Складнопідрядні речення з зіставними відношеннями між частинами

Складнопідрядні речення з зіставними відношеннями між частинами становлять перехідний тип між складнопідрядними і складносурядними реченнями. Формально вони мають підряд­ну частину, бо містять у собі підрядні сполучники або сполучні слова (коли...то, тоді як, у той час як, чим...тим, у міру того як, якщо...то, хай...однак), але ці сполучники можна замінити на сполучники сурядності без утрати значення, оскільки підрядний зв'язок у таких реченнях настільки слабкий, що легко руйнуєть­ся. Напр.: «Коли там хати, то тут будинки, коли там пияцтво, то тут здоровий відпочинок, коли там бруд, то тут зразкова чистота й зразковий порядок...» (М. Хвильовий); «Як у свій час носили винниченківські сорочки, так тепер наше глухе місто по­ринуло в матеріалізмі» (М. Хвильовий).

Зміст частин може зіставлятися в плані якісному, кількісно­му або часовому. Більша частина сполучників утрачає в цих реченнях своє основне значення (часове, умовне): «Дешевка тут була надзвичайна: коли, припустім, десь пачка цигарок коштува­ла сімнадцять копійок, то тут брали всього (за ту ж таки пач­ку) тридцять п 'ять» (М. Хвильовий).

Зіставні відношення ускладнюються додатковими відтінка­ми: часове співвідношення може мати додаткові відтінки допус-товості, протиставлення, поступового якісного зростання озна­ки: «/ чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою става­ла заграва, вужчою — вогняста смуга у воді понад лозами, наче хвилі ткали її кудись під берег» (Г. Тютюнник).

Складнопідрядним реченням із пояснювальними відношен­нями між частинами

Складнопідрядним реченням із пояснювальними відношен­нями між частинами називається речення, одна з частин якого пояснює другу, конкретизує її значення, передає його іншими словами. Підрядна пояснювальна частина приєднується до пояснюваної за допомогою сполучників тобто, а саме, як-от і завжди займає постпозицію. Напр.: «Час був найсприятливіший для полювання, тобто тільки починало світати» (газ.).

Чіткий порядок частин, змістова зумовленість другої части­ни і фіксоване місце в ній сполучника, а також подібність першої частини до головної наближають цей тип речень до складнопід­рядних, а відношення пояснення та семантико-синтаксична од­нотипність частин споріднюють його зі складносурядним.

ТЕМА: БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

Лекція 1. Безсполучникові складні речення як різновид складних речень

1. Загальні відомості про безсполучникове складнне речення.

2. Засоби зв'язку предикативних частин безспо­лучникового складного речення.

Поряд із складними реченнями, в граматичній організації яких найважливішу роль відіграють сполучники, у мовленні широко представлені також складні речення, предикативні частини яких поєднуються між собою без використання сполучників і сполучних слів. Це так звані безсполучникові складні речення, в яких основним засобом поєднання пре­дикативних частин в одне синтаксичне і семантичне ціле є інтонація, що нерідко супроводжується також іншими засо­бами, зокрема співвідношенням видочасових форм дієслів-присудків, семантичним зв'язком і порядком розташування предикативних частин (хоча для деяких різновидів цих ут­ворень останній і не має синтаксичного значення), парале­лізмом синтаксичної структури поєднуваних частин, а та­кож деякими лексико-граматичними засобами, зокрема спільними для предикативних частин членами, що їх об'єдну­ють, співвідносними вказівними і пояснювальними словами

тощо.

Таким чином, безсполучникові речення — це такі складні речення, предикативні частини яких об'єднуються в одне синтаксичне і семантичне ціле не за допомогою сполучників і сполучних слів, а ритмомелодійними засобами, інтонацією, поряд з якими можуть виступати і деякі інші засоби.

Безсполучникові складні речення тривалий час розгляда­лися як різновиди відповідних сполучникових речень. Зокрема, безсполучникові речення з однотипними частинами розгля­далися як один з різновидів складносурядних речень, а без­сполучникові речення з різнотипними частинами — як склад­нопідрядні. Лише останнім часом у синтаксичній науці по­ступово утвердився погляд на безсполучникові складні ре­чення як на самостійний структурно-семантичний тип склад­них речень, що існують незалежно від сполучникових утво­рень — складносурядних і складнопідрядних речень, хоч і співвідносяться з ними.

Основним засобом зв'язку предикативних частин безспо­лучникового складного речення є інтонація, в якій, як відомо, розрізняють чотири різновиди: 1) перелічувальна; 2) проти­ставна; 3) зумовленості; 4) пояснювальна.

Залежно від характеру інтонації, за допомогою якої по­єднуються в одне синтаксичне і семантичне ціле преди­кативні частини цих складних утворень, безсполучни­кові складні речення поділяються на чотири основні типи: 1) перелічувальні; 2) протиставні; 3) зумовлені; 4) поясню­вальні.

Поряд із класифікацією безсполучникових складних ре­чень за характером інтонації в науковій літературі існує і ширше використовується класифікація цих складних син­таксичних утворень за характером відношень між їхніми предикативними частинами. Беручи за основу цей принцип, серед безсполучникових складних речень розрізняють дві групи: 1) безсполучникові складні речення з однотипними частинами, тобто безсполучникові складні речення однорідно­го складу; 2) безсполучникові складні речення з різнотип­ними частинами, тобто безсполучникові складні речення неоднорідного, неоднотипного складу.

Лекція 2. Типи безсполучникових складних речень

1. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами.

2. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами.

3. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.

Складні безсполучникові речення з однотипними частинами

До безсполучникових складних речень з однотипними частинами належать такі безсполучникові складні речення однорідного складу, що характеризуються перелічувальною та протиставною інтонацією, за допомогою якої об'єднують­ся в одне ціле їхні предикативні частини. Предикативні частини у цих безсполучникових складних реченнях одно­рідно незалежні, семантично скоординовані, співвідносні із частинами складносурядних речень. Та й взагалі своєю бу­довою і значенням безсполучникові складні речення з од­нотипними частинами дуже близькі до складносурядних речень, співвідносні із ними.

З погляду значення, семантики безсполучникових склад­них речень з однотипними частинами серед них можна ви­ділити два різновиди: 1) з перелічувальними відношеннями; 2) із зіставно-протиставними відношеннями. Різниця між цими двома основними різновидами безсполучникових складних речень із однотипними частинами полягає не лише в їх семантиці, вони різняться і своєю структурою: безсполучни­кові складні речення з перелічувальними відношеннями є реченнями відкритої структури, тобто кількість предикатив­них частин у їх складі, будучи зумовленою метою висловлю­вання, обсягом інформації, її вичерпністю, теоретично є не­обмеженою; безсполучникові складні речення з зіставно-про­тиставними відношеннями є реченнями закритої структури, кількість предикативних частин у їх складі обмежується двома компонентами.

Серед складних безсполучникових речень із перелічу­вальними відношеннями можна виділити два різновиди: 1) речення, що означають одночасність перелічуваних явищ; 2) речення, що виражають часову послідовність дій, явищ.

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями, що означають одночасність перелічуваних явищ, характеризуються однотипними формами дієслів-при-судків в їхніх предикативних частинах та перелічувальною інтонацією після кожної з них. Дієслова-присудки у преди­кативних частинах таких складних безсполучникових ре­чень можуть бути виражені формами теперішнього і мину­лого часу недоконаного виду, формами минулого часу доко­наного виду із значенням початку дії чи результативності, формами теперішнього або минулого часу недоконаного виду, що вжиті разом з попередніми: Шелестить пожовкле лис­тя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чуть людської мови (Т. Ш.); Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло золотом глибоку долину, зазеленіли трави, десь курив­ся синій димок од ватри, із-за Ігриця оксамитовим гу­лом котився грім (Коц.); порівняйте також випадки, коли дієслова-присудки виражені формами наказового способу: Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, над прахом царських коругов, Цвіти над нами веселково, як мир, як щастя, як любов! (Рил.).

Складні безсполучникові речення з перелічувальними відношеннями, що виражають часову послідовність дій, явищ, крім перелічувальної інтонації, характеризуються також ста­лим порядком компонентів, а дієслова-присудки їхніх преди­кативних частин можуть бути виражені формами минулого або майбутнього часу доконаного виду, хоч іноді виража­ються й формами теперішнього часу: Настало літо, на­стали й жнива (Н.-Лев.); Пригріло сонечко, обсохла зем­ля, потягло орача в поле (Коц.); Сонце сховалось за зелені хмари, з полудня вітер повіяв, зробилась одлига (П. М.); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ян.).

Для підкреслення часової послідовності іноді в безспо­лучникових складних реченнях цього різновиду вживаються ще й прислівники відповідної семантики: Спочатку при­мовкли коники, тоді шелеснуло листя, потім знову за­пала тиша (См.).

Безсполучникові складні речення із зіставно-протистав­ними відношеннями є поєднанням в одне ціле предикатив­них частин, протилежних своїм змістом, причому граматич­ними засобами вираження зіставних і протиставних відно­шень у таких реченнях виступає звичайно своєрідна інтона­ція, яка характеризується поступовим підвищенням тону у першій частині і поступовим його зниженням — у дру­гій, а також структурний паралелізм частин, що виявляється в однаковому порядку слів у кожній з них: Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе (Т. Ш.); Вона до колис­ки, за дитину — дитина холодна лежить (М. В.); Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Л. У.); Учора се була казка — сьогодні дійсність (Коц.); Ще раз постукала у вікно — в господі нічого не зворухнулось (Гуц.).