нормативи природного освітлення приміщень різного призначення.

3.6. Методика оцінки освітлення приміщень геометричними методами при запобіжному і поточному санітарному нагляді (визначення світлового коефіцієнта, кута падіння, кута отвору, заглиблення, коефіцієнта заглиблення приміщення).

3.7. Методика оцінки освітлення приміщень світлотехнічним методом. Вимірювання освітленості люксметром. Визначення фактичного коефіцієнта природної освітленості при поточному санітарному нагляді.

3.8. Методика оцінки інсоляційного режиму приміщень.

4. Завдання (задачі) для самопідготовки.

4.1. Визначте світловий коефіцієнт і дайте йому гігієнічну оцінку, якщо житлова кімната розміром 3,55 м. має одне вікно прямокутної форми, розміром 2,51,8м. Віконні рами подвійні, дерев’яні. Які додаткові фактори можуть впливати на умови освітлення приміщення?

4.2. Глибина шкільного класу 5 м , відстань від верхнього краю вікна до підвіконня 2 м, висота від підлоги до підвіконня 0,8 м, проекція видимої частини небосхилу на скло по вертикалі при визначенні з найбільш віддаленої від вікна робочої точки 0,5 м. Виконайте схематичний малюнок дослідження за даними умови задачі. За тангенсом кута падіння та кута затінення, з використанням таблиць натуральних тригонометричних величин для найбільш віддаленого робочого місця розрахуйте кут падіння, кут отвору, коефіцієнт заглиблення приміщення і оцініть результати.

4.3. Чому дорівнює КПО учбового приміщення, якщо освітленість біля внутрішньої його стіни 200 лк, а зовнішня – 20 000 лк. Чи відповідає цей результат нормативному?

5. Структура та зміст заняття.

Робота виконується в навчальній кімнаті кафедри. Після перевірки викладачем виконання студентами завдань для самопідготовки і вихідного рівня знань студенти одержують індивідуальні завдання, виконують необхідні вимірювання та обчислення згідно з додатками 1–6, складають обґрунтовані висновки та рекомендації. Схематично малюють кут падіння та кут отвору. На заключному етапі заняття студенти доповідають основні результати своєї роботи. Кінцевий рівень знань студентів контролюється шляхом опитування про результати дослідження та перевірки протоколів.

6. Література:

6.1. Основна:

6.1.1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін./ За ред. Є.Г.Гончарука. – К., Вища школа, 1995. – С. 199-203.

6.1.2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др./ – К.: Вища школа, 2000. – с. 242-249.

6.1.3. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.Вища школа, 1983. – С. 129-132.

6.1.4. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. /І.І. Даценко, О.Б. Денисюк, С.Л. Долошицький та ін./ За ред. І.І.Даценко – Львів, 1992. – С. 51-57.

6.1.5. Руководство к лабораторным занятиям по коммунальной гигиене. /Под ред. Е.И. Гончарука. – М.: Медицина, 1990. – С. 341-349.

6.1.6. Лекція.

6.2. Додаткова:

6.2.1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1990. – С. 278-284.

6.2.2. СНиП ІІ-4-79. Строительные нормы и правила. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. – М., 1980, С. 20-25.